Ухвала суду № 127023309, 30.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про забезпечення позову

30 квітня 2025 року № 320/21349/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження заяву Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду 29.04.2025 звернулось Державне підприємство "Завод 410 ЦА" з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування постанов.

30.04.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

-зупинення дії постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» від 18.03.2025 у ВП 76510478, у ВП 74003316, від 27.03.2025 року у ВП №74877844, у ЗВП №54674414, від 21.03.2024 у ВП №74003316, від 04.04.2025 ВП №77717363, до набрання законної сили рішенням у даній справі;

-заборони Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти дії, які спрямовані на блокування (арешт) рахунків, які відкриті у державних чи приватних банках та фінансових установах в межах зведеного виконавчого провадження №54674414, а також у ВП 76510478, у ВП 74003316 у ВП №76510478, у ВП №74003316, у ВП №74877844, у ВП №74003316, у ВП №77717363, з метою запобіганню перешкоджання ДП «ЗАВОД 410 ЦА» виконувати, покладені на нього функції до набрання законної сили рішенням у даній справі;

-заборони будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» та виконання постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 18.03.2025 у ВП 76510478, у ВП 74003316 у ВП №76510478, у ВП №74003316, від 27.03.2025 року у ВП №74877844, у ЗВП №54674414, від 21.03.2024 у ВП №74003316, від 04.04.2025 ВП №77717363 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що ДП «Завод 410 ЦА» є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також є об`єктом критичної інфраструктури. Внаслідок прийняття оскаржуваних постанов ДП позбавлене можливості вести нормальну господарську діяльність, оскільки позбавлене доступу до власних коштів, які є Державними коштами, спрямованими на діяльність критично важливого підприємства, а тому ДП позбавлене можливості виконувати належним чином свої обов`язки під час дії військового стану, наслідком чого є штрафні санкції від міжнародних контрагентів, виконання зобов`язань, взятих Україною перед, міжнародними партнерами, а також і взагалі повна відмова контрагентів вести господарську діяльність з ДП до моменту оплати відповідних рахунків та поновлення відповідних ліцензій, за які ДП немає можливості сплатити кошти, у зв`язку з блокуванням рахунків. У разі неможливості провадити господарську діяльність підприємство буде змушене запровадити процедуру банкрутства, що призведене до неможливості погасити усі наявні заборгованості, а також призведене до значного ослаблення позицій Збройних сил України та України, як держави в цілому.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ДП "Завод 410 ЦА" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд:

-зупинити дію постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» від 18.03.2025 у ВП 76510478, у ВП 74003316, від 27.03.2025 року у ВП №74877844, у ЗВП №54674414, від 21.03.2024 у ВП №74003316, від 04.04.2025 ВП №77717363, до набрання законної сили рішенням у даній справі;

-заборонити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти дії, які спрямовані на блокування (арешт) рахунків, які відкриті у державних чи приватних банках та фінансових установах в межах зведеного виконавчого провадження №54674414, а також у ВП 76510478, у ВП 74003316 у ВП №76510478, у ВП №74003316, у ВП №74877844, у ВП №74003316, у ВП №77717363, з метою запобіганню перешкоджання ДП «ЗАВОД 410 ЦА» виконувати, покладені на нього функції до набрання законної сили рішенням у даній справі;

-заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» та виконання постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 18.03.2025 у ВП 76510478, у ВП 74003316 у ВП №76510478, у ВП №74003316, від 27.03.2025 року у ВП №74877844, у ЗВП №54674414, від 21.03.2024 у ВП №74003316, від 04.04.2025 ВП №77717363 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що ДП «Завод 410 ЦА» яке є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також є об`єктом критичної інфраструктури. Внаслідок прийняття оскаржуваних постанов Державне підприємство позбавлене можливості вести нормальну господарську діяльність, а також позбавлене можливості виконувати належним чином свої обов`язки під час дії військового стану, наслідком чого є штрафні санкції від міжнародних контрагентів, виконання зобов`язань, взятих Україною перед, міжнародними партнерами та взагалі повна відмова контрагентів вести господарську діяльність з ДП до моменту оплати відповідних рахунків та поновлення відповідних ліцензій, за які ДП немає можливості сплатити кошти, у зв`язку з блокуванням рахунків. У разі неможливості провадити господарську діяльність підприємство буде змушене запровадити процедуру банкрутства, що призведене до неможливості погасити усі наявні заборгованості, а також призведене до значного ослаблення позицій Збройних сил України та України, як держави в цілому.

З матеріалів заяви вбачається, що Державне Підприємство «Завод 410 ЦА» є об`єктом критичної інфраструктури, що підтверджується наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром) від 14.03.2023 №43.

На виконанні, у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), перебуває зведене виконавче провадження №54674414 (Реєстраційний номер виконавчого провадження: 74877844) про стягнення коштів з ДП «ЗАВОД 410 ЦА», до якого входять виконавчі документи про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме:

1) - судові накази Солом`янського районного суду міста Києва:

№760/25446/23 від 19.01.2024, №760/2687/24 від 05.03.2024, №760/24152/23 від 24.01.2024, №760/26395/23 від 01.04.2024, №760/7487/24 від 07.05.2024, №760/7484/24 від 13.05.2024, №760/7485/24 від 07.05.2024. №760/7491/24 від 08.05.2024, №760/28658/23 від 21.05.2024, №760/5769/24 від 04.04.2024, №760/14510/24 від 12.08.2024, №760/9932/24 від 29.04.2024, №760/14918/24 від 29.07.2024, №760/25118/24 від 10.12.2024, № 760/20302/24 від 08.11.2024, №760/14915/24 від 01.10.2024, №760/14915/24 від 01.10.2024, №760/17033/24 від 15.10.2024;

2) - виконавчі листи Солом`янського районного суду міста Києва:

№ 760/16192/23 від 26.02.2024, №760/5514/23 від 15.11.2023, №760/19369/23 від 05.03.2024, № 760/19255/23 від 17.09.2024, №760/31058/21 від 01.08.2024, №760/30786/23 від 08.08.2024, №760/28529/23 від 24.10.2024, №754/17785/23 від 10.10.2024, №760/21741/23 від 21.05.2024, №760/8719/24 від 08.11.2024, №760/8720/24 від 18.02.2025, №760/8719/24 від 08.11.2024;

3) - виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва №755/11588/24 від 22.01.2025;

4) - виконавчий лист Дарницького районного суду міста Києва №753/10365/23 від 01.11.2024;

5) - виконавчий лист Оболонського районного суду м. Києва №756/3501/23 від 19.01.2024;

6) - виконавчі листи Голосіївського районного суду міста Києва №752/7270/23 від 30.04.2024, №752/7270/23 від 30.04.2024;

7) - виконавчі листи Святошинського районного суду м. Києва №759/13924/24 від 20.12.2024, №759/22259/23 від 01.04.2024, №759/23278/23 від 12.04.2024.

Накази Господарського суду міста Києва на користь держави, а саме:

1) - на користь ДП "АНТОНОВ":

- наказ № 910/15640/20 від 14.05.2021;

- наказ № 910/10012/21 від 29.12.2021;

- наказ № 910/17967/20 від 10.06.2021;

- наказ № 910/15506/20 від 18.01.2021;

- наказ № 910/18248/21 від 28.03.2022;

- наказ № 910/15009/20 від 28.04.2021;

- наказ № 910/4395/22 від 29.09.2022;

- наказ № 910/15641/20 від 11.05.2021;

- наказ № 910/2566/23 від 02.08.2023;

- наказ № 910/17978/20 від 09.04.2021;

- наказ № 910/6935/22 від 13.12.2022;

- наказ № 910/4485/24 від 23.07.2024;

- наказ № 910/1434/24 від 13.05.2024;

- наказ № 910/4486/24 від 31.07.2024;

- наказ № 910/1426/14 від 15.05.2024;

2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», а саме: - наказ № 910/17335/23 від 15.04.2024;

3) на користь ТОВ "НОВАТОР", а саме:

- наказ № 910/18565/23 від 03.06.2024;

- наказ № 910/10114/24 від 06.01.2025;

4) на користь Державного підприємство «Харківське агрегатне конструкторське бюро», а саме:

- наказ № 910/19687/21 від 13.09.2022;

5) на користь КП "Міжнародний аеропорт "КИЇВ" (Жуляни), а саме:

- наказ № 910/525/24 від 02.07.2024;

- наказ № 910/1525/24 від 01.08.2024;

- наказ № 910/1640/24 від 24.06.2024;

6) на користь Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес", а саме:

- наказ № 910/7271/23 від 09.08.2023;

7) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес

- наказ № 910/6886/23 від 24.11.2023;

8) на користь Солом`янський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), згідно до постанов, а саме:

- постанова № 74887416 видана 13.05.2024;

- постанова № 73748311 видана 19.01.2024;

- постанова № 74887335 видана 10.05.2024;

- постанова № 67755298 видана 03.12.2021;

9) на користь держави, а саме:

- згідно до виконавчого листа № 361/6498/24 виданий 30.01.2025, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області;

- згідно до виконавчого листа № 752/7270/23 виданий 30.04.2024 Голосіївського районного суду міста Києва;

10) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», а саме:

- наказ № 910/4883/24 від 09.07.2024;

- наказ № 910/11335/22 від 05.12.2022.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О., 27.03.2025 було винесеною Постанову про арешт коштів боржника. Де зазначено, що арешт застосовується лише для забезпечення реального виконання рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі та рішень стягувачами за якими є держава, які входять до складу зведеного виконавчого провадження №54674414.

В умовах повномасштабної війни доступ до власних коштів та здійснення видаткових операцій з поточних рахунків є критично важливим для державного підприємства «Завод 410 ЦА» яке є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також є об`єктом критичної інфраструктури.

Відповідно до частини першої та другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення за власними зобов`язаннями Центрального депозитарію цінних паперів як суб`єкта господарювання на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення на кошти, що отримуються (утримуються) небанківським надавачем платіжних послуг на розрахунковому рахунку, відкритому банком небанківському надавачу платіжних послуг для виконання платіжних операцій, за зобов`язаннями такого небанківського надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім звернення стягнення за зобов`язаннями цього небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем, за умови що таке зобов`язання пов`язано з наданням ним платіжних послуг такому користувачу. Порядок звернення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках небанківських надавачів платіжних послуг, встановлюється Національним банком України.

Згідно з частинами другою-третьою статті 56 Закону №1404 арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі статтею 73 Закону №1404 стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Відповідно до пункту 102 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно до підпункту 5 (абз. 22) п. 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», де чітко визначено, що «зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Згідно роз`яснення Міністерства юстиції України, яке опубліковане на його сайті від 17.04.2025року, Закон забороняє звернення стягнення на кошти, що надходять на рахунки на які надходять соціальні виплати, пенсії, заробітна плата.

Навіть, згідно з чинним законодавством боржник має право користуватися коштами з поточного рахунку в межах 16 000 гривень на місяць, не пов`язаних із виплатою заробітної плати.

Для цього потрібно звернутися до виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для видаткових операцій. У заяві слід зазначити номер рахунку та банк, у якому його відкрито. Виконавець протягом двох робочих днів з моменту отримання заяви ухвалює відповідну постанову та невідкладно надсилає її банку.

Підприємство направляло державному виконавцю Бочковському Т.О. заяву про зняття арешту для здійснення виключно видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проте, ніяких дій щодо розблокування рахунку станом на день подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову не відбулося.

Згідно з частинами 3,4,5 статті 59 Закону №1404 у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі "Беєлер проти Італії", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Суд зазначає, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі №826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що підприємство є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також є об`єктом критичної інфраструктури. Підприємство не може здійснювати виплату заробітної плати, оскільки всі надходження коштів на рахунок, які спрямовані на виплату заробітної плати працівникам підприємства стягуються з рахунку в примусовому порядку. Крім того, судом встановлено, що позивачем були вчинені самостійні дії, щодо зняття арешту з рахунків для здійснення виключно видаткових операцій для виплати заробітної плати, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом надсилання відповідної заяви. Проте, станом на подачу даної заяви до суду ніяких дій щодо розблокування рахунків не вчинено.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді обмеження доступу до коштів, спрямованих на діяльність критично важливого підприємства державної на підставі спірних постанов, правомірність яких оспорює позивач, що входить до предмета доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача.

Суд вважає, що обраний позивачем вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із позовними вимогами, і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» від 18.03.2025 у ВП 76510478, у ВП 74003316, від 27.03.2025 року у ВП №74877844, у ЗВП №54674414, від 21.03.2024 у ВП №74003316, від 04.04.2025 ВП №77717363, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти дії, які спрямовані на блокування (арешт) рахунків, які відкриті у державних чи приватних банках та фінансових установах в межах зведеного виконавчого провадження №54674414, а також у ВП 76510478, у ВП 74003316 у ВП №76510478, у ВП №74003316, у ВП №74877844, у ВП №74003316, у ВП №77717363, з метою запобіганню перешкоджання ДП «ЗАВОД 410 ЦА» виконувати, покладені на нього функції до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» та виконання постанов Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 18.03.2025 у ВП 76510478, у ВП 74003316 у ВП №76510478, у ВП №74003316, від 27.03.2025 року у ВП №74877844, у ЗВП №54674414, від 21.03.2024 у ВП №74003316, від 04.04.2025 ВП №77717363 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Державне підприємство "Завод 410 ЦА" (код ЄДРПОУ: 01128297, місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 94, адреса електронної пошти: arp410@410.kiev.ua, тел: (044) 246-99-26).

Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 43315602, місцезнаходження: 01001, м.Київ, провулок Музейний, буд. 2д).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Лиска І.Г.