Постанова № 127040681, 22.04.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У К Р А Ї Н А

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49005, м. Дніпро, вул. Юрія Горовця, буд. 13, тел. 720-31-13

№ 201/2974/25

провадження 3/201/1221/2025

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Відділу адміністративної практики Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 січня 2025 року о 21 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем «ЗАЗ», д/н НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг вул. Піхоти Короля та пр. Науки в м. Дніпрі, виїжджаючи з другорядної дороги, не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надав переваги у русі, внаслідок чого своїми діями спричинив створення аварійної обстановки, чим змусив автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуваннями водія ОСОБА_2 , який слідував головною дорого, різко зменшити швидкість та змінити напрямок руху праворуч, після чого останній, в стані некерованого руху, виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді рекламного щиту. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11 д.з. 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, а також іншому майну, крім того тілесних ушкоджень зазнав водій автомобіля «Тойота» ОСОБА_2 ..

ОСОБА_1 під час розгляду справи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що на перехресті зупинившись, бачив автомобіль «Тойота», але вважав, що той на далекій відстані та в нього є час здійснити маневр та пересікти проспект не завдавши автомобілю «Тойота» перешкод у русі. Повідомив, що чув звук удару, але не зупинявся та поїхав далі, так як був пізній час та він поспішав.

Потерпілий ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак у судове засідання не прибув, водночас захисник останнього, з`явившись до суду, підтвердив фактичні обставини справи, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , винуватість якого вважав доведеною поза розумним сумнівом.

Дослідивши під час судового розгляду позиції учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення, а також надані останніми докази, ознайомившись з матеріалами справи, суд доходить висновку про винуватість правопорушника ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підтверджується: рапортами поліцейських, складеними за результатами вжитих заходів під час оформлення матеріалів за фактом ДТП; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 січня 2025 року зі схемою до нього, на якій зображена ділянка дороги, де відбулась подія зіткнення та місце розташування автомобіля «Тойота» після цього, при цьому з координат розміщення останнього на проїзній частині дійсно вбачається, що наслідки цієї події настали в результаті того, що водій автомобіля «ЗАЗ», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 виїжджаючи з другорядної дороги не надав переваги у русі, внаслідок чого своїми діями спричинив створення аварійної обстановки іншому водієві автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та мав перевагу по відношенню до попереднього водія, оскільки за напрямком слідування ОСОБА_1 був встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» Розділу 33 Правил дорожнього руху України, який вимагав від останнього надати перевагу у русі автомобілям, що слідували по головній дорозі пр. Науки в м. Дніпрі, також у протоколі огляду зазначено перелік видимих пошкоджень цього засобу та іншого майна, механізм заподіяння яких повністю відповідає події даного зіткнення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ; висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 268; матеріалами відеозапису з камери зовнішнього спостереження, на яких зафіксована подія адміністративного правопорушення за участю причетних автомобілів за обставин, установлених вище та обставин, викладених в протоколі; поясненнями водія-учасника пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 120751 від 23 лютого 2025 року, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.

Вищевикладене повністю підтверджується долученими до справи матеріалами відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, ракурс яких охоплює ділянку дороги, де відбулась дорожньо-транспортна пригоди. Так, відтворені відео-дані повністю зіставляються з фактичними обставинами справи, а також дозволяють безпосередньо пересвідчитися суду у зафіксованих в протоколі відомостях, зокрема про те, що до перехрестя нерівнозначних доріг водій автомобіля «ЗАЗ», д/н НОМЕР_1 , наближався по другорядній дорозі, однак не надав дороги водію автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та незалежно від напрямку свого подальшого руху мав перевагу, тобто право на першочерговий проїзд перехрестя стосовно інших учасників дорожнього руху, у тому числі попереднього водія, який своїми діями спричинив створення аварійної обстановки, чим змусив автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуваннями водія ОСОБА_2 , який слідував головною дорого, різко зменшити швидкість та змінити напрямок руху праворуч, після чого останній, в стані некерованого руху, виїхав за межі проїзної частини та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді рекламного щиту. Таким чином діями водія ОСОБА_1 було спричинено наслідки, які настали, оскільки згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України термін дати дорогу означає вимогу до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів, якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Оцінюючи як доказ зазначений відеозапис обставин дорожньо-транспортної пригоди, потрібно звернути увагу, що його зміст повністю зіставляється з відомостями зафіксованими у протоколі огляду місця ДТП від 23 лютого 2025 року зі схемою до нього, зокрема відносно часу та місця зіткнення, дорожніх умов та обстановки на проїзній частині, а також розташування транспортного засобу після зіткнення, що в свою чергу дозволяє зробити висновок про належність та допустимість такого доказу, який відповідно доводить наявність порушень п.п. 16.11, д.з. 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_1 ..

