Вирок № 127043374, 01.05.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/221/25

Справа№754/19524/21

Вирок

Іменем України

01 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

за участі потерпілої - ОСОБА_4

за участі захисника - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100030002949 від 02.11.2021 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боржоми, Республіка Грузія, громадянина України, українця, освіта вища, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.146ч.1 КК України ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 02.11.2021 року приблизно о 18год.00хв., перебуваючи на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, побачив потерпілу ОСОБА_4 , після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі потерпілої.

З метою реалізації свого умислу, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільну небезпечність вчинюваного діяння та бажаючи настання його суспільно-небезпечних наслідків, шляхом обману, під вигаданим приводом, звернувся до ОСОБА_4 допомогти занести пакети з продуктами харчування до квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_6 , оскільки, останній перебуває в стані сильного алкогольного сп`яніння та не може зробити це самостійно. На що потерпіла погодилась.

Коли ОСОБА_4 підійшла до вхідних дверей вищевказаної квартири, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, штовхнув потерпілу, внаслідок чого остання проти своєї волі опинилась в приміщенні квартири №81 . В подальшому ОСОБА_6 зачинив вхідні двері квартири та в період часу приблизно з 18год.00хв. до 19год.00хв. 02.11.2021 року, із застосуванням погроз фізичного насильства відносно потерпілої, яке виражались в демонстрації нанесення тілесних ушкоджень, які остання сприймала як реальну загрозу своєму здоров`ю, всупереч волі ОСОБА_4 , позбавив можливості потерпілу обирати за власною волею місцезнаходження, утримував її в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , тим самим незаконно позбавив потерпілу ОСОБА_4 волі.

В подальшому 02.11.2021 року приблизно о 19год.00хв. ОСОБА_4 було звільнено з квартири АДРЕСА_1 працівниками поліції.

Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст..146ч.1 КК України, а саме незаконне позбавлення волі людини.

У судовому засіданні 01.05.2025 року, обвинувачений ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_4 повідомили, що 30 квітня 2025 року, між ними була укладена угода про примирення, в якій обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.146 КК України в обсязі та за обставин, викладених у обвинувальному акті, а потерпілий підтверджує, що вказані обставини вчинення кримінального правопорушення відповідають дійсності, крім того, сторони визначили істотні для кримінального провадження обставини, те, що кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди не завдано. Також сторони під час укладення угоди погодили покарання та були ознайомлені з наслідками укладення угоди.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду.

Потерпіла ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 наполягали на затвердженні угоди про примирення .

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно ст..474ч.3 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, а тому, укладення угоди не суперечить вимогам ч.3ст.469 КПК України.

При узгоджені виду та міри покарання сторони угоди, крім врахування сукупності пом`якшуючих обставин, перелічених в обвинувальному акті, наявність обтяжуючої обставини, даних про особу обвинуваченого, раніше не судимого, виходили з того, що таке покарання має відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим у Розділі XI Загальної частини КК України (ст.ст.65-73), а також з того, що відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 не мають взаємних претензій, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який має постійне місце роботи та міцні соціальні зв`язки, суд вважає, що у даному випадку можливо прийняти позитивне рішення щодо затвердження угоди про примирення з застосуванням покарання за вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.146 КК України, обумовленого та запропонованого суду сторонами угоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 цілком розуміє положення ч.5ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, потерпіла ОСОБА_4 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, сторони дійсно примирились, що підтверджено ними в судовому засіданні, дії ОСОБА_6 за ст.146ч.1 КК України кваліфіковано правильно, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до ст..100 КПК України.

З врахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.474,475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 30.04.2025 року у кримінальному провадженні №12021100030002949 від 02.11.2021 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_4 .

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.146ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази: мобільний телефон Redmi передати законному володільцю, інші речові докази знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді особистого зобов`язання - скасувати.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя