Ухвала суду № 127025400, 01.05.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

01 травня 2025 року Справа № 480/3016/25

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2025 року до Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ) з позовною заявою до Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, пр-т Повітряних Сил України, 6), в якій просить:

1. Зобов`язати Міністерство Оборони надати юридичне підтвердження законності перебування позивача на посаді у Збройних Силах України, враховуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.05 2024 року, та згідно рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23

2. Відновити права позивача згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відновити право не проходити військову службу, зобов`язати надати законну відстрочку.

3. Надати юридичну оцінку та описати порушення чинного законодавства з боку Міністерства Оборони України, що не зважаючи на численні звернення, як до самого Міністерства оборони, так і до його структурних підрозділів з питання відновлення прав позивача та звільнення, по цей день не відновило права позивача.

Ухвалою суду від 17.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом семи днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання уточненої позовної заяви, в якій зазначити:

- вірний статус ОСОБА_1 ;

- визначити позовні вимоги згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України;

- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

25.04.2025 від представника позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просить:

1. Встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) Міністерства Оборони України утримувати позивача на військовій службі, враховуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду № від 24.05 2024 року, та рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р., по справі № 480/9237/23.

2. Визнати бездіяльність Міністерства Оборони протиправною по не розгляду всіх звернень позивача і звернень його законного представника згідно довіреності, не вирішенню їх по суті, не наданню обґрунтованої відповіді та відповідне перенаправления цих звернень до інших юридичних осіб, що є структурними підрозділами Міністерства Оборони, не наданню аналізу відповідей відповідних підрозділів Міністерства Оборони - (забороняється направляти для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються ст. 7, ст.19 Закону України «Про звернення громадян») - визнати ці дії протиправними та такими що істотно порушують чинне законодавство та зобов`язати Міністерство Оборони України, його керівника - Міністра Оборони України прийняти рішення по всіх питаннях та надати відповідь за змістом звернення заявнику.

3. Визнати протиправними та скасувати всі накази всіх підрозділів Міністерства Оборони України, що стосуються ОСОБА_1 та зобов`язати відновити його право не проходити військову службу.

4. Визнати протиправними дії по утриманню позивача на військовій службі, зобов`язанню виконувати накази та розпорядження в структурних підрозділах Міністерства Оборони України Збройних Силах України та зобов`язати Міністерство Оборони України припинити ці протиправні дії та відновити право не проходити службу, а саме зобов`язати Міністерство Оборони України, Міністра Оборони України винести відповідне рішення, щодо предмету позову та узагальнити це рішення шляхом внесення в відповідний Наказ Міністра Оборони України.

5. Визнати дії Міністерства Оборони протиправними у не виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024р. по справі № 480/9237/23 та зобов`язати відновити права позивача згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відновити право не проходити військову службу, зобов`язати надати законну відстрочку від призову на військову службу.

6. Встановити наявність чи відсутність повноважень та описати порушення чинного законодавства з боку Міністерства Оборони України, що не зважаючи на численні звернення з 24.04.2023року по теперішній час як до Міністерства оборони України, так і до його структурних підрозділів з питання відновлення прав позивача, надання відстрочки та звільнення, по цей день не відновлено його права.

Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, у позивача витребувано додаткові докази.

30.04.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, код ЄДРПОУ - 00034022 та його підрозділів - Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) шляхом заборони відповідачу вчиняти, до набрання законної сили рішенням Сумського окружного адміністративного суду за цим позовом, будь-які дії, спрямовані на звільнення, переведення/переміщення позивача у будь-яку іншу частину.

Заява мотивована тим, що 24.08.2023 року позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, рішенням якого від 24.05.2024 року у справі № 480/9237/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на військову службу під час мобілізації; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо переміщення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у військову частину НОМЕР_5 для проходження військової служби під час мобілізації.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 року у справі № 480/9237/23 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення судів, якими визнано протиправність дії ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби набрали законної сили, однак рішення Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/9237/23 в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу, з врахуванням його теперішнього місця проходження служби не є таким, що відновлює порушені права незаконно мобілізованої особи.

Всі накази, винесені ОК ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі яких відбувалося переміщення позивача, видавалися саме після вчинення ним дій, спрямованих на захист своїх порушених прав що, хоч і опосередковано, але однозначно вказує на наміри ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перешкоджати позивачу звільнитися з військової служби.

Відтак, виходячи із викладених обставин, враховуючи перспективи тривалого судового розгляду, єдиною гарантією майбутнього виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду вимог до Міністерства Оборони України та його підрозділів, в разі задоволення позовних вимог, позивач вважає забезпечення позову, у зв`язку з чим і звернувся з даною заявою.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя зазначає наступне.

Так згідно змісту адміністративного позову, судом встановлено, що предметом спору у даній справі є бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду звернень позивача та його представника, а також дії Міністерства оборони України щодо невиконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 480/9237/23 та відновлення права позивача не проходити військову службу.

Згідно з частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям згаданої статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви щодо забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зокрема матеріали справи не містять доказів, що відповідачем взагалі вчинялись дії щодо звільнення, переведення (переміщення) позивача у будь-яку іншу частину.

Також, суд зауважує, що сама ж лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя О.А. Прилипчук