Рішення № 127023441, 30.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року № 320/57557/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіПарненко В.С.,

при секретаріЗанкович А.І.,

за участю

представника позивачаКукоби О.М.,

представника відповідачаЛукашенка Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925630701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на суму 19 222 858 (дев`ятнадцять мільйонів двісті двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок (15 378 286 (п`ятнадцять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок за податковим зобов`язанням та штрафна санкція 3 844 572 (три мільйони вісімсот сорок чотири тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні 00 копійок), що прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта від 15.07.2024 року №88486/Ж5/26-15-07-01-01-20/35467438 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 35467438;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925560701 про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 86 164 399 (вісімдесят шість мільйонів сто шістдесят чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок, що прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта від 15.07.2024 року №88486/Ж5/26-15-07-01-01-20/35467438 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 35467438.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки службових осіб Головного управління ДПС у м. Києві, що викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, як вбачається з акта перевірки, на думку відповідача, вартість інвестиційної нерухомості мала переоцінюватися позивачем саме за справедливою вартістю за підсумками 2021 року. Водночас, за відсутності інформації про ринкові ціни на відповідну інвестиційну нерухомість, службові особи Головного управління ДПС у м. Києві для визначення її справедливої вартості орієнтувалися на дані про «відновну вартість Приміщень з урахуванням індексації на дату укладення договору», зазначені у договорах оренди, з подальшим коригуванням цієї вартості на частку орендаря у загальній площі об`єкта. Однак такий підхід не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та є необґрунтованим, оскільки службові особи податкового органу фактично вийшли за межі наданих законом повноважень, що є порушенням приписів статті 19 Конституції України.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/57557/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання:

- засвідчених належним чином копій доказів на підтвердження повноважень Наталії Іванової на підписання позовної заяви від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс»;

- належним чином завірених копій додатків, наданих до позовної заяви для відповідача у повному обсязі.

На виконання вимог ухвали суду від 06.12.2024 позивачем 08.01.2024 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №320/57557/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також призначено розгляд справи №320/57557/24 по суті в судовому засіданні на 02.04.2025 року о 13:30 год, в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 а, 1-й під`їзд, 4-й поверх). Викликано для участі в судовому засіданні учасників справи (їх представників).

У судове засідання 02.04.2025 прибули уповноважені представники сторін.

Суд ухвалив викликати в судове засідання головного державного інспектора відділу перевірок у сфері будівництва управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва ГУ ДПС у м.Києві Рупік Ірину Степанівну.

Наступне судове засідання призначено на 16.04.2025 о 12:30 го.

У судове засідання 16.04.2025 прибули уповноважені представники сторін та свідок.

Представник позивача вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Свідок надав пояснення по суті спору.

В матеріалах справи наявний поданий 13.02.2025 відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), починаючи з 01.01.2015 року, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток підприємства, отриманий із джерел як в Україні, так і за її межами. Цей прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), що визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, передбачені положеннями розділу III ПКУ. Таким чином, ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС» у періоді, який перевірявся занизило вартість інвестиційної нерухомості за 2021 рік на загальну суму 171 599 322 грн (відповідно: 41 298 782 7 грн 241 388 505 грн), що, в свою чергу, призвело до заниження інших операційних доходів на відповідну суму, зокрема за 2021 рік на 171 599 322 грн. У зв`язку з вищевикладеним, ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС» з порушенням: пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пунктів 19, 21, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», пунктів 44.1, 44.2 статті 44 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України занизило показники рядка 2120 Звіту про фінансові результати «Інші операційні доходи» на суму 171 599 322 грн. Це спричинило заниження фінансового результату до оподаткування на аналогічну суму, зокрема за 2021 рік на 171 599 322 грн.

Також до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги, оскільки відповідач не навів жодного спростування. Натомість позивач, обравши модель обліку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, виходив із наступного: а) П(С)БО 32 передбачає, що вибір моделі обліку інвестиційної нерухомості належить до повноважень її власника; б) модель обліку за первісною вартістю була обрана через неможливість визначити справедливу вартість інвестиційної нерухомості, оскільки: позивач не придбавав зазначену нерухомість (відсутня інформація про останню ринкову ціну операції з таким активом), а збудував її і, відповідно, поставив на баланс, виходячи з загальної суми понесених витрат на будівництво; відсутня інформація про поточні ринкові ціни на подібну нерухомість у м. Києві; відсутні додаткові показники, які характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість у м. Києві. Водночас відповідач спростовує ці обставини, посилаючись на частину 2 статті 284 Господарського кодексу України. Проте таке посилання є нерелевантним для цього випадку, оскільки відновна вартість застосовується виключно для цілей орендних відносин і фактично має значення лише при укладенні договорів оренди. відповідач не навів норму законодавства, яка б визначала зміст терміну «відновна вартість» та передбачала її застосування при визначенні справедливої вартості інвестиційної нерухомості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 31.05.2024 № 3823-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2024. За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.07.2024 № 88486/Ж5/26-15-07-01-01-20/35467438 та встановлено:

Порушення положень:

п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44 та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями),

п. 21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290,

п. 19, п. 21, п. 22 ПСБО 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 липня 2007 року № 779, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 р. за № 823/14090,

П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

В результаті виявлено заниження податку на прибуток на загальну суму 16 072 001 грн., в тому числі по періодах:

за 2021 рік на суму 14 892 519 грн.;

за 2023 рік на суму 1 179 482 грн.; та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 86 164 399 грн.

Порушення:

п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) щодо несвоєчасної сплати грошових зобов`язань, зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях з податку на додану вартість.

Порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, зі змінами, з результатами несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 21.02.2014 по 31.10.2018.

Порушення:

пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. «е» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2017 по 31.03.2024.

Порушення:

пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «е» п. 176.1 ст. 176, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати військового збору за лютий-червень 2018 року.

Порушення:

п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) щодо неподання податкових декларацій з екологічного податку за 4 квартал 2023 року та 1 квартал 2024 року.

Порушення:

п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) щодо заниження екологічного податку за 4 квартал 2023 року на суму 816,11 грн. та 1 квартал 2024 року.

Порушення:

п. п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI щодо заниження земельного податку за 2018 рік у сумі 63 201,27 грн.

Порушення:

п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами) щодо несвоєчасного подання повідомлення за формою № 20-ОПП.

В ході проведення перевірки було виявлено заниження задекларованих показників ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС» в рядку 2120 «Інші операційні доходи» на загальну суму 171 599 322 грн. за 2021 рік.

Також було встановлено, що ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС» не включило до складу інших операційних доходів в 2021 році суму заниження справедливої вартості інвестиційної нерухомості за адресою: м. Київ, Велика Васильківська, 98.

За результатами перевірки було складено акт від 15.07.2024 року №88486/Ж5/26-15-07-01-01-20/35467438 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС».

Заперечення на висновки акта перевірки Товариством були подані до Головного управління ДПС у м. Києві 29 липня 2024 року за вих. №20240729-1.

У серпні 2024 року Товариство отримало від відповідача лист №16085/Ж12/26-15-07-01-01-27 від 08.08.2024 року про розгляд заперечень на Акт перевірки, яким відмовлено в їх задоволенні.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925630701 та №00925560701.

Не погодившись із зафіксованими в акті перевірки порушеннями та з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом досудового (адміністративного) оскарження та подав скаргу №20240910-01 від 10.09.2024 року до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.11.2024 року №53349/6/99-00-06-01-01-06 скаргу Товариства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925630701 та №00925560701 - без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, передбачені ПК України правила визначення об`єкта оподаткування для цілей сплати податку на прибуток відсилають до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає наступні визначення термінів:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

- міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Отже, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку правила не можуть суперечити міжнародним стандартам, не можуть визначати ширше коло обов`язків для суб`єктів їх використання.

При цьому Національні та Міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність. Термінологічне визначення національних стандартів, наведене у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не дає можливості та правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку у разі відсутності певних правил в національних стандартах.

Положення частини третьої статті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надають можливість підприємствам (крім тих публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України) самостійно визначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Судом встановлено, що основними видами економічної діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного нерухомого майна. Позивач володіє об`єктом нерухомого майна на праві власності, а саме:

громадським будинком (офісним комплексом з підземним паркінгом) загальною площею 10629,9 кв.м. (далі - Будівля), що розміщений на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:025:0002, площею 0,0862 га, з місцем розташування: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (колишня Червоноармійська), 98.

Згідно пояснень позивача, вказана будівля була зведена за кошти Товариства і після введення її в експлуатацію була оприбуткована як основний засіб за первісною вартістю, яка складалася з загальної суми витрат на її створення відповідно до розділу 5 «Облік основних засобів» Облікової політики Товариства. Подальше збільшення вартості будівлі сталося через витрати на її поліпшення, що призвели до зростання майбутніх економічних вигод від її використання.

Зі збільшенням площі будівлі, що надається в оренду, Товариство внесло додатковий розділ до облікової політики стосовно обліку інвестиційної нерухомості, який був затверджений Наказом №3п/1 від 01.07.2020 року.

Наказом передбачено ведення обліку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що є варіантом, запропонованим П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість», у разі відсутності можливості достовірного визначення справедливої вартості.

Відображення вартості інвестиційної нерухомості у фінансовій звітності Товариства не змінилося, оскільки як основні засоби, так і інвестиційна нерухомість відображаються в рядку 1010 Балансу малого підприємства (ф. № 1-м).

В той же час в акті перевірки зазначається, що вартість інвестиційної нерухомості мала бути переоцінена позивачем саме за справедливою вартістю за підсумками 2021 року.

Як було встановлено під час судового розгляду справи, для визначення справедливої вартості в умовах відсутності інформації про ринкові ціни на інвестиційну нерухомість службові особи Головного управління ДПС у м. Києві орієнтуються на вартість нерухомості, визначену на основі значення «відновної вартості приміщень з урахуванням індексації на дату укладання договору оренди», скориговану на частку орендаря у загальній площі об`єкта, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Інвестиційна нерухомість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2007 року № 779, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 липня 2007 р. за № 823/14090 (далі - «П(С)БО 32»):

придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земельна ділянка, будівля (частина будівлі) або їх поєднання, а також активи, які утворюють з інвестиційною нерухомістю єдиний (цілісний) комплекс і в сукупності генерують грошові потоки (п.9 П(С)БО 32);

первісна вартість інвестиційної нерухомості збільшується на суму витрат, пов`язаних з її поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання інвестиційної нерухомості п.14 П(С)БО 32);

витрати, що здійснюються для підтримання інвестиційної нерухомості в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від її використання, включаються до складу витрат звітного періоду (п.15 П(С)БО 32);

підприємство на дату балансу відображає в фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 35/10315 (надалі «П(С)БО 28») (п.16 П(С)БО 32).

Тобто, відповідно до п.16 П(С)БО 32 інвестиційну нерухомість слід обліковувати за:

за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити;

за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення.

Суд звертає увагу, що правило, вказане в п.16 П(С)БО 32, не встановлює жодного пріоритету щодо обрання того чи іншого методу обліку. Таким чином, модель оцінки об`єкта інвестиційної нерухомості може відрізнятися від підприємства до підприємства, але вибір цієї моделі належить підприємству-власнику об`єкта, тобто Товариству.

Так, на користь можливості вибору між «первісною» та «справедливою» оцінкою інвестиційної нерухомості виступає п/п 36.5 П(С)БО 32. Він вимагає в примітках до фінансової звітності розкривати інформацію про справедливу вартість тих об`єктів інвестиційної нерухомості, які оцінені за первісною вартістю.