Водночас твердження ОСОБА_1 з приводу того, що водій ОСОБА_3 рухався з перевищенням швидкості безпосередньо в момент зіткнення не виглядають безпідставно з урахуванням оглянутих відеозаписів та їх об`єктивної оцінки, проте вказані аргументи виходять за межі судового розгляду, оскільки провадження в даній справі здійснюється лише в рамках протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .. Тобто встановлення порушень правил дорожнього руху в діях іншого водія ОСОБА_2 підлягало б доказуванню та могло б стати предметом розгляду безпосереднього дослідження суду лише у разі спільного притягнення водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, однак в даному випадку в провадження суду надійшов лише протокол стосовно водія ОСОБА_1 , а тому суд розглядає справу саме в межах цього протоколу та фактичних обставин адміністративного правопорушення, викладених у ньому.

Відповідним рекомендаціям необхідно слідувати на підставі пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 11 червня 2004 року, яким передбачено, що з метою забезпечення виконання вимог закону у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 124 КУпАП, у випадках, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.

Однаково слід враховувати положення пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року, яким встановлено, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Таким чином, з`ясовуючи ступінь участі (внеску) водія ОСОБА_1 у спричиненні протиправного наслідку, суд виходить з того, що порушення останнім правил переїзду нерівнозначних перехресть доводиться поза розумним сумнівом, а отже правопорушник мусив надати перевагу у русі водію ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, при цьому слід враховувати, що ОСОБА_1 міг уникнути дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, оскільки видимість дороги у його напрямку руху при виїзді з другорядної дороги та повороті праворуч на пр. Науки в м. Дніпрі не обмежувалась геометричними параметрами дороги, придорожніми спорудами, насадженнями або іншими об`єктами, у зв`язку з чим ця особа мала достатню видимість, на якій з місця водія можна було чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, зокрема автомобіля «Тойота», який наближався перехресною дорогою, що відповідно давало змогу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності орієнтуватися під час керування для здійснення безпечного маневру проїзду нерівнозначного перехрестя.

З огляду на вищевказане ОСОБА_1 при виборі швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом не була врахована дорожня обстановка та її умови, зокрема інтенсивність, рівень та засоби організації дорожнього руху за його напрямком по ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Отже, в даній дорожній ситуації ОСОБА_1 не мав перевагу, а тому саме його дії першочергово знаходяться в причинному зв`язку з наслідками, що настали, оскільки останній, наближаючись до нерегульованого перехрестя, оглядовість якого йому не обмежувалась, повинен був не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів, якщо це могло примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість, а отже характер, черговість та ступінь його участі (внеску) призвели до спричинення протиправного наслідку.

При цьому клопотання щодо необхідності отримання додаткових доказів, зокрема дослідження даної події зіткнення експертним шляхом, суд вважає недоцільним і таким, що лише безпідставно затягнуть розумні строки розгляду цієї справи в разі їх задоволення, оскільки в матеріалах адміністративної справи наявна така кількість інформації, яка в повному обсязі характеризує дорожні умови та обстановку, що склалась на відповідній ділянці дороги, водночас даних матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та прийняття об`єктивного та обґрунтованого рішення по ній. Разом з тим слід звернути увагу учасників провадження, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, встановлення наявності вказаних у клопотанні обставин адміністративного правопорушення підлягає з`ясуванню саме при розгляді справи відповідним органом (посадовою особою), в даному випадку судом.

Підсумовуючи вищевикладене, а також даючи оцінку дослідженим вище доказам з точки зору їх достатності та взаємозв`язку між собою для прийняття обґрунтованого процесуального рішення, суд вважає безперечним та доведеним той факт, що водієм ОСОБА_1 було порушено правила дорожнього руху, які призвели до дорожньо-транспортної події з автомобілем «Тойота».

Отже, враховуючи, що згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходить висновку про доведеність вини правопорушника в порушенні водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та іншого майна, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При визначені виду і розміру стягнення, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16 жовтня 2008 року, суд враховує, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи, а тому, з огляду на характер і конкретні обставини вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, а також те, що є обґрунтовані підстави, що останній не буде допускати подібного надалі, суд вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, 283, 284, 299 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсотп`ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок..

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.А. Антонюк