Рішення № 127025099, 01.05.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 травня 2025 року м. Рівне№460/4899/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 без застосування подвійного розміру, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 17.09.2024, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що з 06.10.2021 їй призначена пенсія за віком на пільгових умовах, проте звернувшись до відповідача із запитом, який розглянутий відповідачем 25.02.2025, позивач дізнався про те, що відповідач не зарахував період роботи позивача з 01.01.2004 по 03.10.2021 в інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі, що суперечить статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XIІ), такі дії відповідача позивач вважає протиправними і такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, про причини неподання відзиву в установлений строк для суду не повідомив, що дає суду підстави для висновків про те, що у відповідача відсутні поважні причини неподання відзиву в установлений судом строк, а тому наявні передбачені частиною 2 статті 175 КАС України умови і підстави для вирішення судом цього спору за наявними матеріалами справи та без відзиву відповідача.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 17.03.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 17.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 24.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лінчин Березнівського району Рівненської області, є громадянкою України, з 06.10.2021 позивачу призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується даними з наявних у матеріалах справи паспорта громадянина України, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.12.2021, листа відповідача від 25.02.2025 №1700-0202-8/12853.

Позивач 18.02.2025 та 27.02.2025 через свого представника звернувся до відповідача з запитами на отримання публічної інформації. Вказані запити розглянуті відповідачем, за результатами чого відповідач листами від 25.02.2025 №1700-0202-8/12853 та від 06.03.2025 №1700-0202-8/15496 повідомив позивача, що відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно з частиною 4 статті 24 Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (у даному випадку статтею 60 Закону №1788-ХІІ), крім випадків, передбачених цим Законом. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Зважаючи на викладене, підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 в подвійному розмірі немає. Періоди роботи з 07.06.2002 по 07.09.2003 та з 13.09.2003 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі, згідно з вимогами статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача, які полягають у відмові в зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 без застосування подвійного розміру, що передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ, та зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити позивачу пенсію за віком з 17.09.2024, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV та Законом №1788-XII.

Отже, оскільки Закон №1058-IV і Закон №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону №1058-IV як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058-IV з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до преамбули Закону №1058-IV цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 статті 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Отже, відповідно до приписів законодавства, обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином: за період до 01.01.2004 - на підставі записів трудової книжки (ст. 56, 60, 62 Закону №1788-ХІІ); починаючи з 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст. 24 Закону №1058-IV).

У межах спірних правовідносинах вирішенню підлягає питання щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в інфекційному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 03.10.2021 року відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач в період з 07.06.2002 по 03.10.2021 працювала на посаді сестри медичної з дієтичного харчування штату загального персоналу КП "Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр" Рівненської обласної ради.

З наведеного суд встановив, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

При цьому, стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує положення статті 60 Закону №1788-ХІІ та не зупиняє її дію. За правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24, у яких зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-ХІІ, то він мав би виключити із Закону №1058-IV усі інші положення, чого зроблено не було.

Судом також встановлено, що відповідно до матеріалів справи, зокрема з Форми РС-право, відповідачем було зараховано періоди роботи позивача в тому ж закладі охорони здоров`я з 07.06.2002 по 07.09.2003 та з 13.09.2003 по 31.12.2003 року (до набрання чинності Законом №1058-IV) у подвійному розмірі, однак спірний період роботи позивача з 01.01.2004 по 03.10.2021 відповідачем обрахований без врахування подвійного розміру передбаченого статтею 60 Закону №1788-ХІІ.

Під час розгляду справи судом встановлено і визнається відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я на посаді сестри медичної з дієтичного харчування штату загального персоналу, отже за правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи позивача у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до його стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи позивача в інфекційному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 03.10.2021 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним. Вказане протиправне діяння відповідача полягає саме у активних діях, а саме у відмові позивачу зарахувати вказані періоди роботи у подвійному розміру та здійснення перерахунку пенсії.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи суд встановив, що відповідачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, і з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих позивачем пенсійному органу документів, суд дійшов до висновку про те, що відповідач протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 із застосуванням подвійного розміру, що передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у подвійному розмірі, що передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ та зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити позивачу пенсію з 17.09.2024 зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській область, яка полягає у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 без застосування подвійного розміру, що передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 17.09.2024 з урахуванням виплачених сум, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період роботи з 01.01.2004 по 03.10.2021 у інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК