Рішення № 127032592, 24.04.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1182/24

Провадження № 2/638/1032/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2025 року м. Харків

Дзержинського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в обґрунтування якого зазначила, що з 07.08.2013 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В період шлюбу позивач та відповідач переживали декілька криз у сімейних відносинах. В цілому кризи виникали на підґрунтях того, що відповідач не забезпечував матеріально сім`ю, у зв`язку з чим позивач вимушена була виїхати у 2020 до м. Харкова для заробітку коштів, щоб матеріально утримувати малолітню дитини. Вона змушена була залишити дитину з відповідачем через те, що на той час не могла створити достатні, належні умови для проживання, навчання та проведення дозвілля, в тому числі приділяти батьківську увагу через складний графік роботи. В той час, позивач стабільно кожного тижня, на вихідних приїжджала до Куп`янську та проводила час зі своєю дитиною. У лютому місяці 2022 року, коли м. Куп`янськ було окуповано військами РФ, відповідач разом з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 перебував у м. Куп`янську. За період з лютого місяця до жовтня місяця відповідач не вивозив дитину, спочатку з-під окупації, а потім вже з-під бойових дій, які почалися у вересні того ж року при звільненні військовими ЗСУ м. Куп`янськ. За вказаний період позивач наполягала на вивозу дитини з м. Куп`янськ, але відповідач знехтував її проханнями та наполяганнями на здійснення вказаного, чим наразив на небезпеку, ризик та негативні наслідки для життя та здоров`я малолітньої дитини. Лише у жовтні місяці 2022 року, коли вже було оголошено про примусову евакуацію дітей з міста та району, позивачу вдалося вмовити відповідача вивезти їх дитину до м. Харків, за місцем проживання останньої. З часу, коли відповідач разом з дитиною приїхав до м. Харкова, вони проживала за адресою мешкання позивача, а саме АДРЕСА_1 , де остання винаймає квартиру. За вказаним місцем проживанням позивач влаштувала дитину до комунального закладу «Харківський ліцей № 125», де остання почала навчатися та продовжує навчання по теперішній час. Також позивач уклала медичну декларацію №001-62ХО-76ОА від 11.05.2023р. з дитячим лікарем комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня №19».

Окрім цього, відповідач без згоди та повідомлення позивача, вирішив поїхати до м. Куп`янська до батьків, забравши дитину з собою, тобто до місця, де є загроза життю та здоров`ю дитини, у зв`язку з бойовими діями які проходять там. В місті Куп`янську вони перебували з 04.03.2023 до 21.04.2023, тобто майже півтора місяці дитина через бажання батька перебувала в зоні проведення бойових дії. Після повернення позивач попередила відповідача про те, що якщо він повторить подібне, вона зверниться до суду за розірванням шлюбу та вирішення питання щодо місця проживання дитини з нею. Але останній проігнорував попередження позивача та знову 17.05.2023 без згоди позивача, в момент її відсутності вдома, коли остання перебувала на роботі, забрав дитину, речі та поїхав до м. Куп`янська, тим самим в черговий раз наражаючи на небезпеку життю та здоров`ю дитини. До того ж, він не тільки без згоди відвіз дитину, але ще й не повідомив позивача, куди саме поїхав та куди відвіз її, ігнорував будь-які дзвінки та повідомлення від позивача лише надіслав повідомлення про те, що він забрав дитину та виїхав із квартири.

Позивач зазначає, що зверталася до Служби у справах дітей по Холодногорському району, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, зі скаргою на відповідача, що підтверджується поясненнями від 22.05.2023. Також 08.06.2023 позивач в черговий раз звернулася до вказаної служби з повідомленням про те, з моменту останнього звернення до служби, їй як матері невідомо місце проживання дитини. Батько, залякуючи, забороняє сину повідомляти матері його місце проживання. Окрім цього, позивачці стало відомо, що без погодження з нею відповідач зняв з місця реєстрації ВПО, де дитина була зареєстрована. У липні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, який розірвано рішенням від 17.08.2023.

На теперішній час відповідач знаходиться в місті Харкові, але обманним шляхом залишив дитину на постійне проживання разом з собою, періодично чинить перешкоди у спілкуванні з сином. Крім того, як стало відомо позивачу зі слів сина, відповідач постійно чинить вплив на малолітнього ОСОБА_3 , забороняє повідомляти матері місце проживання його, залякує останнього, здійснює дії що призводять до припинення зустрічі з позивачем та відбиває бажання спільного проживання сина разом з матір`ю. На теперішній час відповідач ОСОБА_2 ніде не працює, самостійних джерел доходів, котрі можуть надати належні умови проживання та розвитку малолітнього ОСОБА_3 , не має. Відповідач існує лише за рахунок допомоги внутрішньо переміщеної особи. Крім того, саме за рахунок проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з ним отримує ще і допомогу на сина. Це в свою чергу є єдиними доходами, які не здатні забезпечити належні та допустимі умови для розвитку дитини. Натомість позивач ОСОБА_1 офіційно працює, має самостійний достатній дохід, має можливість забезпечувати себе і сина та бажає проживати разом з сином. Позивач проживає на орендованій квартирі, яка розташована поблизу ліцею, який відвідує для навчання малолітній ОСОБА_3 , а також поблизу КНП «Міської дитячої клінічної лікарні №19», де працює лікар-педіатр, з яким підписана декларація на дитину. Вказана квартира має належні умови для проживання неповнолітнього сина разом з нею, зокрема, квартира ізольована з усіма зручностями, в наявності меблі, холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, газова колонка та плита. Для виховання та розвитку дитини створені наступні умови: окреме місце для відпочинку, місце для приготування до уроків та дозвілля.

Позивач зазначає, що з 01.10.2021 працює касиром торгівельного залу в ТОВ «ДЛК «Пілот», за місцем роботи характеризується позитивно, має достатній дохід. Впродовж останніх 5 років за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» не зверталась, на обліку КНП «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, ознак наркологічної патології не виявлено, що підтверджується відповідними довідками. За інформацією правоохоронних органів, позивач за місцем мешкання характеризується задовільно, громадянський порядок не порушує, антисоціального способу життя не веде, алкогольними напоями не зловживає, конфліктів із сусідами не має. На переконання позивача, вищевказані обставини підтверджують її можливість в повній мірі виконувати обов`язки щодо виховання та розвитку дитини передбачені статтею 150 СК України та доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Враховуючи різні матеріально-побутові умови, що склалися у матері і у батька для проживання дитини, фінансовий стан сторін, дії батька щодо визначення місця проживання дитини, в тому числі вивезення в місце небезпечному для здоров`я та життя дитини, позивач вважає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде відповідати якнайкращими інтересами дитини.

ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У додаткових поясненнях ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_4 , зазначив, що з 2019 року і до теперішнього часу ОСОБА_2 самостійно займається виховуванням та забезпеченням сина ОСОБА_5 , в чому відповідачу всіляко допомагають його батьки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ОСОБА_2 постійно приділяє синові весь свій вільний час та намагається бути для нього прикладом, грає з ним в ігри, допомагає у навчанні, опікується здоров`ям ОСОБА_5 . Після переїзду у травні 2023 року до м. Харкова, ОСОБА_2 продовжує дбайливо виконувати свої батьківські обов`язки. Фактичним місцем проживання ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_5 є гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, враховуючи що вказане помешкання є гуртожитком, без належних умов проживання в першу чергу для малолітньої дитини, відповідач за пропозицією друзів переїхав разом із сином у їх вільну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Наразі, у цій квартирі разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 також проживають батьки відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відповідач наголошує, що ОСОБА_5 постійно висловлює бажання та наполягає на проживанні разом із батьком, бабусею та дідусем. Вигадані позивачем обставини припинення подружніх відносин не підтверджуються жодним достатнім та належним доказом. Натомість, саме протиправна поведінка позивача призвела до погіршення та повного розірвання стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На переконання відповідача, робочий графік позивача не дозволить приділяти достатньої уваги синові, тому ухвалення рішення на користь позивача не буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 березня 2024 року цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою суду від 08 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання. Залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі. Зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати на адресу суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

