Рішення № 127024305, 30.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40380/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одесі області щодо обмеження з 01.02.2023 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, 01.10.2024 року, з 01.11.2024 року з максимальним розміром виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.02.2023 ро 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.10.2024 року, з 01.11.2024 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини до відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. Під час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року по справі № 420/19941/24, відповідач протиправно обмежив виплату пенсії з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р.,01.03.2024 р., 01.10.2024 р., та 01.11.2024 року. На звернення позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальний розміром, пенсійний орган листом від 06.11.2024 року відмовив, що стало підставою звернення до суду. Крім того, вказує на його праву виплати втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю виплат у повному розмірі.

15.01.2025 року відповідач надав відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначає, що оскільки Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 420/10981/24 Позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 38410,33 грн. Окремо звертає увагу, що з позовом Позивач звернувся в 2024 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.02.2023 року, а тому Позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом передбачені ст.122 КАС України.

17.01.2025 р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача, вказуючи що на виконання рішення суду від 08.08.2024р. по справі № 420/19941/24 відповідач зробив перерахунок пенсії з 01.02.2023р. лише у вересні 2024 р., тому звернувшись до суду з позовом в грудні 2024 строк звернення до суду дотримано, так вказує на безпідставність та необгрунтованість інших доводів відповідача.

16.01.2025 року на виконання ухвали суду від 01 січня 2925 року відповідач повідомив про відсутність можливості надати матеріали, що містяться в паперовій пенсійній справі, оскільки пенсійна справа ОСОБА_1 на час військового стану знаходиться на зберігання поза межами Одеської області.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01 січня 01 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, у т.ч. докази з нормативно-правовим обґрунтуванням підстав здійснення або не здійснення спірного перерахунку.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується перерахунками пенсії за пенсійною справою №1504007616 - МНС (а.с. 16-20.)

09.10.2024 року позивач через веб- портал звернувся до пенсійного органу із заявою в якій просив провести перерахунок та виплату моєї пенсії з 01.02.2023р. на підставі довідки ГУ ДСНС України в Одеській області від 17.05.2024p. № 6001.4-3447/6013 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у вказаній довідці, виданій ГУ ДСНС України в Одеській області, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням з01.03.2022 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та з 01.03.2023 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 « Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. (а.с. 21)

06.11.2024 року ГУ ПФУ в Одеській області листом № 3044-27578/Д-02/8-1500/24 повідомило, що з поміж іншого, що оскільки Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 420/10981/24 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 38 410,33 грн.(а.с.22-23)

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 р .у справі № 420/10981/24 , яке набрало законної сили 02.07.2024 р. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату з 01.03.2024 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, в тому числі, з урахуванням суми індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно сформованих ГУ ПФУ в Одеській області перерахунків пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою №1504007616 - МНС , на підставі рішення суду, зокрема,

- з 01.02.2023 року перерахована пенсія в підсумку (з надбавками) складає 74 192, 45 грн. , з урахуванням максимального розміру пенсії 32 553, 13 гривень. ( а.с. 16);

- з 01.03.2023 року перерахована пенсія в підсумку (з надбавками) складає 74192,45 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 36 053,13 гривень. ( а.с. 17);

- з 01.03.2024 року перерахована пенсія в підсумку (з надбавками) складає 76 174, 65 гривень., з урахуванням максимального розміру пенсії 38 410, 33 гривень. ( а.с. 18 ).

- з 01.10.2024 року перерахована пенсія в підсумку (з надбавками) складає 76 174, 65 гривень., з урахуванням максимального розміру пенсії 38 410, 33 гривень. ( а.с. 19 ).

- з 01.11.2024 року перерахована пенсія в підсумку (з надбавками) складає 76 174, 65 гривень., з урахуванням максимального розміру пенсії 38 410, 33 гривень. ( а.с. 20 ).

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. ( частина перша статті 1 цього Закону).

Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)

Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, врегульовані статтею 43 Закону № 2262-ХІІ.

Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. ( частина перша ст. 63 Закону № 2262-ХІІ )

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. ( частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ ).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), яким передбачено, зокрема, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії ( пункт 23 цього Порядку).

VI. Оцінка суду.

З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями щодо проведення перерахунку раніше призначених пенсій, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.

Ключовим правовим питанням у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, з урахуванням положень статі 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668, якою визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).

Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, а відповідачем не заперчується, що під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.10.2024 р., з 01.11.2024 р., відповідно до статті 2 Закону №3668-VI ГУ ПФУ в Одеській області застосовано обмеження її виплати максимальним розміром, зокрема, з 01.02.2023 року перерахована пенсія в сумі 74 192, 45 грн., з урахуванням максимального розміру до виплати складає 32 553, 13 грн., з 01.03.2023 року перерахована пенсія в сумі 74192,45 грн., з урахуванням максимального розміру до виплати складає 36 053,13 грн., з 01.03.2024 року перерахована пенсія в сумі 76 174, 65 гривень.,з урахуванням максимального розміру до виплати складає 38 410, 33 грн., з 01.10.2024 року перерахована пенсія в сумі 76 174, 65 гривень., з урахуванням максимального розміру до виплати складає 38 410, 33 грн., та з 01.11.2024 року перерахована пенсія в сумі 76 174, 65 грн. ., з урахуванням максимального розміру до виплати складає 38 410, 33 грн.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.

Аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежив максимальним розміром пенсію позивача з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.10.2024 р., з 01.11.2024 р., право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, а відтак такі дії є протиправними.

Статтею 9 КАС України передбачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки в межах даних спірних правовідносин права позивача порушені не виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 перерахованої з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.10.2024 р., з 01.11.2024 р. пенсії максимальним розміром та зобов?язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.10.2024 р., з 01.11.2024 р. пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, сформульовані позивачем позовні вимоги зобов`язального характеру в частині «здійснити нарахування» не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розмір пенсії позивача на конкретну дату був фактично нарахований, проте не виплачений через застосування обмеження певним розміром, а тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та раніше виплачених сум», то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2021 р. "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Порядок № 159).

Згідно із п.1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п.п.2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 р. № 21-2003а16, постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 р. у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 р. у справі № 240/11882/19.

Таким чином, у випадку бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо виплати сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов`язку здійснити виплату належних позивачу сум.

Як зазначалос вище, предметом спору у даній справі є відмова відповідача на отримання позивачем пенсії без обмеження максимальним строком, а належним способом захисту є зобов`язання вчинити дії, тобто виплатити пенсію без обмеження максимальним строком.

Відтак, дана вимога є передчасною, оскільки відсутні підстави для визнання бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо виплати спірної частини пенсії у зв`язку з порушенням строків і як наслідок право на компенсацію втрати доходів.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 перерахованої з з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.10.2024 р., з 01.11.2024 р. пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 перераховану з 01.02.2023 р., 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.10.2024 р., з 01.11.2024 р. пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна