Рішення № 127025063, 30.04.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2025 року м. Рівне№460/13777/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медовий край" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Рівненській області №208-Р/Л від 01.11.2024 в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ТОВ "Медовий край" №17030414202200046 від 21.04.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2022 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області було видано ТОВ "Медовий край" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046 від 21.04.2022, термін дії ліцензії з 21.04.2022 по 21.04.2027. Товариством було сплачено платіж за період 23.04.2024 по 23.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №26726 від 08.04.2024, на суму 780 грн. Проте, не зважаючи на сплату Позивачем чергового платежу за ліцензію, Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято Розпорядження №208-Р/Л від 01.11.2024, яким зокрема, анульовано Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046 від 21.04.2022, що не відповідає дійсним обставинам, а відповідно прийнято з порушенням порядку встановленого законом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головного управління ДПС у Рівненській області ТОВ "Медовий край" не надходила інформація та копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату чергового платежу за ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №17030414202200046. На підставі вищевикладеного ГУ ДПС у Рівненській області прийнято розпорядження №208-Р/Л від 01.11.2024 (копія додається) щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ТОВ "Медовий край" реєстраційний №17030414202200046 у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію. Вважаємо, що розпорядження №208-Р/Л від 01.11.2024 в частині анулювання ліцензії на зберігання пального №17030414202200046 від21.04.2022 року є законним та обґрунтованим, тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" (код ЄДРПОУ 38637085) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 14.05.2013, про що внесено запис №15911020000000651.

Основний вид діяльності: 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Інші види діяльності:

10.89 виробництво інших харчових продуктів;

46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

82.92 пакування;

46.90 неспеціалізована оптова торгівля;

47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах;

47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

49.41 вантажний автомобільний транспорт;

52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

71.20 технічні випробування та дослідження;

41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель;

42.99 будівництво інших споруд;

10.81 виробництво цукру.49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) 10.89 Виробництво інших 21.04.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №17030414202200046, термін дії з 21.04.2022 до 21.04.2027.

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №26726 від 08.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" про здійснення чергової оплати за наступний рік дії ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780,00 грн., за період 23.04.2024 по 23.04.2025.

Відповідно до витягу з розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області №208-Р/Л від 01.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" анульовано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046 з підстави несплати чергового платежу за ліцензію.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області №208-Р/Л від 01.11.2024 в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046 від 21.04.2022, оскільки підприємством виконано вимоги щодо внесення щорічних платежів за користування ліцензією на право зберігання пального в повному обсязі, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Відповідно до частини 7 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Відповідно до частини 10 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідно до частини 29 статті 15 Закону №481/95-ВР плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Відповідно до частини 52 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:

заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

несплати чергового платежу за ліцензію;

встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;

встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до частини 53 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Крім того, відповідачем не надані докази наявності у Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" не сплачених чергових платежів за ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046.

Таким чином, вказані доводи представника відповідача є помилковими.

Так з матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу з розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області №208-Р/Л від 01.11.2024 ТОВ "Медовий край" анульовано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046 з підстави несплати чергового платежу за ліцензію.

Однак, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" здійснило чергову оплату за наступний рік дії ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780,00 грн., за період 23.04.2024 по 23.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №26726 від 08.04.2024.

Копії вказаних платіжних інструкцій містяться в матеріалах справи, та досліджені судом.

Таким чином, протягом дії періоду ліцензії підприємством сплачувалося 780,00 грн. у вигляді чергового платежу за ліцензію. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати.

Вказана плата була перерахована товариством на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

Матеріали справи не містять доказів надіслання платнику повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію.

Судом відхиляються посилання податкового органу на ненадання платником копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату, оскільки стаття 15 Закону № 481/95-ВР передбачає, як обставину для анулювання ліцензії, саме несплату чергового платежу, а не ненадання копії платіжного доручення.

Таким чином, ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №17030414202200046, термін дії з 21.04.2022 до 21.04.2027, було анульовано без наявності законних підстав.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом при прийнятті рішення врахована правова позиція Верховного Суду згідно Постанови від 23.05.2024р. у справі № 320/8612/22, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи №260/81/19 у постанові від 01.07.2020 дійшла висновку про те, що за практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява №39766/05, п.43).

А у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» чітко підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (п.70).

Тобто, у разі виникнення спору між платником податків та державою, суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати сумніви інакше як неспроможність податкового органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання останнім свого процесуального обов`язку. Натомість, недоведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, які покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку суб`єкта владних повноважень порушення, не було переконливо доведено перед судом.

Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області №208-Р/Л від 01.11.2024 в частині анулювання ТОВ "Медовий край" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №17030414202200046 від 21.04.2022 та задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області №208-Р/Л від 01.11.2024 року в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 17030414202200046 від 21.04.2022 року.

Стягнути на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Медовий край" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 квітня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медовий край" (вул. Застав`я, 58,смт Гоща,Рівненська обл., Рівненський р-н,35400, ЄДРПОУ/РНОКПП 38637085)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя У.М. Нор