Рішення № 127023897, 29.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/25338/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 на підставі заяви з часу її подання, а саме з 24 листопада 2021р. за №3836 з урахуванням довідок, зокрема :

Довідки №256 від 02.11.2021 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

Довідки №255 від 02.11.2021 р. складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад , надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію за віком на загальних підставах. 24 листопада 2021 року звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723), надавши необхідні довідки про заробітну плату (№ 256 та № 255 від 02.11.2021).

Відповідач відмовив у переведенні (рішенням від 26.11.2021). Ця відмова визнана протиправною та скасована рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі № 380/472/22, яке набрало законної сили 04 квітня 2023 року. Цим же рішенням відповідача зобов`язано призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723 з 24 листопада 2021 року та зарахувати відповідний стаж державної служби.

Однак, відповідач досі не виконав це судове рішення по суті, тобто не перевів позивача на пенсію державного службовця та не здійснює її виплату. У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 04 травня 2023 року повідомив, що виконання рішення суду призведе до зменшення розміру пенсії, та що у рішенні не вказано, які саме довідки про заробітну плату слід використовувати.

Позивач вважає таку позицію відповідача ухиленням від виконання судового рішення та порушенням її права на пенсійне забезпечення як державного службовця. Стверджує, що подані нею довідки № 256 та № 255 від 02.11.2021 є належними та обов`язковими для використання при обчисленні пенсії відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, та Постанови Правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3.

Просить суд зобов`язати відповідача здійснити переведення на пенсію державного службовця з 24.11.2021, використовуючи саме зазначені довідки про заробітну плату.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив.

Визнає факт наявності рішення суду у справі № 380/472/22, яке набрало законної сили. Однак стверджує, що це рішення не містить зобов`язання використовувати саме ті довідки про заробітну плату (№ 255 та № 256), які були подані позивачем.

Відповідач зазначає, що на виконання рішення суду здійснено розрахунок пенсії державного службовця на підставі матеріалів пенсійної справи, і цей розрахунок показав значно менший розмір пенсії, ніж той, що позивач отримує зараз як пенсіонер за віком на загальних підставах.

Відповідач вважає, що переведення на пенсію державного службовця призведе до зменшення розміру пенсійної виплати, про що позивача було повідомлено. Посилається на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Вважає, що оскільки рішення суду у справі № 380/472/22 не містило прямої вказівки на використання конкретних довідок, його дії щодо розрахунку пенсії на підставі матеріалів справи є правомірними, а невиплата пенсії у меншому розмірі спрямована на захист інтересів позивача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій наполягає на своїх вимогах. Зазначає, що відповідач умисно маніпулює поняттями та ухиляється від виконання рішення суду у справі № 380/472/22, яким вже встановлено її право на пенсію державного службовця.

Стверджує, що порядок призначення пенсії державного службовця чітко врегульований Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016, та Постановою Правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.01.2017, які передбачають обов`язкове використання довідок про заробітну плату встановленої форми.

Наголошує, що саме такі довідки (№ 255 та № 256) були нею подані разом із заявою 24.11.2021, і відповідач не може їх ігнорувати.

Вважає розрахунок відповідача, що призвів до зменшення пенсії, неправомірним саме через невикористання цих довідок. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відзив та відповідь на відзив подано сторонами. Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Суд, дослідивши позовну заяву, відзив на неї, відповідь на відзив, додані до них докази та матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, всебічно, повно та об`єктивно встановивши обставини справи, надав їм правову оцінку та -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV з 23 квітня 2021 року.

24 листопада 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою № 3836 про переведення її з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі Закон № 3723), посилаючись на пункти 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі Закон № 889).

Разом із заявою позивач подала довідки, видані Державною податковою службою України:

- Довідку № 256 від 02 листопада 2021 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- Довідку № 255 від 02 листопада 2021 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (як органу, що первинно розглядав заяву) № 269240007178 від 26 листопада 2021 року позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з мотивів недостатності стажу державної служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі № 380/472/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2023 року, вищевказане рішення пенсійного органу про відмову було визнано протиправним та скасовано. Цим же рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 24 листопада 2021 року пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Суд також встановив спосіб виконання рішення, зобов`язавши відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 17.07.1997 по 23.04.2021.

Після набрання рішенням суду у справі № 380/472/22 законної сили, позивач зверталася до відповідача щодо його виконання.

Листом від 04 травня 2023 року відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду було здійснено розрахунок пенсії державного службовця на підставі матеріалів пенсійної справи, який показав значно менший розмір пенсії, ніж отримувана позивачем пенсія за віком.