Право підприємства обирати одну з двох моделей оцінки інвестиційної нерухомості (за справедливою або за первісною вартістю) підтверджує Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 40 «Інвестиційна нерухомість», а національні стандарти не повинні суперечити Міжнародним стандартам фінансової звітності.

Судом встановлено, що позивач визначив для себе основною одну з двох запропонованих П(С)БО 32 моделей оцінки інвестиційної нерухомості, а саме модель за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення.

При цьому встановлений строк експлуатації об`єкту інвестиційної нерухомості не відрізняється від граничних строків експлуатації, закріплених п. 138.3.3 ст. 138 Податкового кодексу України, тому податковий і бухгалтерський облік у аспекті обліку інвестиційної нерухомості є тотожними, оскільки вимогами ст. 138 ПКУ не встановлено необхідності проведення будь-яких додаткових коригувань.

Так, вимогами п. 16 П(С)БО 32 прямо зазначається, що інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає ( п. 18 П(С)БО 32).

Разом з тим судом встановлено, що відповідачем взято до розрахунку відновну вартість об`єкта, зазначену у одному з підписаних договорів оренди.

В той же час суд зазначає, що відновна вартість не є справедливою вартістю для інвестиційної нерухомості, і не визначається (С)БО 32 як один з критеріїв для визначення справедливої вартості, які прямо зазначені в пп. 20-21 П(С)БО 32. У договорі оренди цей показник застосований фактично для інших цілей, вимога про його зазначення передбачена статтею 284 Господарського кодексу України.

Відповідно до критеріїв для визначення справедливої вартості, прямо зазначені у П(С)БО 32 оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку в тій самій місцевості в подібному стані за подібних умов договорів оренди або інших контрактів на дату балансу та не враховує майбутніх витрат на поліпшення нерухомості і відповідні майбутні вигоди у зв`язку з майбутніми витратами на поліпшення об`єктів інвестиційної нерухомості (п. 19 П(С)БО 32).

Суд зазначає, що з огляду на положення п. 4 ПСБО 8 «Нематеріальні активи», термін «активний ринок» - це ринок, якому притаманні такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Як було зазначено позивачем, на активність ринку інвестиційної нерухомості України, негативно вплинули об`єктивні беззаперечні фактори:

11.03.2020 року - Всесвітня організація охорони здоров`я (ВОЗ) оголосила коронавірусну інфекцію, Covid-19, пандемією. З метою запобігання поширенню високого рівня захворюваності на території України було оголошено карантин із застосуванням жорстких запобіжних заходів, серед яких, зокрема: самоізоляція, проведення масових заходів за участю більше як 20 осіб, заборона діяльності закладів, які не можуть забезпечити обмеження кількості відвідувачів.

24.02.2022 року - запроваджено правовий режим воєнного стану в Україні.

Після введення правового режиму воєнного стану в Україні доступ до більшості державних реєстрів був суттєво обмежений, що фактично унеможливило здійснення, зокрема, операцій купівлі-продажу об`єктів інвестиційної нерухомості.

За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості здійснюється за (п. 20 П(С)БО 32):

останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство) (п. 20.1 П(С)БО 32);

поточними ринковими цінами на нерухомість, що може перебувати в різних станах, місцевостях, орендних та інших контрактних умовах, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей тощо інвестиційної нерухомості, для якої визначається справедлива вартість (п. 20.2 П(С)БО 32);

додатковими показниками, які характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість (п. 20.3 П(С)БО 32).

Суд зазначає, що наразі в Україні відсутні відкриті/офіційні реєстри, які дозволяють відслідковувати вартість угод з купівлі-продажу об`єктів інвестиційної нерухомості.

У разі відсутності інформації про ринкові ціни на інвестиційну нерухомість її справедлива вартість визначається за допомогою теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленої відповідно до пунктів 11-14 Національного положення (стандарту) 28 (п. 21 П(С)БО 32).

Так, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається шляхом застосування відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання. Майбутні грошові потоки від активу визначаються на основі фінансових планів підприємства на період не більше п?яти років.

У 2021 році Товариством було передано в оренду менше 50% площі будівлі, а в 2023 році частка зданих в оренду приміщень суттєво знизилася через дострокове розірвання договорів оренди, відповідно доходи від оренди в 2023 році знизилися на 30%, в той час як витрати на утримання будівлі збільшилися.

З огляду на що суд дійшов висновку, що підхід, застосований службовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, є необґрунтованим і не може використовуватися для визначення справедливої вартості, оскільки запропонована сума переоцінки ґрунтується на відновній, а не справедливій вартості. Відновна вартість не є однією з можливих оцінок для визначення справедливої вартості відповідно до П(С)БО 32.

Згідно з п. 5 Методики оцінки державних корпоративних прав, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1999 року № 1406, відновна вартість це вартість відтворення об?єкта в ринкових умовах на дату оцінки, який може бути адекватною функціональною заміною об?єкта оцінки (без урахування зносу).

Отже, суд дійшов висновку, що відновна вартість не повинна ототожнюватися з поняттям «справедливої вартості», оскільки при визначенні відновної вартості не враховуються, зокрема, такі критерії, як розташування об?єкта нерухомості, наявність укладених договорів оренди, що робить об?єкт більш комерційно привабливим для потенційного покупця/інвестора.

Так, службовими особами Головного управління ДПС у м. Києві не наведено розрахунок переоцінки справедливої вартості на кожну з балансових дат всупереч вимогам п. 16 П(С)БО 32, який вимагає відповідної оцінки на дату балансу.

Таким чином, застосований службовими особами відповідача метод не відповідає оцінці інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, створюючи в обліку поєднання двох запропонованих моделей, що суперечить вимогам П(С)БО 32.

Також суд зазначає, що акт будь-якого державного органу не може суперечити Конституції, так і застосування окремого П(С)БО не може виходити за рамки концептуальних основ і принципів бухгалтерського обліку. У статті 4-й Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» йдеться про принцип «повного висвітлення», який передбачає, що «фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, які застосовуються на її основі». Крім безпосередньо перерахованих в даній статті Закону, бухгалтерський облік ґрунтується також на «інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, в залежності від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством».

При цьому, одним із основоположних принципів національних стандартів бухгалтерського обліку є «принцип обачності», згідно з яким методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, «повинні запобігти заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позиція контролюючого органу є неправомірною та не відповідає положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином суд погоджується з доводами позивача про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Зокрема відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПКУ, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння платника податків або інших визначених осіб. Згідно з п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість дотримуватися вимог законодавства, проте не вжила належних заходів для їх дотримання.

Відповідно до п. 112.7 ст. 112 ПКУ, у разі, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість дотримуватися вимог законодавства, проте не вжив належних заходів, такий платник не може бути притягнутий до відповідальності. Ці положення застосовуються виключно у випадках, коли умова притягнення до відповідальності - наявність вини.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за податкове правопорушення в межах судового провадження, визначається процесуальним законодавством.

Таким чином суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925630701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на суму 19 222 858 (дев`ятнадцять мільйонів двісті двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок (15 378 286 (п`ятнадцять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок за податковим зобов`язанням та штрафна санкція 3 844 572 (три мільйони вісімсот сорок чотири тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні 00 копійок), що прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта від 15.07.2024 року №88486/Ж5/26-15-07-01-01-20/35467438 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 35467438, а також податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925560701 про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 86 164 399 (вісімдесят шість мільйонів сто шістдесят чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок, що прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта від 15.07.2024 року №88486/Ж5/26-15-07-01-01-20/35467438 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІРПІНЬ-БУДПРОЕКТ-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 3546743.

Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи та межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 60 560,00 грн., тому судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925630701, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2024 року №00925560701, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» судовий збір у сумі 60 560,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 30 квітня 2025 р.