Рішення № 127023238, 30.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №640/13908/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві

про про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві(далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000, починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 13.05.2022.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови в призначені йому пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2022 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/13908/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/13908/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 63 річного віку він ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 19 років.

17.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.05.2022 року відповідачем була надіслана відповідь №2600-0211-8/56222 в якій він відмовив в призначені пенсії позивачу посилаючись на відсутність у позивача 19 років стажу у зв`язку з порушенням інструкції ведення трудових книжок.

Відповідачем відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток, трудова книжка), зараховано загальний страховий стаж 7 років 8 місяців 4 дні.

При цьому не враховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки з 16.05.1981 по 31.10.1997, оскільки не проглядається назва підприємства на печатці, якою завірений запис про звільнення; з 03.11.1997 по 28.03.2000 - відсутня посада та підпис відповідальної особи, яка внесла запис про звільнення, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (даний період зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб з 01.01.1998 по 30.06.1998; з 01.08.1998 по 31.01.2000; з 01.03.2000 по 28.03.2000).

Для зарахування вищезазначених періодів, запропоновано позивачу надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємством на якому позивач працював на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.05.2022 протиправним позивач звернувся з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні засади державного пенсійне забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших передбачених джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058).

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На підставі ст. 8 Закону громадяни України мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 26 Закону №1058.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 19 років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, за період роботи до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, страховий стаж підтверджується відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів.

VI. Оцінка суду

У спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком через відсутність у нього необхідного страхового стажу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.05.2022 №262840012263 Позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком до його заяви з огляду на наступне.

Відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу передбаченого частинами першої-третьої цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 - не менше 19 років.

Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток, трудова книжка), загальний страховий стаж складає 7 років 8 місяців 4 дні, що є недостатньо для призначення пенсії.

Не враховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки з 16.05.1981 по 31.10.1997, оскільки не проглядається назва підприємства на печатці, якою завірений запис про звільнення; з 03.11.1997 по 28.03.2000 - відсутня посада та підпис відповідальної особи, яка внесла запис про звільнення (даний період зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб з 01.01.1998 по 30.06.1998; з 01.08.1998 по 31.01.2000; з 01.03.2000 по 28.03.2000).

Стосовно вимог позивача про зарахування до страхового стажу періоду з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000 суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що період роботи позивача з 16.05.1981 по 31.10.1997 не зараховано, оскільки не проглядається назва підприємства на печатці, якою завірений запис про звільнення.

Судом встановлено, що записами трудової книжки позивача №10 - №16 підтверджується період роботи позивача у Державному підприємстві Київський завод "Аналітприлад", при цьому на сторінці трудової книжки, яка містить записи №10 - №15 міститься розбірливий відтиск печатки вищезазначеного підприємства.

Відповідач зазначає, що період роботи позивача з 03.11.1997 по 28.03.2000 не зараховано, оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи, яка внесла запис про звільнення.

Судом встановлено, що записами трудової книжки позивача № 17 - № 18 підтверджено період роботи позивача у Дочірньому підприємстві науково-виробничий центр "Арктика" відкритого акціонерного товариства "Аналітприлад", вказані записи засівдчені відповідною печасткою підприємства.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховані вищезазначені періоди до страхового стажу позивача у зв`язку з наступним.

Поняття «страховий стаж» введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, трудовий стаж, набутий фізичною особою до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Дослідивши записи в трудовій книжці судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні записи про спірний спірний період трудового стажу позивача.

Також суд зазначає, що у п. 10 оглядового листа ВАСУ від 14.08.08 р. №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих ВАСУ в касаційному порядку)» (зі змінами, унесеними згідно з листом ВАСУ від 18.09.08 р. № 1547/100/13-08) зазначено, що за наявності у працівника трудової книжки з унесеними належним чином записами, що підтверджують трудовий сгаж, підтвердження трудового стажу уточнюючими довідками не вимагається.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 по справі №428/4617/16-а, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Згідно пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується « ІНФОРМАЦІЯ 2 ».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. . Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції №58).

Згідно пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Суд зазначає, що трудова книжка заповнюється відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд наголошує, що що трудова книжка заповнюється відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Таким чином працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

До того ж судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві позивачу була видана довідка №5374 від 21.06.2019 на ім`я ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 на його звернення від 21.06.2019 про наявний страховий стаж, згідно якої страховий стаж позивача станом на 21.06.2019 складав 24 роки 5 місяців 17 днів.

Підсумовуючи наведене суд вважає, що періоди роботи позивача з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Оскільки пенсія позивачу не була призначена через провину відповідача, останній зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу невиплачену суму пенсії за період з 13.05.2022 (момент досягнення пенсійного віку) по момент фактичного призначення пенсії.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17 зазначив, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому Верховний Суд також зазначив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частини другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві(код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом зарахування до стажу періоди роботи з 16.05.1981 по 31.10.1997 та з 03.11.1997 по 28.03.2000, починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 13.05.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.