Відповідач зазначив, що оскільки рішення суду не містило вказівки щодо використання довідок про заробітну плату, поданих позивачем, та враховуючи, що переведення призведе до зменшення пенсії, підстави для фактичного переведення та зміни виплати відсутні.

Вважаючи такі дії відповідача фактичною відмовою у виконанні судового рішення та порушенням її права на призначення пенсії державного службовця на підставі належних довідок, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, викладеним у позовній заяві, відзиві на неї та відповіді на відзив, суд керується такими нормами національного законодавства, основоположними принципами права та висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний імператив є основоположним для функціонування правової держави та діяльності публічної адміністрації, він встановлює межі дискреції суб`єктів владних повноважень та вимагає від них суворого дотримання принципу законності.

Стаття 46 Конституції України гарантує кожному громадянину право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, розмір якого має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ця конституційна норма знаходить своє відображення у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, яка деталізує: «Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України ». Частина друга цієї статті прямо вказує, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень є ключовим елементом принципу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі № 380/472/22, яке набрало законної сили 04 квітня 2023 року після перегляду Восьмим апеляційним адміністративним судом, вже було вирішено спір між тими ж сторонами ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області щодо права позивача на пенсію державного службовця.

Цим рішенням, зокрема, було визнано протиправним та скасовано первинне рішення пенсійного органу про відмову у переведенні на пенсію державного службовця та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 24 листопада 2021 року пенсію за віком на підставі пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII відповідно до статті 37 Закону № 3723. Також судом було встановлено достатність стажу державної служби позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Отже, право позивача на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 з 24 листопада 2021 року та наявність у неї необхідного стажу державної служби є преюдиціально встановленими фактами і не підлягають повторному доказуванню чи запереченню відповідачем у даній справі.

Предметом даного спору є не саме право позивача на пенсію (яке вже встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили), а бездіяльність відповідача щодо належного виконання цього судового рішення, яка полягає у відмові обчислити та виплачувати призначену судом пенсію на підставі належних документів про заробітну плату, поданих позивачем разом із первинною заявою.

Доводи відповідача у відзиві про те, що цей спір вже був предметом розгляду у справі № 380/472/22, та про можливе застосування принципу res judicata є безпідставними, оскільки у попередній справі не розглядалося питання щодо конкретного механізму обчислення пенсії та обов`язку використання конкретних довідок, а вирішувалося питання права на призначення пенсії як такого. Дана справа стосується саме стадії виконання попереднього судового рішення.

Суд вважає позицію відповідача, який посилається на відсутність у резолютивній частині рішення у справі № 380/472/22 прямої вказівки на використання довідок № 255 та № 256 від 02.11.2021 як на підставу для невиконання рішення в частині обчислення та виплати пенсії, неправомірною та такою, що свідчить про формальний підхід та ухилення від виконання своїх обов`язків, виходячи з наступного.

Рішенням суду у справі № 380/472/22 відповідача зобов`язано призначити позивачу пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723. Таке зобов`язання за своєю суттю включає не лише акт прийняття рішення про призначення, а й обов`язок обчислити розмір цієї пенсії у порядку, встановленому законодавством для пенсій, що призначаються за цією статтею.

Порядок призначення та обчислення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 (для осіб, які зберегли на неї право згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Закону № 889) визначається Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі Порядок № 622).

Пункт 4 Порядку № 622 детально регламентує базу для обчислення пенсії: «Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок . При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби ; розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60».

Для підтвердження цих складових заробітної плати пункт 5 Порядку № 622 встановлює: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики».

На виконання цієї норми, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» було затверджено обов`язкові форми довідок, які є підставою для обчислення пенсії за статтею 37 Закону № 3723, а саме:

Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (Додаток 1);

Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) (Додаток 2).

Таким чином, законодавством чітко і недвозначно встановлено, що обчислення розміру пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 здійснюється виключно на підставі довідок про заробітну плату встановленої форми. Без цих довідок, які містять інформацію про всі необхідні складові заробітку, визначені пунктом 4 Порядку № 622, правильне та законне обчислення пенсії є неможливим.

Судом встановлено, що позивач разом із заявою про переведення на пенсію державного службовця від 24 листопада 2021 року подала відповідачу саме такі довідки: № 255 від 02 листопада 2021 року (щодо окладу, рангу, вислуги) та № 256 від 02 листопада 2021 року (за 60 місяців), видані Державною податковою службою України.

Ці довідки містяться в матеріалах справи. Відповідач у своєму відзиві не ставить під сумнів ані форму, ані зміст, ані достовірність даних, наведених у цих довідках. Єдиною підставою для їх невикористання відповідач називає відсутність прямої вказівки суду у рішенні № 380/472/22.

Суд наголошує, що зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до статті 37 Закону № 3723, встановлене рішенням суду у справі № 380/472/22, передбачає обов`язок відповідача вчинити всі передбачені законом дії, необхідні для реалізації цього права позивача, включаючи обчислення розміру пенсії на підставі належних документів, якими є довідки про заробітну плату № 255 та № 256, що були подані позивачем разом із первинною заявою та є невід`ємною частиною матеріалів, необхідних для призначення пенсії. Посилання відповідача на відсутність прямої вказівки суду є формальним приводом для невиконання судового рішення по суті та порушує принцип обов`язковості судових рішень (стаття 124 Конституції України, стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України).

Така позиція відповідача також суперечить статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (справи «Горнсбі проти Греції», «Каіч та інші проти Хорватії» та ін.), що право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відмова відповідача обчислити та виплачувати пенсію на підставі належних документів, незважаючи на наявність рішення суду про її призначення, свідчить про неефективність наданого позивачу судового захисту у попередній справі та вимагає втручання суду для забезпечення належного виконання рішення.

Щодо твердження відповідача про можливе зменшення розміру пенсії при переведенні на пенсію державного службовця, суд повторює, що це не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду та правильно обчислити розмір пенсії відповідно до закону на підставі належних документів. Право вибору найбільш вигідного виду пенсійного забезпечення належить пенсіонеру, а не пенсійному органу (стаття 10 Закону № 1058). Відповідач зобов`язаний обчислити розмір пенсії державного службовця на підставі довідок № 255 та № 256 і повідомити позивача про результат, після чого позивач зможе прийняти остаточне рішення щодо переходу. Розрахунок пенсії, здійснений відповідачем "на підставі матеріалів пенсійної справи" без використання зазначених довідок, є таким, що проведений з порушенням Порядку № 622 та Постанови Правління Пенсійного фонду України № 1-3, а отже, не може вважатися належним виконанням судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиконання рішення суду у справі № 380/472/22 в частині призначення та обчислення пенсії державного службовця на підставі належних довідок про заробітну плату № 255 та № 256 від 02.11.2021.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, системного аналізу норм законодавства та встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача перевести її на пенсію державного службовця з 24 листопада 2021 року з урахуванням довідок № 256 від 02 листопада 2021 року та № 255 від 02 листопада 2021 року є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню як належний та ефективний спосіб захисту прав позивача та забезпечення виконання судового рішення у справі № 380/472/22.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній адміністративній справі, суд виходить з наступних фактичних обставин та норм процесуального права.

Позивачем, ОСОБА_1 , при поданні даної позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією, долученою до матеріалів справи.

Також позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. У позовній заяві міститься договір про надання правової допомоги від 14 листопада 2024 року № 14/24, однак до матеріалів справи позивачем долучено лише копію договору та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю представника та ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами врегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина перша статті 139 встановлює загальне правило: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі ».

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка не є суб`єктом владних повноважень, то понесені нею та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок підлягають повному відшкодуванню їй за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень, суд керується положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина третя статті 134 визначає: «Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги».

Частина п`ята статті 134 встановлює: «Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи».

Частина 7 статті 134 передбачає: «Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами». Однак, перш ніж оцінювати співмірність, суд має встановити факт понесення таких витрат на підставі належних доказів.

Як зазначено вище, позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано лише копію свідоцтва адвоката та ордер. Договір про надання правової допомоги від 14 листопада 2024 року № 14/24, на який є посилання в позові, а також документи, що підтверджують фактичну оплату позивачем цих послуг (акт, квитанція, платіжне доручення, тощо), до матеріалів справи не долучено.

Ордер та свідоцтво адвоката лише підтверджують повноваження представника на представництво інтересів позивача в суді, але самі по собі не є документами, що підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу та їх конкретний розмір.

Відсутність акту виконаних робіт (детального опису послуг) та доказів оплати унеможливлює для суду перевірку реальності та співмірності понесених витрат відповідно до вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 2000 гривень, підстави для задоволення вимоги про їх стягнення з відповідача відсутні.

Отже, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на користь позивача, ОСОБА_1 , становить 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок (сплачений судовий збір).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; код ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 на підставі заяви з часу її подання, а саме з 24 листопада 2021р. за №3836 з урахуванням Довідки №256 від 02.11.2021 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та Довідки №255 від 02.11.2021 р. складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад , надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

4. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2025 року.

Суддя Коморний О.І.