Рішення № 127034120, 01.05.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1484/25

РІШЕННЯ

іменем України

"01" травня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вознесенську цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ТОВ «Факторинг Патрнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №7595671.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування протягом 30 днів (з можливістю пролонгації/автопролонгації вказаного строку), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 16 лютого 2022 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,7 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі автопролонгації строку кредитування - 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 19 % від суми кредиту (в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту).

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №26-07/2024, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7595671 від 17 січня 2022 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 20 500 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом 10 000 грн;

-заборгованість за процентами 8 600 грн;

-заборгованість за комісією за видачу кредиту 1 900 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Сердійчук Я.Я. не з`явилася, проте у позові клопотала про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак надав суду письмову заяву про визнання позовних вимог та заперечення проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача, а також відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому, суд встановив, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №7595671.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування протягом 30 днів (з можливістю пролонгації/автопролонгації вказаного строку), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 16 лютого 2022 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,7 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі автопролонгації строку кредитування - 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 19 % від суми кредиту (в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту).

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №26-07/2024, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №7595671 від 17 січня 2022 року.

Згідноч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідноч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповіднодо умовдоговору факторингуфінансування клієнтаздійснюється шляхомкупівлі унього факторомправа грошовоївимоги,фактор набуваєправа навсі суми,які вінодержить відборжника навиконання вимоги,а клієнтне відповідаєперед фактором,якщо одержаніним сумиє меншимивід суми,сплаченої факторомклієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Мілоан», правонаступником якого за договором факторингу є ТОВ «Факторинг Партнерс».

Сторонами не оспорювався факт отримання відповідачем кредиту у розмірі 10 000 грн.

В той же час, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором на користь первісного кредитора або його правонаступника не виконав, у зв`язку з чим станом на 07 березня 2025 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 20 500 грн, в тому числі:

-заборгованість за кредитом 10 000 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 17 січня 2022 року до 24 лютого 2024 року) 8 600 грн;

-заборгованість за комісією за видачу кредиту 1 900 грн.

Заборгованість щодо кредиту, процентів, комісії за надання кредиту повністю узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування), зокрема:

- п.п. 1.3, 1.4, 1.5.2, 2.2.1-2.2.3 кредитного договору, згідно яких протягом первісного строку кредитування (з 17 січня 2022 року до 16 лютого 2022 року) проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом;

- п.п. 1.6, 2.2.1-2.2.3, 2.3.1.2 кредитного договору, згідно яких у разі продовження позичальником користування кредитом після закінчення первісного або пролонгованого за його бажанням строку кредитування строк кредитування щоразу збільшується на 1 день, але продовження цього строку не може перевищувати 60 днів (автопролонгація). Проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом;

- п. 1.5.1 кредитного договору, який передбачає сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 19 % від розміру кредиту.

Тому вказана заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2422,40 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 02 липня 2024 року №02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 9000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про споживчий кредит №7595671 від 17 січня 2022 року, що утворилася станом на 07 березня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 17 січня 2022 року до 24 лютого 2022 року) у розмірі 8600 (вісім тисяч шістсот) гривень, заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 1900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень, а всього в загальному розмірі 20500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень, а також 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв