Рішення № 127024267, 30.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6435/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 року ухваленого у справі №420/15886/22 в сумі 361 319,76 грн і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 суми пенсії що підлягали виплаті ОСОБА_2 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 року ухваленого у справі №420/15886/22 в сумі 361 319,76 грн і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виплата пенсії померлого припинена з 01.03.2024 року у зв`язку з його смертю. Чоловік позивачки перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 року ухваленого у справі №420/15886/22, яке набрало законної сили, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Станом на дату смерті ОСОБА_2 ГУ ПФУ В Одеській області не здійснило виплату нарахованої пенсії в сумі 325578,05 грн. Пенсію по втраті годувальник позивачці призначено на підставі п. б абз.4 ст.30 Закону №2262-ХІІ, оскільки вона є непрацездатним членом сім`ї померлого чоловіка. На день смерті чоловіка вони проживали разом, що підтверджується довідкою з місця проживання. 13.08.2024 тобто до спливу шестимісячного строку, позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про виплату їй, як члену сім`ї, заборгованості із призначеної ОСОБА_2 , але не виплаченої пенсії на день смерті. Листом ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь, що оскільки позивачка не є стягувачем по справі № 420/15886/22, тому для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеними рішеннями суду правові підстави відсутні.

Ухвалою судді від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

25.03.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 по справі № 420/15886/22, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії. Доплата пенсії за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 по справі № 420/15886/22 нарахована в сумі 361319,76 грн. Станом на 24.03.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. При цьому будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є саме правонаступником померлого ОСОБА_2 щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано. Належним доказом правонаступництва заявника та підставою для її заміни сторони правонаступником, є наявність документів, визначених законом, про те, що права та обов`язки померлого ОСОБА_2 перейшли до заявника, а саме виданого на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи зазначене, звертаємо увагу, що відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та відповідно й заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 08.05.2012 № К/9991/8624/11.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 по справі № 420/15886/22, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії. Доплата пенсії за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2022 по справі № 420/15886/22 нарахована в сумі 361319,76 грн.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_2 , свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 07.11.1972.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 ГУ ПФУ В Одеській області не здійснило виплату нарахованої пенсії в сумі 325578,05 грн, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області №34460-31644/Ц-02/8-1500/24 від 30.12.2024 року, протоколами перерахунку пенсії з 01.12.2019 року та 01.05.2023 року, розрахунком на доплату пенсії.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 01.03.2024 року отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На день смерті ОСОБА_2 , вони із позивачкою проживали разом, що підтверджується довідкою з місця проживання №05-13/187 від 26.02.2024 року.

13.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про виплату їй, як члену сім`ї, заборгованості із призначеної ОСОБА_2 , але не виплаченої пенсії на день смерті, що підтверджується заявою про виплату недоотриманої пенсії № вх. 22609/Ц-1500-24 від 13.08.2024 року.

Листом № 25305-22609/Ц-02/8-1500/24 від 10.09.2024 ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь, що оскільки позивачка не є стягувачем по справі № 420/15886/22, тому для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеними рішеннями суду правові підстави відсутні.

Зважаючи на приписи ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, позивачка не погоджується із відповіддю та бездіяльністю ГУ ПФУ в Одеській області, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина третя статті 52 Закону №1058-IV).

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Суд зазначає, що положення статті 61 Закону №2262-ХІІ необхідно тлумачити в системному взаємозв`язку з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначеному законом порядку. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2022 у справі № 200/10136/20-а, за яким батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї.

При цьому, оскільки позивака звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої доплати пенсії протягом шести місяців після смерті пенсіонера, тобто в межах строку, встановленого ч.3 ст.61 Закону України №2262-ХІІ, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю.

На думку суду, відмова Головного управління ПФУ в Одеській області у виплаті позивачці є неґрунтовною, оскільки не містить обґрунтованого висновку про відмову у виплаті позивачці нарахованих сум пенсії відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відсутнє і обґрунтування неможливості виплатити їй суми пенсії, які були нараховані та неодержані за життя чоловіка її чоловіком, саме відповідно до приписів названої норми.

Окрім того, органом ПФУ також не з`ясовано питання кількості членів сім`ї, які претендують на недоотриману за життя ОСОБА_2 суму пенсії, яка склалась внаслідок перерахунку відповідно до судового рішення у справі № 420/15886/22.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Зважаючи на імперативні приписи ст.61 Закону України №2262-ХІІ стосовно права члена сім`ї пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, на отримання нарахованих, але не одержаних у зв`язку зі смертю пенсіонера сум пенсії, суд відхиляє за необґрунтованістю посилання ГУ ПФУ в Одеській області на те, що позивачка не була стороною у справі № 420/15886/22, а тому у відповідача відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії на виконання судового рішення у справі № 420/15886/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, наслідком встановлення протиправності дій відповідача є зобов`язання останнього повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю, з врахуванням висновків суду.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю, з врахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк