Рішення № 127024191, 30.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40735/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 НГУ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 року по 27.11.2024 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 року по 27.11.2024 року включно у сумі 853 849 гривень 62 копійки.

II. Позиція сторін

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що з 03.11.2011 року по 20.05.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Оскільки під часпроходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 11.03.2024 року у справі №420/35559/23 відповідачем 28.11.2024 р. виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 в сумі 185779,30 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.. Оскільки вказані обставини є підтвердженням факту несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при виключенні його зі списків особового складу, то на підставі ст. 117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку з 21.05.2020 року по 27.11.2024 .

14.01.2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що вимога виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку грошового забезпечення при звільнені, не відповідає та не кореспондується з нормами спеціального законодавства, що регулює питання проходження військової служби, а норми КЗпП України не поширюються на правовідносини з проходженням військової служби, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та листи Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці 09.12.2019 року № 9300/4/4.1- дп-19, лист Директорату норм та стандартів гідної праці Міністерства соціальної політики України від 19.12.2019 року № 1880/0/206-19 та лист Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 року № 774/13/84-13.При цьому, звертає увагу, що відповідно до змін внесених відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна здійснюватися за період не більший ніж шість місяців. Відповідач ввжає, що всупереч вимогам статті 117 КЗпП України відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні несе саме власник, проте військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, не є власник в розумінні 117 КЗпП України .

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: докази виплати позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі №420/35559/23 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №420/35559/23; довідку про середній розмір грошового забезпечення, обчислений виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому було звільнено позивача, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 з 03.11.2011 року по 20.05.2020 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

19.05.2020 р. наказом командира військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій службі) № 95 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 з 20 травня 2020 р.

11 березня 2024 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/35559/23 з урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №420/35559/23 зобов`язано відповідача: - нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85927,84 грн. - нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3853,63 грн в місяць у загальній сумі 102680,59 грн за період з 01.03.2018 по 20.05.2020 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше проведених виплат.

28.11.2024 на виконання даного судового рішення на картковий рахунок позивач отримав від відповідача суму індексації грошового забезпечення у розмірі 185 779,30 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%.

У зв`язку із несвоєчасним проведенням з ним повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 Про захист заробітної плати, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

11 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яка набрала чинності 02.12.2015 р. ( далі - постанова КМ України № 988), якою передбачено, зокрема,

- грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. (пункт 1 постанови КМ України № 988).

- затверджено: схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1; схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання в розмірах згідно з додатком 2; схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10 до постанови КМ України № 988;

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (далі - Наказ № 260) затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

VI. Оцінка суду

З огляду на вищевказані норми законодавства питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні особи з військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 460/10582/21, від 14.07.2022 у справі № 620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі № 580/278/19.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як встановлено судом, у день звільнення 20.05.2020 року відповідачем не було виплачено належне позивачу грошове забезпечення, а саме індексацію грошового забезпечення.

Так, на виконання рішення суду у справі №420/35559/23 відповідачем 28.11.2024 р. була сплачена позивачу індексація грошового забезпечення в сумі 185 779,30 грн.

Визначаючись з періодом затримки розрахунку при звільненні, то враховуючи п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц він розраховується з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує припиненню нарахування.

Отже, в межах даної справи, спірний період затримки розрахунку при звільненні тривав з 21.05.2020 р. ( наступна дата після звільнення 20.05.2020 р.) по 27.11.2024 р. ( дата, яка передує даті отримання спірної виплати 28.11.2024 р.) що не оспорюється учасниками справи.

При цьому, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.

Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував, що дійшовши висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на суди покладено обов`язок визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 у справі № 140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі №520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20.

Зокрема, у постанові від 30.04.2020 р. у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2023 року у справі № 240/9022/20.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що відповідно до довідки від 13.01.2025 року № 8 видана військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. за березень 2020 р. складає 18948, 50 грн., та за квітень 2020 року складає 18 949, 50 грн.. Грошове забезпечення за 1 день 621, 26 грн. (37 897,00 грн. / 61 день)

У період з 21.05.2020 р. по 18.07.2022 р. кількість днів затримки розрахунку при звільненні позивача складає 789 календарних днів, а з 19.07.2022 року по 27.11.2024 року (за шість місяців) складає 184 календарних дні.

З урахуванням наведеного періоду затримки розрахунку при звільненні, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 604 489, 98 грн., у т.ч. :

- за період з 21.05.2020 р. по 18.07.2022 р. складає 490 174,14 грн. (621, 26 грн. х 789 дн.),

- за період з 19.07.2022 р. по 27.11.2024 р. , з урахуванням 6-ти місяців, складає 114 311,84 грн (621, 26 грн. х 184 дн.)

Разом з тим, застосовуючи в межах цієї справи норми статті 117 Кодексу законів про працю України, суд враховує висновок Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформований у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, а саме … норми статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові (пункт 62 постанови).

Отже, щодо розміру середнього заробітку за період з 21.05.2020 р. по 18.07.2022 р., який підлягає виплаті позивачу, то згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, урахувавши наведений висновок Великої Палати Верховного Суду та проаналізувавши статтю 117 КЗпП України, визначив формулу, за якою слід обраховувати розмір належного до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

З огляду на вищевказані висновки Верховного Суду та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, зокрема, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає 202 087,82 грн., який включає

- виплачене при звільненні грошове забезпечення в добровільному порядку в сумі 16 308, 52 грн., що становить 8,07 % від 202 087,82 грн.,

- індексацію грошового забезпечення, виплачену на виконання судового рішення в сумі 185 779,30 грн., що становить 91,93 % від 202 087,82 грн.

Отже, виходячи з принципу пропорційності сума належного середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 21.05.2020 р. по 18.07.2022 р.) має становити 91,93 % від усієї суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що складає 450 617,09 грн.(490 174,14 грн (сума середнього заробітку за 789 днів затримки розрахунку) х 91,93 %).

Щодо розміру середнього заробітку за період з 19.07.2022 року по 27.11.2024 р., який підлягає виплаті позивачу, то враховуючи, що законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, сума середнього заробітку за вказаний період складає 114 311,84 грн.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за період з 21.05.2020 р. по 27.11.2024 р. складає 564 928,93 грн.

З огляду на вказаний висновок суду, вимоги позивача в частині нарахування та виплати йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 853 849 гривень 62 копійки гривень не знайшли свого підтвердження, а тому є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов??язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 року по 27.11.2024 року включно;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.05.2020 року по 27.11.2024 року включно у сумі 564 928 гривень 93 копійок. (п`ятсот шістдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім гривень 93 копійки )

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна