Рішення № 127043346, 19.03.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/177/25

Справа №754/2769/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого Буша Н.Д.,

секретарів с/з Шклярської К.Ю., Москович В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Приватне Акціонерне Товариство «Просто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 28.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач обґрунтовуючи позов посилається на те, що позивач є власником транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 . Як власнику автомобіля, позивачу завдано майнової шкоди. 08 серпня 2021 року чоловік позивача - ОСОБА_4 , керуючи зазначеним транспортним засобом, здійснив зупинку на Броварському проспекті в м. Києві. Припаркувавши автомобіль, він не став залишати салон транспортного засобу, а залишався в середині. Через декілька хвилин після початку стоянки ОСОБА_4 відчув сильний удар в кузов автомобіля. Вийшовши з транспортного засобу, він побачив, що автомобіль «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_2 зіткнувся з автомобілем позивача, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На місце ДТП були викликані співробітники поліції, які після ознайомлення з обставинами події склали два протоколи про адміністративне правопорушення на водіїв, які причетні до дорожньно-транспортної пригоди, а саме: на водія автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 за ч. 5 ст 122 КУпАП про те, що він створив аварійну ситуацію, що примусило іншого водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_2 , змінювати напрям свого руху, різко гальмувати; на водія автомобіля «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП про те, що він не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився попереду, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Постановою Київського апеляційного суду від 29.12.2021 року залишено без змін постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито в зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 року постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року залишено без змін. Таким чином, факт механічного пошкодження автомобіля позивача перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з спільними діями двох водіїв. На час ДТП майнові інтереси щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу «Ford Fiesta» були застраховані ПАТ «СК «ПЗУ Україна» (поліс ЕР.204761167), а внаслідок експлуатації транспортного засобу «Hyundai Santa Fe» були застраховані ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (поліс АР/5177574). Враховуючи викладене, на підставі договорів страхування обов`язок відшкодувати майнову шкоду, завдану діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час керування забезпеченими транспортними засобами, перейшов до страховика.

У встановлені строки законодавством позивач звернулась із заявами про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «ПЗУ «Україна» та ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ». Однак ПАТ СК «ПЗУ Україна» листом від 09.06.2022 року, а ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» листом від 05.07.2022 року відмовили у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність вини у діях водіїв, причетних до ДТП. Позивач вважає, що відмови страховиків у виплаті страхового відшкодування є протиправними. Згідно зі звітом №13649 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_5 на замовлення ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 становила 361 112,40 грн., а вартість відновлювального ремонту 394 939,86 грн. Разом з тим, як зазначено у висновку експертного дослідження №13649/1 від 15.09.2021 року, складеного на замовлення ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», у пошкодженому стані вартість транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 складає 170 996,78 грн. Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь майнову шкоду в розмірі 190 115,62 грн.

15.03.2024 року на адресу суду від ПАТ «СК ПЗУ Україна» надійшов відзив на позовну заяву. Сторона відповідача зазначає, що між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP.204761167. Забезпеченим, згідно з полісом, є транспортний засіб «FORD», н.з. НОМЕР_4 . Вказаний поліс був укладений на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 08.08.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «HYUNDAI Santa FE», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , «MITSUBISHI Pajero», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та «FORD Fiesta», н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. 09.08.2021 року на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від ОСОБА_4 надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заява про страхове відшкодування. Страховиком було з`ясовано, що згідно з інформацією, яка зазначена в Постанові Деснянського районного суду міста Києва по справі №754/13951/21 від 08.08.2021 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «FORD Fiesta», н.з. НОМЕР_4 , в м. Києві по пр. Броварському в напрямку станції метро «Лісова» створив аварійну ситуацію, за що ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП. Вищезазначене свідчить, що водій ОСОБА_2 створив аварійну обстановку, проте не встановлено, що внаслідок його дій було спричинено ДТП, яка мала місце 08.08.2021 року і завдано матеріальні збитки або шкоду життю чи здоров`ю третіх осіб. Враховуючи те, що в діях водія забезпеченого транспортного засобу засіб «FORD Fiesta», н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 не встановлена вина у спричиненні ДТП, яка мала місце 08.08.2021 року, а отже, випадок не є страховим і за вищевказані дії у водія забезпеченого транспортного засобу не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Листом № 623-31 від 09.06.2022 року страховик повідомив позивача про відсутність підстав для відшкодування шкоди з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не виникла. Сторона відповідача вважає, що прийняте ПрАТ СК «ПЗУ Україна» рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

09.04.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ганжа А.О. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов сторона відповідача посилається на те, що 08.08.2021 року відбулась ДТП та постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та останній не притягувався до відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Крім того, при розгляді протоколу, складеного на водія ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 мав статус свідка та не мав права ні заявлять клопотань про призначення судової авто - технічної експертизи та не мав права апелювати рішення у справі 754/13900/21. Вважає, що судом не в повній мірі встановлено причинно - наслідковий зв`язок між діями учасників ДТП. Просив в позові до відповідача ОСОБА_2 відмовити.

15.04.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сімейко А.М. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов сторона відповідача посилається на те, що постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року у справі 754/13900/21 провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 року постанова Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року щодо ОСОБА_3 залишена без змін. Таким чином, судовими рішеннями, які набули законної сили, встановлено, що водій автомобіля «HYUNDAI Santa FE» не порушував правила дорожнього руху та сторона відповідача зазначає, що водій ОСОБА_3 не порушував правила дорожнього руху, зіткнення автомобіля «HYUNDAI Santa FE» з автомобілем «MITSUBISHI Pajero» відбулося внаслідок порушення ПДР та створення аварійної ситуації водієм «FORD Fiesta» ОСОБА_2 . Сторона відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволені позову до відповідача ОСОБА_3

15.04.2024 року на адресу суду від АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» надійшов відзив на позов. У відзиві на позов зазначено, що 08.08.2021 року приблизно о 14 год. 30 хв. у м. Києві по просп. Броварському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю, в тому числі наступних транспортних засобів: автомобіля марки «Hyundaі», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_4 . На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundaі», д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом №АР/5177574 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ «ПРОСТО-страхування». 09.08.2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до АТ «ПРОСТО-страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхової, ОСОБА_4 в подальшому, як водій, з наміром отримати відшкодування за збиток, завданий автомобілю марки «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_1 . З урахуванням того факту, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 08 квітня 2021 року, а з завою на виплату страхового відшкодування потерпіла особа, позивач ОСОБА_1 до АТ «ПРОСТО» станом на сьогоднішній день не зверталася та не використали своє право на звернення, передбачене Законом, а тому позов є передчасним та безпідставним. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення № 754/13900/21 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 року було залишено Постанову Деснянського районного суду міста Києва без змін, більш того відповідно до Постанови суду апеляційної інстанції зазначено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, є саме невиконання водієм «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху і саме дії останнього знаходяться в причинному зв`язку з виникненням аварійної ситуації і як наслідком, дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем не було надано до суду належного та допустимого доказу (постанова суду у справі про адміністративне правопорушення) встановлення вини водія автомобіля марки «Hyundaі», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 . Окрім того, звертали увагу суду, що за результатами ДТП, що мала місце 09.08.2021 року водія автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КупАП, а саме створення аварійної ситуації, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи те, що відносно водія автомобіля марки «Hyundaі», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , відповідальність якого застрахована в АТ «ПРОСТО» було вже розглянута справа про адміністративне правопорушення та винесено постанову, якою закрито провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також, що відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року та Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 року, водія автомобіля «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КупАП, а саме створення аварійної ситуації, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, а тому позовна заява в частині заявлених позовних вимог до АТ «ПРОСТО» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволеною.Просили в позові відмовити.

30.04.2024 року від сторони позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, позивач просить суд позов задовольнити.

14.05.2024 року від АТ «Просто» на адресу суду надійшла заява про фактичні судові витрати відповідача.

30.04.2024 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про заміну найменування відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» на Приватне акціонерне товариство «Просто».

16.05.2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ганжа А.О. подав до суду клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.

03.06.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сімейко А.М. на адресу суду надійшли заперечення проти клопотання щодо призначення автотехнічної експертизи.

Ухвалою суду від 30.01.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ганжа А.О. про призначення судової автотехнічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.

30.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сімейко А.М. на адресу суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутності, просили позов задовольнити.

Відповідачі та представники відповідачів в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутності, просили у задоволені позову відмовити. Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явились, про розгяд справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «HYUNDAI Santa FE», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , «MITSUBISHI Pajero», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та «FORD Fiesta», н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.12.2021 року залишено без змін постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито в зв`язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.02.2022 року постанову Деснянського районного суду міста Києва від 08.11.2021 року залишено без змін.

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, при розгляді вище вказаних адміністративних матеріалів, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 для водія транспортного засобу «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_3 слугував перешкодою для руху, яку водій об`єктивно спроможний був виявити та мав надати транспортному засобу «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 безперешкодну можливість здійснювати свій рух, а тому водієм автомобіля «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 було допущено порушення ПДР України, внаслідок чого й сталася дорожньо - транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 та «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 . Між тим, зіткнення транспортних засобів «Hyundai Santa FE» та «Mitsubishi Pajero» сталося за умови, коли автомобіль «Mitsubishi Pajero» перебував у нерухомому стані (стояв) на узбіччі Броварського проспекту у м. Києві, а водій транспортного засобу «Hyundai Santa FE» внаслідок створення для нього аварійної ситуації водієм автомобіля «Ford Fiesta» з метою уникнення зіткнення змінив напрямок руху вивернувши кермо вправо, внаслідок чого виїхав на узбіччя, де стояв автомобіль «Mitsubishi Pajero», в результаті чого допустив зіткнення в задню частину автомобіля «Mitsubishi Pajero».

Крім того, знайомившись з постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2024 року, судом встановлено, що в рамках цивільної справи № 754/4993/22 за позовною заявою ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, була призначена судова автотоварознавча експертиза, відповідно до висновку експерта, складеного судовим експертом Мандрика І.В. №СЕ-19/111-23/46494-АВ від 08 грудня 2023 року ринкова вартість автомобіля марки «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_2 станом на 08 серпня 2021 року становить 463 344 грн. Орієнтовний розмір матеріального збитку, заподіяний власнику автомобіля марки «Hyundai Santa FE», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 08 серпня 2021 року складав 239 949,43 грн.

Відповідно до висновку у постанові ВС у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц та у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №722/1384/15-ц роз`яснено, що розглядаючи спір про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок чи постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати питання про вину відповідача, про наявність/відсутність причинного-наслідкового зв`язку між порушеннями, допущенним винною особою та відповідними наслідками, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Суд зазначає, що при вказаних обставинах виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Таким чином, винність дій ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведенню.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP.204761167 (далі - Поліс). Забезпеченим згідно з Полісом є транспортний засіб «FORD», н.з. НОМЕР_4 . Вказаний Поліс був укладений на підставі вимог ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як власника транспортного засобу «Hyundaі», д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом №АР/5177574 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ «ПРОСТО-страхування».

29.12. 2023 року було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо відомостей Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», та змінено назву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО».

Відповідно до п. 1.1. статуту Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» в новій редакції від 2023 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО» є новим найменуванням Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО- страхування», яке зареєстроване 02 квітня 1997 року за № 1 074 120 0000 000867.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до положень п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У встановлені строки законодавством позивач звернулась із заявами про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «ПЗУ «Україна» та ПАТ «Просто». Однак ПАТ СК «ПЗУ Україна» листом від 09.06.2022 року, а ПАТ «Просто» листом від 05.07.2022 року відмовили у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність вини у діях водіїв, причетних до ДТП.

