Ухвала суду № 127022949, 07.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 квітня 2025 року Київ № 855/4/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Київського апеляційного суду про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Київського апеляційного суду, в якому позивач просять суд:

- відкрити провадження по справі та передати на розгляд до Великої Палати Верховного Суду;

- визнати рішення, дії та бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №757/60692/19-ц (№114989852 в ЄДРСР) та Київського апеляційного суду від 31.01.2024 по справі №757/18482/20-ц (№116680650 та №116711182 в ЄДРСР) протиправними;

- скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31.01.2024 по справі №757/18482/20-ц (№116680650 в ЄДРСР) та постанову Київського апеляційного суду від 31.01.2024 по справі №757/18482/20-ц (116711182 в ЄДРСР повністю, як постановлені з порушенням правил інстанційної та територіальної юрисдикції (підсудності) неповноважним та неналежним складом суду, визначеного в результаті незаконного втручання в роботу АСДС, та ухвали нове судове рішення. яким зобов`язати Київський апеляційний суд справу №757/60692/19-ц направити до Шевченківського районного суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення ухвали щодо передання справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовлено.

Передано матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва, Київського апеляційного суду про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160,161 КАС України, суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 стаття 171 КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ч. 1 ст. 5 КАС України).

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, при цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, які треба розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Як вбачається з матеріалів позову, підставою для звернення до суду стали рішення, дії та бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у справі №757/60692/19-ц (№114989852 в ЄДРСР) та Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року по справі №757/18482/20-ц (№116680650 та №116711182 в ЄДРСР).

Крім того, позивач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року по справі №757/18482/20-ц (№116680650 в ЄДРСР) та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року по справі № 757/18482/20-ц (№116711182 в ЄДРСР) повністю, як постановлені з порушенням правил інстанційної та територіальної юрисдикції (підсудності) неповноважним та неналежним складом суду, визначеного в результаті незаконного втручання в роботу АСДС, та ухвали нове судове рішення, яким зобов`язати Київський апеляційний суд справу №757/60692/19-ц направити до Шевченківського районного суду міста Києва на новий розгляд.

Таким чином, вказане свідчить про відсутність публічного-правового спору та вказує на наявність спору приватноправового характеру, що в своє чергу виключає можливість розгляду справи у порядку КАС України.

Варто зазначити, що, однією з основних засад судочинства є забезпечення права особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково ( частина 1 статті 17 та частина 1 статті 352 Цивільного процесуального кодексу України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 Цивільного процесуального кодексу України, окремо від рішення суду не допускається.

Так, розділом V ЦПК України визначено порядок перегляду судових рішень, зокрема глава 1 передбачає апеляційне провадження, а глава 2 касаційне.

Так, розділом V ЦПК України визначено порядок перегляду судових рішень, зокрема глава 1 передбачає апеляційне провадження, а глава 2 касаційне.

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що приписи «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС) та «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Відповідні висновки викладені у її постановах від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі №295/7631/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19, від 18 грудня 2019 року у справі №826/2323/17, від 26 лютого 2020 року у справі №1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі №607/15692/19, від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами ч. 5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Щодо заяви позивача про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду, то суд зазначає наступне.

Статтею 346 КАС України передбачені підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Крім того, нормами ст. 346 КАС України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

З огляду на наведене, відсутні підставі для задоволення клопотання позивача в цій частині.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Київського апеляційного суду про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дї.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 241, 248, 256, 346 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Київського апеляційного суду про визнання рішення, дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати на адресу позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що їх повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Я.В. Горобцова