23 грудня 2024 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав до суду, на виконання ухвали від 08 травня 2024 року, висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року постановлено заслухати під час розгляду справи по суті думку щодо предмету спору малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Викликано в судове засідання свідка ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 18 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала та просили задовольнити. Представник позивача зазначив, що у висновку служби у справах дітей містяться відомості про те, що у позивача є перешкоди у спілкуванні з сином.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечували та просили відмовити. Відповідач повідомив суду, що самостійно виховує дитину з 5 річного віку, оскільки позивач раніше зловживала алкогольними напоями. Спілкуватися з дитиною позивачеві не забороняє. Зазначив, що проходить військову службу в Національній гвардії України на посаді механіка з ремонту броньованої техніки. Графік служби з понеділка до п`ятниці з 8:00 год. до 18:00 год., іноді працює в суботу, неділя завжди вихідний день. На службі отримує достатній стабільний офіційний дохід. З лютого 2025 року проживає у м. Слов`янську разом із сином та своїми батьками, які допомагають піклуватися про сина, бабуся готує їсти. У сина є окрема кімната. Син навчається онлайн.

Також в судовому засіданні 31 березня 2025 року, в присутності представника органу опіки та піклування ОСОБА_10 , було заслухано думку дитини ОСОБА_3 щодо предмету спору, який повідомив суду, що навчається у 126 школі в Харкові онлайн. Проживає разом з батьком у м. Слов`янську, йому там дуже подобається. Батько вдень працює, а ввечері приїжджає додому. До цього жив у м. Куп`янську, потім виїхали в м. Харків, звідки переїхали до м. Слов`янськ. З мамою спілкується 1 раз в 2-3 дні по телефону, бачиться рідко, оскільки вони не їздять в м. Харків. В м. Куп`янську мама з ним та батьком не проживала. З мамою раніше спілкування було періодичним. За мамою сумує та хоче частіше бачитись з нею. Зараз хоче й надалі проживати в м. Слов`янську, тому що йому там подобається, там хороші умови проживання. Зазначив, що хоче проживати з батьком. Проти почергового проживання (по місяцю) з батьком та матір`ю заперечує, бо хоче жити постійно з кимось одним.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без участі третьої особи, рішення у справі ухвалити з урахуванням раніше наданого висновку.

Заслухавши пояснення учасників справи, а також думку дитини щодо предмету спору, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та показання свідків, суд дійшов про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 07 серпня 2013 року, актовий запис № 261.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2013 року, який розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2023 року у справі №646/3723/23.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 .

На підставі договору оренди від 02 квітня 2023 року ОСОБА_1 винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 04 жовтня 2023 року, складеного комісією Служби у справах дітей по Холодногірському району Харківської міської ради, у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , проживає 1 особа ОСОБА_1 . Квартира ізольована, з усіма зручностями, в наявності меблі, холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, газова колонка та плита. Для виховання та розвитку дитини створені наступні умови: окреме місце для відпочинку, місце для приготування до уроків та дозвілля. За результатами бесіди і ставлення членів сім`ї до рішення прийняти на виховання дитину встановлено, ОСОБА_1 офіційно працює, має можливості для утримувати дитину, має бажання виховувати сина; умови для проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю в наявності.

З Інформації на особу, наданої ДОП СП ВП № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_1 дійсно мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . За місцем мешкання характеризується задовільно, громадянський порядок не порушує, антисоціального способу життя не веде, алкогольними напоями не зловживає. Конфліктів із сусідами не має. Заяв чи скарг відносно ОСОБА_1 до ВП № № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області не надходило.

Відповідно до Довідки № 58 від 05.07.2023, виданої директором ТОВ «ДЛК «ПІЛОТ», ОСОБА_1 працює на посаді касира торговельного залу в ТОВ «ДЛК «ПІЛОТ» з 01.10.2021 до теперішнього часу. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальний, цілеспрямований, працьовитий співробітник, має гарну репутацію в колективі, підтримує дружелюбні стосунки з колегами, має чудову комунікацію, що підтверджується Характеристикою 26 червня 2023 року за місцем роботи.

За травень-жовтень 2023 року дохід ОСОБА_1 склав 67840,41 грн, що підтверджується Довідкою про доходи від 03 листопада 2023 року, виданою ТОВ «ДЛК «ПІЛОТ».

11.05.2023 ОСОБА_1 , як законний представник малолітнього ОСОБА_3 , уклала з лікарем-педіатром Комунального некомерційного підприємства «міська дитяча клінічна лікарня №19» декларацію № 001-62ХО-76ОА про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

На підставі заяви ОСОБА_1 , свідоцтва про народження та довідки переселенця, ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщену особу, зараховано до 4-В класу на підставі наказу № 186-у від 13.12.2022, що підтверджується відповіддю директора Комунального закладу «Харківський ліцей № 125 Харківської міської ради» від 15.11.2023 № 01/22-30.

Згідно з довідкою № 687 від 20.06.2023 впродовж останніх 5 років за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» не зверталась.

Відповідно до довідки від 26.06.2023 №1082 ОСОБА_1 на обліку в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, на час огляду ознак наркологічної патології не виявлено.

03 лютого 2025 року ОСОБА_1 уклала цивільно-правовий договір з нянею ОСОБА_8 , предметом якого є надання погодинних послуг няні в узгоджені сторонами дні щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_5 .

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що за освітою є психологом, має досвід роботи нянею в приватному порядку 18 років. З позивачкою знайома з часів проживання в м. Куп`янськ. З позивачкою домовилися, що про те, що коли їй буде потрібна допомога з дитиною, свідок буде їй допомагати, а саме годувати дитину та приглядати за нею. Також свідок може допомагати дитині в навчанні. В професійній практиці займалася лише з хлопчиками. З дитиною сторін особисто не знайома.

Сторонами визнається та не підлягає доказуванню згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, що на теперішній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_2 , є внутрішньо переміщеними особами та проживаються за адресою: АДРЕСА_6 . Разом з ними проживає також бабуся.

ОСОБА_2 з 12 червня 2024 року до теперішнього часу проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_6 ) на посаді механіка відділення з ремонту та обслуговування легкої броньованої техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти автотранспортного батальйону (ВОС 700256П) з 06.12.2024 (наказ КЧ 3035 від 06.12.2024 № 365 с/ч), що підтверджується Довідкою начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_3 від 01.02.2025 № 40/35/10/1-7051.

Відповідно до інформації Комунального закладу «Харківський ліцей № 125 Харківської міської ради» ОСОБА_3 є учнем цього закладу. За час навчання зарекомендував себе як стриманий, дисциплінований, працелюбний та уважний учень, у 2023/2024 навчальному році мав досягнення високого рівня з усіх навчальних предметів. Навчається у повну міру своїх можливостей, має гарну пам`ять, добре запам`ятовує вивчений матеріал, має здібності до вивчення української мови та літератури, мислить логічно, ретельно виконує домашні завдання, має добрий загальний розвиток. Бере участь в позакласних онлайн заходах (години спілкування). З класним керівником контактують і батько, і мати дитини.

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради розглянуто питання щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , під час розгляду якого встановлено, зокрема, наступне:

Відповідно до довідки Куп`янського ліцею № 2 Куп`янської міської ради Коновалов Олексій, ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в закладі освіти з 2019 по 2022, закінчив 3-А клас в даному закладі.

Відповідно до інформації комунального закладу «Харківських ліцей № 126 Харківської міської ради» від 08.02.2024 ОСОБА_3 був зарахований до 4-В класу 13.12.2022 та продовжує навчання. Зарахований був на підставі зави матері та свідоцтва про народження. За період навчання дитини у закладі батько, ОСОБА_2 бере участь у вихованні сина, відвідує онлайн батьківські збори, спілкується з класним керівником щодо навчання дитини. У супроводі батька хлопчик зустрічався з однокласниками та класним керівником у вересні 2023, у грудні батько одержував разом з дитиною подарунок від Харківської міської ради з нагоди Новорічних свят. На даний час (зі слів батька) питанням виховання та навчання ОСОБА_5 опікується він. Зі слів класного керівника мати також цікавиться навчанням сина, неодноразово спілкувалась з класним керівником по телефону.