Згідно звіту №13649 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_5 на замовлення ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 становить 361 112,40 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 394 939,86 грн. Разом з тим, як зазначено у висновку експертного дослідження №13649/1 від 15.09.2021 року, складеного на замовлення ПАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», у пошкодженому стані вартість транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 становить 170 996,78 грн.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки транспортний засіб «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП був фізично знищений, розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля становить 190 115,62 грн. (361 112,40 грн. -170 996,78 = 190 115,62 ).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Приписами ст. 1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-2808 цс15 від 20 січня 2016 року).

Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.11.2015 року - у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу адімністративного (кримінального) правопорушення, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні наслідку. При цьому виключається адміністративна (кримінальна) відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Таким чином, неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Враховуючи право позивача на відшкодування шкоди від його заподіювача, а також приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи було встановлено судом спричинення шкоди саме ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про стягнення із останнього як заподіювача шкоди різницю матеріальної шкоди між страховим відшкодуванням та загальною сумою заподіяної шкоди у розмірі 190 115,62 грн.

Разом з цим, з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. в межах ліміту страхової суми, визначеної полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 60 115, 62 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 901,16 грн., по 950,58 грн. відповідно з кожного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Частинами 1, 2 ст. 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вказане повністю кореспондується із принципом змагальності, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення.

Окрім того, наведене свідчить про те, що тягар доказування повністю покладається на ту сторону, котра заявила таку вимогу в суді, в той же час співмірність, обґрунтованість витрат на правничу допомогу, а також їх розмір необхідно підтвердити належними та допустимими доказами.

Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові КГС ВС у справі № 922/2604/20 від 20липня 2021 року. Зокрема, у вказаній справі Суд зазначив, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічні висновки щодо необхідності доказування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування якої заявляє учасник справи були також викладені у постанові ВП ВС від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові ОП КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Нормою ст. 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, процесуальним законом на учасника справи покладено обов`язок у першому зверненні до суду навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а докази у підтвердження понесених витрат учасник справи повинен надати суду до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву і ці докази неможливо було подати з поважних причин.

Заяв в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторонами подано не було.

У відзивах на позов стороною відповідача АТ «Просто» зазначена попередня орієнтовна сума понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та стороною відповідача ОСОБА_3 в розмірі 25 000 грн.

Зазначення у змістах вказаних попередніх (орієнтовних) розрахунках судових витрат не є заявою сторони про подання доказів понесених судових витрат в розумінні положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідну заяву у даному випадку сторона відповідача повинна була бути подати до суду до закінчення судових дебатів у справі. Таким чином, на момент ухвалення рішення у справі докази понесення сторонами відповідачів витрат на правову допомогу відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що з поданої заяви представника відповідача 30.01.2025 року ОСОБА_3 - адвоката Сімейко А.М. слідує, що 09.04.2024 року між адвокатом Сімейко А.М. та ОСОБА_6 укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно п. 6 вказаного договору, за надання правничої допомоги, передбаченої умовами цього договору та представництво інтересів в суді, «Клієнт» сплачує «Адвокату» винагороду (гонорар) в загальній сумі 25 000 грн. Розмір винагороди є фіксованим.

Проте, стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а саме: документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, акту виконаних робіт). Тому суд вважає, що підстави для задоволення вимог в частині стягнення із позивача витрат на правову допомогу у розмірі 25 000грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, правові підстави для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідачів відсутні, оскільки докази на підтвердження понесених судових витрат по оплаті правничої допомоги до ухвалення у справі рішення не подавались, стороною відповідача до ухвалення у справі рішення не було зроблено заяви про намір подання доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів від дня ухвалення рішення.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 16, 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Приватне Акціонерне Товариство «Просто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. та судовий збір в сумі 950,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної шкоди у розмірі 60 115,62 грн. та судовий збір в сумі 950,58 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідачі:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження:04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 40.

Приватне акціонерне товариство «Просто», - код ЄДРПОУ 24745673, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена 10.

ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2025 року.

Суддя Н.Д.Буша