Ухвала суду № 127037770, 30.04.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4672/25

Провадження № 1-кс/204/1275/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю законного представника ОСОБА_5

за участю підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чортків Тернопільської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Управління СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11 год. 51 хв. 29.04.2025, представники спеціальних служб Російської Федерації звернулися до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та запропонували вчинити терористичний акт з використанням саморобного пристрою вибухової дії, на що останній надав добровільну згоду. На виконання свого злочинного умислу, неповнолітній ОСОБА_6 у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11 год. 51 хв. 29.04.2025, за невстановлених обставин отримав (набув) мобільний телефон марки «Xiaomi 14T». Крім того, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_6 у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11 год. 51 хв. 29 квітня 2025 року, за невстановлених обставин отримав (набув) саморобний пристрій вибухової дії, який складався з вибухової речовини невстановленого типу, дротів, кнопкового мобільного телефону, а також інших невстановлених в ході досудового розслідування елементів. Після чого, неповнолітній ОСОБА_6 помістив зазначений вище саморобний пристрій вибухової дії у рюкзак чорного кольору. У подальшому, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11 год. 51 хв. 29 квітня 2025 року, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, бажаючи довести його до кінця, ОСОБА_6 , прибув до ділянки місцевості, що являє собою прилеглу територію до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , за географічними координатами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_6 у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11 год. 51 хв. 29 квітня 2025 року, розмістив під лівим переднім колесом транспортного засобу «Mitsubishi» моделі «Outlander» сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , рюкзак чорного кольору, в якому містився саморобний пристрій вибухової дії. При цьому, ОСОБА_6 , було достовірно відомо, що транспортним засобом марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_3 », під яким він розмістив саморобний пристрій вибухової дії, володіє та користується військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, неповнолітній ОСОБА_6 , усвідомлював та розумів, що вибух на вказаній ділянці місцевості може призвести до заподіяння шкоди життю та здоров`ю невстановленій кількості осіб, порушення громадської безпеки та залякування населення, а також настання інших тяжких наслідків, у тому числі допускав можливість загибелі людей. Крім того, ОСОБА_6 , у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 11 год. 51 хв. 29.04.2025, розмістив у квітнику навпроти транспортного засобу «Mitsubishi» моделі «Outlander» сірого кольору державний номерний знак НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Xiaomi 14T». Таким чином, ОСОБА_6 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Після цього,29.04.2025 в ході огляду вказаної ділянки місцевості, зазначений саморобний пристрій вибухової дії знешкоджено як засіб ураження спеціалістом Управління вибухотехнічної служби ГУ НП в Тернопільській області. Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у закінченому замаху на вчинення терористичного акту, тобто вибуху, який створює небезпеку для життя та здоров`я людей, а також може призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, вчиненого за попередньою групою осіб, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України. 30 квітня 2025 року громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України. Анкетні відомості підозрюваного неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, підозра ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, у повній мірі обґрунтовується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, зокрема: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025040000000235 від 13.02.2025; протоколом огляду місця події від 29.04.2025 в ході якого, неповнолітній ОСОБА_6 був затриманий безпосередньо після вчинення всіх дій, які він вважав необхідними для вчинення кримінального правопорушення; протоколом обшуку від 29.04.2025, під час якого вилучені речові докази, які мають значення для обставин кримінального провадження; протоколом огляду мобільного телефону неповнолітнього ОСОБА_6 , в якому зафіксовано спілкування підозрюваного з невстановленою особою, яка надавала йому вказівки щодо вчинення кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності. При цьому, ОСОБА_6 відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно санкції ч. 2 ст. 258 КК України, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 6 ст. 176, ст.183 КПК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 є винятковим та вбачається єдиним можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Враховуючи вік та матеріальне становище підозрюваного ОСОБА_6 , а також усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинення злочину, який є особливо тяжким і за який передбаченого покарання у вигляді від 7 до 12 років, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Слід також звернути увагу, що ОСОБА_6 має молодий вік, відмінний стан здоров`я, не має постійного місця роботи, а також постійного джерела доходів, не проживає постійно на території Дніпропетровської області, що свідчить про те, що останній може протягом значного часу переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Так під час досудового розслідування є необхідність у встановленні речових доказів, зокрема предметів одягу, взуття, інших речей, які використовувались підозрюваними в