Рішення № 127024066, 30.04.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 р. № 400/2100/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , до відповідачаУправління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Інгульського відділу у місті Миколаєві, вул. Захисників Миколаєва, 5А,м. Миколаїв,54005, вул. 12 Поздовжня, 42А,м. Миколаїв,54004 провизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 в його інтересах звернулася з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Інгульського відділу у місті Миколаєві про визнання протиправною відмови у видачі паспорта у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; зобов`язання оформити та видати ОСОБА_2 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до вказаного Положення.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона разом із неповнолітнім сином ОСОБА_2 звернулись до відповідача із заявою про оформлення та видачу останньому паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому у заяві зазначалося про ненадання згоди на обробку персональних даних. Проте відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, вказавши, що за відсутності відповідного судового рішення відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. ОСОБА_1 вважає, що відмова в оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, порушує права неповнолітньої дитини на отримання незабороненої форми паспорта громадянина України та, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, просила їх застосувати при вирішенні цього спору і позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.03.2025 року суд відкрив провадження по справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що ним не порушено прав позивача, оскільки звернення з проханням видати паспорт у формі книжечки було відображено в заяві, поданій у порядку Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР, а тому, так само, в порядку цього закону було надано відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення паспорта громадянина України.

З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 16-річного віку, звернувся разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 до Інгульського відділу у місті Миколаєві Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки.

Листом від 21.02.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, та надав роз`яснення стосовно отримання паспорту.

Не погодившись з такою відповіддю та вважаючи, що її дитина має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, законний представник звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Вирішуючи питання про відповідність даної справи ознакам типової справи, які вказані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. по справі № 806/3265/17, суд виходить з того, що суть спору зводиться до відмови відповідача оформити неповнолітній дитині паспорт громадянина України зразка 1994 р. у вигляді паспортної книжечки. До заяви додавалися необхідні для оформлення паспорта документи. Відповідь відповідача дає підстави вважати, що у видачі паспорту у формі паспортної книжечки відмовлено. Таким чином, ознаки даної справи дають суду підстави розглядати її як типову до зразкової справи № 806/3265/17.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 19.09.18 у зразковій справі №806/3265/17 дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення особи до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14.06.2007 р.). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність і статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі "Gropperaio AG and Others v. Switzerland" від 28.03.1990 р.).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги позицію ЄСПЛ у рішенні по справі "Х`ю Джордан проти Великої Британії": "Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу".

Також, у постанові від 19.09.18 по справі №806/3265/17 Велика Палата вказала, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Таким чином, позивач має право на оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.18 по справі №806/3265/17.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 та наказу МВС України від 06.06.2019 №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», окрім іншого заявник повинен надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

При цьому, відповідно до вимог КАСУ, заявник має права звертатися до адміністративного суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, лише у разі протиправної відмови у видачі такого паспорту.

Суд вимушений констатувати, що у цьому випадку, правотворець та судова практика створила як для позивача, так і для відповідача, алгоритм дій, який містить логічну помилку «idem per idem». Оскільки, відповідач не має право задовольнити вимоги позивачки про оформлення паспорта книжечки, без відповідного судового рішення, а позивач не має можливості звернутися до суду для отримання рішення, без відповідної відмови відповідача.

За таких обставин, суд виходить з того, що у цьому випадку відсутні протиправні дії відповідача, оскільки по-перше, він діяв відповідно до вимог постанови КМУ №398 та Тимчасового порядку №456, які вимагають надання відповідного судового рішення, по-друге, своїм листом про відмову, відповідач, як раз створюють підстави для звернення позивача до суду та отримання відповідного судового рішення, на підставі якого можливо оформити видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Тобто, відповідач у цьому випадку діяв правомірно.

Отже, в задоволені позову в частині визнання протиправною відмову у видачі паспорта у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ - відмовити.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені вище, суд з метою відновлення прав позивача, вважає за необхідно задовольнити позов в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18, провадження №11-460за18) та відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

Позов задовольнити частково.

Оскільки, витрати на оплату судового збору позивачем не понесені, підстави для розподілу таких судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5А,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 37844163) в особі Інгульського відділу у місті Миколаєві (вул. Поздовжня,12, м. Миколаїв, 54004, ідентифікаційний код 37844163) - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5А, Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 37844163) в особі Інгульського відділу у місті Миколаєві (вул. Поздовжня,12, м. Миколаїв, 54004, ідентифікаційний код 37844163) у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

3. В задоволенні позову в частині визнання протиправною відмову Інгульського відділу у місті Миколаєві Управлiння державної мiграцiйної служби України в Миколаївськiй областi в оформленнi та видачi ОСОБА_2 паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар