Рішення № 127023029, 30.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №320/8559/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" до Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №036295 від 24.10.2023 про стягнення з відповідача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною постановою на нього був накладений адміністративно-господарської штраф у зв`язку із здійсненням перевезень вантажу за відсутністю товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірної постанови, оскільки ТОВ "Констракшн Машинері" не є автомобільним перевізником, а перевезення придбаного ним у ТОВ "Мішлєн Україна" товару (шини) було здійснено для власних потреб з філії товариства в м.Львів до складу у м.Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки було встановлено факт відсутності у водія, який здійснював перевезення на транспортному засобі позивача, документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної або іншого документу, визначеного законодавством, протоколу перевірки та адаптації до аналогового тахографа.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

19.09.2023 посадовими особами відділу державного накладу (контролю) у Рівненській області Уктрансбезпеки на ділянці автомобільної дороги М-06-Київ-Чоп 432 км + 400м було зупинено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 для здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником вищевказаного транспортного засобу з тягачем є позивач.

Водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 .

За результатами перевірки було складено акт від 19.09.2023 №АР021137, у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем ст.34 та ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, п.6.1 наказу Міністерства транспорту України №340 від 07.06.2010, п.3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, які полягають у тому, що під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна, або інший документ, визначений законодавством, протокол перевірки та адаптації до аналогового тахографа.

Судом встановлено, що Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві направив на адресу позивача повідомлення від 140.10.2023 №77557/28/24-23 про розгляд 24.10.2023 з 08:00 год. по 12:00 год. в приміщені Відділ державного нагляду (контролю) у м.Києві Укртрансбезпеки справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у м.Києві було прийнято постанову №036295 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону України «Про автомобільний транспорт», яким установлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

- послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону №2344 визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону №2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344 водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Також, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила №363, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил №363 передбачено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів) .

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі-Інструкція №385, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції №385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР).

Пунктом 3.1 Інструкції №385 визначено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону України Про автомобільний транспорт та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі-Положення №340).

Згідно з пунктом 1.4 Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Пунктом 1.5 Положення №340 визначено, що у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами;

тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до статті 5 Закону №2344 основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 6 Закону №2344 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцять перша статті 6 Закону №2344).

На виконання вимог статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», 08.11.2006 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 (далі-Порядок №1567, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), яким було встановлено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з пунктами 1, 3, та 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначено вище, спірною постановою позивачу визначено до сплати штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі висновків про порушенням ТОВ "Констракшн Машинері" ст.34 та ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, п.6.1 наказу Міністерства транспорту України №340 від 07.06.2010, п.3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, які полягають у тому, що під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна, або інший документ, визначений законодавством, протокол перевірки та адаптації до аналогового тахографа.

У позовній заяві, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що ТОВ "Констракшн Машинері" не є автомобільним перевізником, а перевезення товару (шин) було здійснено для власних потреб з філії товариства в м.Львів до складу у м.Києві, з приводу чого суд зазначає таке.

Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом України «Про автомобільний транспорт» в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді справ, у яких, зокрема, досліджувалося питання правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності лише з тих підстав, що працівники Укртрансбезпеки дійшли висновку, що він, як власник авто, є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом і у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі №620/18215/21 дійшов висновку про те, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Отож, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №280/2150/23).

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Верховний Суд у постановах від 24.01.2025 у справі №520/11723/23 та від 20.03.2025 у справі №380/13118/23 дійшов висновку про те, що приписи частини другої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону, а саме:

- особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;

- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;

- використання транспортного засобу на законних підставах.

Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.

Водночас саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов`язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами господарської діяльності ТОВ "Констракшн Машинері" (код ЄДРПОУ 32828388) за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами устаткуванням; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

З витягу вбачається, що у товариства є філія в м.Львові, код ЄДРПОУ ВП: 35669837, яка розташована за адресою: 79024, Львівська обл., м.Львів, вул.Богдана Хмельницького, буд.176, оф.306.

Позивач долучив до позовної заяви видаткову накладну від 21.03.2023 №220977, відповідно до якої позивачем було придбано у ТОВ "Мішлєн Україна" товар (шини - 102 штуки) на суму 3488382,11 грн.

Оплата позивачем придбаного товару була здійснена на підставі платіжної інструкції від 15.03.2023 №2104.

Як вбачається з накладної на переміщення №24409 від 19.09.2023, зі складу філії ТОВ "Констракшн Машинері" в м.Львів (м.Львів, вул.Польова, 55) було здійснено перевезення товару (шини (8 шт.) до головного складу товариства (м.Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3).

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивач надав послуги з перевезення на договірних умовах.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що перевезення водієм позивача товару було здійснено зі складу філії на основний склад товариства для власних потреб юридичної особи.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо наявності у позивача статусу автомобільного перевізника у розумінні положень Закону №2344 та наявності у нього обов`язку із забезпечення свого водія товарно-транспортною накладною та протоколом перевірки та адаптації до аналогового тахографа.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів правомірності застосування штрафу до позивача, який не виступав у спірних правовідносинах перевізником, та, відповідно, порушення позивачем вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, а тому суд вважає, що спірна постанова прийнята відповідачем протиправно та необґрунтовано.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.10.2023 №036295.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжної інструкцією від 25.10.2023 №9136.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, становить 2684,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.10.2023 №036295.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" (ідентифікаційний код 32828388, місцезнаходження: 04086, м.Київ, вул.Петропавлівська, буд.54-А) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: відсутній, місцезнаходження: 03083, м. Київ, просп. Науки, 57).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.