якості засобів маскування та на яких можуть зберегтися сліди злочинів. Крім того, наразі не були відшукані всі засоби зв`язку, якими користувався підозрюваний під час готування та вчинення кримінальних правопорушень. За свою протиправну діяльність, ОСОБА_6 , отримував грошову винагороду від невстановлених на даний час органом досудового розслідування осіб на власні банківські картки, а також картки невстановлених осіб, користувався декількома номерами мобільного зв`язку, а тому існує ймовірність знищення відповідних речових доказів неповнолітнім ОСОБА_6 , у випадку перебування останнього на свободі. Водночас, зазначені речові докази до цього часу не були відшукані, а отже існує реальний ризик, що підозрюваний, не перебуваючи під вартою зможе знищити відповідні речові докази. Хоча органом досудового розслідування на даний час виконано значний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось встановити правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння вказаного злочину та збираються докази на доведення їх вини у вчиненні злочинів, оскільки очевидно, що ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності діяв не самостійно, а за попередньою змовою групою осіб, у зв`язку з чим, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження, уникати спілкування з органом досудового розслідування шляхом переховування на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Крім того, під час досудового розслідування заплановано допитати в якості свідків значне коло очевидців вчинення підозрюваними кримінальних правопорушень, а також осіб з числа його близьких та знайомих. Водночас, наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному проваджені, шляхом застосування до останніх методів залякування, погроз, або пропозицій надання неправдивих показань, зміни ними наданих раніше показань. Так, як на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння вказаного злочину та збираються докази на доведення їх вини у вчиненні злочинів, оскільки очевидно, що ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності діяв не самостійно, а за попередньою змовою групою осіб. Отримавши матеріали обґрунтування кримінального провадження та перебуваючи на волі існує ризик, що ОСОБА_6 може розголосити відомості досудового розслідування, а також не з`являтися за першим викликом до слідчого, прокурора та суду, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні, виконанню необхідних слідчих та розшукових дій. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_6 підозрюється, обґрунтовується фактом того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може продовжити вказану протиправну діяльність, що становить небезпеку для життя та здоров`я людей, а може призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків. Крім того, підозрюваний діяв з корисливих мотивів, що свідчить про те, що останній для отримання протиправної вигоди може продовжити вчиняти протиправні дії. Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_6 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому, застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 з правом внесення застави, не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об`єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов`язків, переховувати від слідства і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на підозрюваних та свідків. Наведені обставини свідчать про те, що у ОСОБА_6 відсутні джерела офіційних доходів, а також те, що протягом останнього часу підозрюваний живе за рахунок коштів, отриманих від злочинної та протиправної діяльності. Слід зазначити, що інкриміновані кримінальні правопорушення, проти громадської безпеки будуть викликати значний суспільний резонанс, у тому числі, можуть освітлювались у різних засобах масової інформації. Вважаю, що обрання ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не може гарантувати його належну процесуальну поведінку, враховуючи всі встановлені під час досудового розслідування обставини його особистості, а також беручи до уваги резонансність події та її подальший широкий розголос в суспільстві. Вищевикладені обставини свідчать про те, що безальтернативне тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 є єдиними запобіжним заходом, який здатен запобігти вказаним ризикам. Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також враховуючи, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні, зазначивши, що жоден більш з м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього домашній арешт.

Захисник та законний представник підозрюваного у судовому засіданні підтримали позицію свого підзахисного, просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили обрати домашній арешт, оскільки неповнолітній має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ходірозгляду клопотаннявстановлено,що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; незаконно впливати на свідків у даному провадженні; перешкоджати криімнальному провадженню іншим чином, а також продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

У судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність всіх ризиків, окрім можливого перешкоджання криімнаьному провадженню іншим чином.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється неповнолітній ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його неповнолітній вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та тісних соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; незаконно впливати на свідків або потерпілого у даному провадженні, та вчинити інше кримінальне провапорушення або ж продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.2ст.258КК України задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 травня 2025 року.

Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1