Згідно інформації комунального закладу «Харківських ліцей № 126 Харківської міської ради» від 01.11.2024 ОСОБА_3 на даний час навчається у 6-В класі, онлайн. ОСОБА_1 намагається весь час цікавитись станом здоров`я, навчання сина, постійно на зв`язку з класним керівником, турбується за дитину. Але зі слів матері, вона не має можливості у повному обсязі виконувати свої батьківські обов`язки у зв`язку із тим що зараз дитина проживає з батьком, який не надає можливості спілкуватись з дитиною. Батько вивіз сина до дідуся у м. Слов`янськ, не повідомивши про це матір і вона не знає на даний час адресу проживання сина. Мати намагається спілкуватись з ОСОБА_5 , але син не відповідає на її повідомлення та дзвінки. За довгий час мати бачила сина декілька разів (20, 21 серпня, декілька хвилин 20 вересня), 27 жовтня дитина ночувала у матері, а 28 жовтня батько забрав сина, не враховуючи бажання сина залишитись із матір`ю.

Відповідно до медичної довідки виданої комунальним некомерційним підприємством Куп`янський центр первинної медичної допомоги Куп`янської міської ради Харківської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігався сімейним лікарем з моменту народження до 19.08.2022.

Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 19» Харківської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_7 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 . На прийом до лікаря дитина приходила у супроводі дідуся, ОСОБА_6 . Дитина була охайна та доглянута. Мати рекомендації лікаря-педіатра виконувала в повному обсязі. Інформація про участь батька відсутня. В липні 2023 родина вибула за адресою: АДРЕСА_8 . В січні 2024 декларацію про медичне обслуговування укладено з лікарем комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради.

Згідно інформації комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 12.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців закладу з 23.01.2024. На прийом до лікаря-педіатра 29.01.2024 та 31.01.2024 з приводу хвороби дитину приводив батько, ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 17.09.2024 протягом 2024 року за інформацією лікаря-педіатра на прийом хлопчика приводив батько, ОСОБА_2 . Батько доглядає сина під час його захворювань, цікавиться станом здоров`я сина узагалі, приводив на прийом до лікаря педіатра та лікарів фахівців. Мати, ОСОБА_1 , протягом 2024 року на прийом в поліклініку з ОСОБА_5 не зверталась.

Малолітній ОСОБА_3 двічі надавав письмові пояснення. В поясненнях від 21.08.2024 зазначив, що хоче жити з батьком і мамою не вирішуючи спір, так як він любить їх обох. Але в поясненнях від 25.10.2024 зазначає, що змінив думку та повідомив, що хоче жити з батьком, тому що в нього немає довіри до матері і йому не хочеться з нею жити. А з татом він почувається гарно і буде жити ще з бабусею та котом (мабуть).

З пояснень батьків вбачається, що однією родиною вони не живуть починаючи з 2019/2020, кожен з батьків зазначає свої підстави для припинення шлюбних відносин. Жоден з батьків не заперечує, що ОСОБА_5 мешкав із батьком та бабусею із дідусем по лінії батька поки мати працювала у м. Харкові. Після деокупації м. Куп`янськ батько із дитиною виїхав до матері дитини у м. Харків, але через деякий час забрав сина та переїхав на орендоване житло. Мати зазначає, що періодично батько чинить їй перешкоди у спілкуванні із сином не надає можливості спілкуватись з дитиною, приховує адресу їх проживання та має вплив на сина.

Питання щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі наявних документів.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 161 Сімейного кодексу України, рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає недоцільним на теперішній час змінювати місце проживання дитини та визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 4 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Стаття 51 Конституції України визначає, що кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, психологічний стан тощо. Найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, у справі, що розглядається, підлягають з`ясуванню обставини того, чи виконала відповідачка обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з матір`ю, чи довів позивач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Як зазначалось вище, вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суд виходить з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Керуючись рекомендацією Комісії, нормами ст. 19, 150, 155, 161 СК України, враховуючи встановлені під час розгляду питання щодо доцільності проживання дитини з матір`ю, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надано висновок щодо недоцільності змінювати на теперішній час місце проживання дитини та визначати місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо врахування висновку при ухвалені рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 494 від 18 грудня 2024 року є достатньо обґрунтованим, оскільки його складено з урахуванням встановлених на підставі відповідних доказів обставин, які мають значення для вирішення питання щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. Також висновок відповідає вимогам, висловленим Верховним Судом у постанові від 14.02.2019 у справі №377/128/18, оскільки містить інформацію про особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Висновок не суперечить інтересам дитини, оскільки його прийнято з урахуванням думки ОСОБА_3 , який досяг десятирічного віку та висловив бажання проживати разом з батьком. Добровільність та відповідність цього бажання внутрішній волі дитини ОСОБА_11 була підтверджена поясненнями останнього в судовому засіданні, який підтвердив своє бажання проживати з батьком.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дітей, а тому враховується судом при ухваленні рішення.

Як зазначалось вище, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Сімейного кодексу України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 ЦПК України під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальне право безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки.

В судовому засіданні було заслухано думку дитини ОСОБА_3 щодо предмету спору, який повідомив суду, що йому подобається проживати з батьком, він і надалі бажає проживати разом з батьком та продовжувати спілкуватися, бачитися з мамою.

Суд не вбачає підстав ставити під сумнів відповідність висловленого дитиною бажання його внутрішній волі, оскільки сукупність наявних в матеріалах справи доказів, пояснень сторін та дитини, які узгоджуються між собою та з іншими доказами, свідчать про те, що дійсно дитина разом з батьком почувається щасливим, зростає в атмосфері любові, піклування та взаємоповаги. Висловлюючи свою думку в суді, в присутності представник органу опіки та піклування, ОСОБА_12 поводився спокійно, не нервував, не був пригніченим, були відсутні будь-які прояви стороннього впливу чи тиску на нього, усвідомлено та обґрунтовано повідомив причину свого бажання проживати разом з батьком. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_12 повідомив суду, що за мамою сумує та хоче бачитися частіше. Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що незважаючи на окреме проживання, дитина має психоемоційний зв`язок з матір`ю, відчуває до неї прихильність, та бажає, щоб вона з ним спілкувалася та брала участь у його вихованні.

Враховуючи, що дитина відчуває прихильність до обох із батьків, і кожен з батьків виявив бажання, щоб дитина проживала з кожним із них, судом розглядалася можливість встановлення спільної фізичної опіки над дитиною шляхом встановлення почергового графіку проживання дитини з кожним із батьків. Проте, враховуючи значну територіальну віддаленість між місцем проживання позивача та відповідача, категоричне заперечення ОСОБА_5 щодо визначення такого графіку проживання, який бажає проживати постійно в одному місці, що з огляду на його вік та інтереси є природним, суд дійшов до висновку, що за фактичних обставин справи на теперішній час встановлення спільної фізичної опіки над дитиною без істотної шкоди інтересам дитини є об`єктивно неможливим.

Доводи позивача про те, що батько чинить тиск на сина в питаннях спілкування з матір`ю не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки як повідомив у судовому засіданні син сторін ОСОБА_3 , він спілкується з мамою, сумує за нею та хоче бачитися з нею частіше, що свідчить про відсутність негативного впливу та наслідків такого впливу на дитину в питаннях щодо стосуються стосунків сина та матері.

Посилання позивача про те, що відповідачем їй чиняться перешкоди у спілкуванні із сином не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а навпаки спростовуються як поясненнями сторін, так і поясненнями дитини, які підтвердили, що мати спілкується з сином засобами телефонного зв`язку та має можливість приїздити до сина у місто Слов`янськ, де він зараз проживає.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не зверталася ані до суду, ані до органу опіки та піклування із письмовою заявою про усунення їй перешкод у спілкуванні з сином та встановлення графіку спілкування з сином.

Решта доводів як позивача, так і відповідача не відносяться до предмета спору, у зв`язку з чим суд не надає їм мотивовану оцінку відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги обставини справи, дійсне бажання дитини, яка бажає проживати разом з батьком, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд не вбачає підстав для визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 , у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити як позивачу, так і відповідачу, що статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд залишає судові витати за позивачем.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 267-268, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 02 травня 2025 року.

Суддя І.П. Латка