Рішення № 127022764, 30.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Справа № 640/21686/18 ЗП/280/74/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю СГК Одеса (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Героїв Крут, будинок 15, офіс 479, код ЄДРПОУ ВП 39689569)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011)

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми С ГУ ДФС у м. Києві №0046661409 від 10.09.2018 про накладення штрафних санкцій в сумі 250200 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки винесене посадовими особами із порушенням норм Конституції і Законів України, підзаконних нормативних актів; винесене з перевищенням повноважень, наданих посадовим особам; є неправомірним внаслідок внесення в акт перевірки неправдивих відомостей і припущень. Вказує, що посадові особи, що склали акт перевірки, порушили порядок його оформлення, не відобразили в акті фактичні обставини, встановлені перевіркою, що вказує на недостовірність даних, наведених в акті. Крім того, посадові особи, що склали акт перевірки, спотворили фактичні обставини щодо порушення позивачем законодавства про оприбуткування готівки та обліку готівки в касі, що призвело до внесення в оскаржуване рішення хибних висновків. Стверджує, що позивачем не було допущено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, оскільки факт оприбуткування готівки крім Z-звіту та записів в КОРО підтверджується також іншими доказами, а саме: по Z-звіту № 0097 від 22.12.2017 року на суму 50040 грн., фіскальним чеком №3000288324 р/1. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління ДПС у місті Києві позовні вимоги не визнало. У відзиві від 31.03.2025 вх.№ 15381 посилається на те, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 11.05.2018 №3216 проведена фактична перевірка господарської одиниці ТОВ «СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ», яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, буд.22, за результатами якої складено акт перевірки від 29.08.2018 №1532/26/15/14/39689569. Перевіркою встановлений факт неоприбуткування у розділі II Книги обліку розрахункових операцій №3000288324р/1 готівкових коштів на суму 50040 грн., отриманих на підставі фіскального звітного чека від 22.12.2017 № 0097. За розглядом акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято ППР від 10.09.2018 №0046661409, згідно з яким до ТОВ «СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» застосована штрафна санкція на суму 250200 грн. (50040 грн. х 5) за неоприбуткування готівкових коштів у КОРО, на підставі на ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №640/21686/18.

Супровідним листом від 11.12.2023 на виконання положень п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ скеровано матеріали адміністративної справи № 640/21686/18 до Запорізького окружного адміністративного суду за належністю.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 12.02.2025.

Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято справу №640/21686/18 до провадження та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.03.2025 здійснено процесуальне правонаступництво позивача Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ (01033, м. Київ, вул. Володимирська, бу.79, оф.31, код ЄДРПОУ 39689569) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю СГК Одеса 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Героїв Крут, будинок 15, офіс 479, код ЄДРПОУ ВП 39689569) та процесуальне правонаступництво відповідача Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Ухвалою суду від 17.04.2025 витребувано у Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) додатки до акта перевірки позивача, зокрема, але не виключно, книга обліку розрахункових операцій, фіскальні чеки, звіти, тощо.

Витребувані документи надійшли до суду 28.04.2025.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу від 11.05.2018 №3216, проведена фактична перевірка ТОВ «СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, буд.22, за результатами якої складено акт перевірки від 29.08.2018 №1532/26/15/14/39689569.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлений факт неоприбуткування у розділі II Книги обліку розрахункових операцій №3000288324р/1 готівкових коштів на суму 50040 грн., отриманих на підставі фіскального звітного чека від 22.12.2017 № 0097, що є порушенням п.1 постанови Правління НБУ від 06.09.2013 №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» зі змінами та доповненнями; п.2.6. глави 2 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями.

Внаслідок встановлених порушень контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0046661409, згідно з яким до ТОВ «СІТІ ГОЛЬФ КЛУБ» застосована штрафна санкція на суму 250200 грн. на підставі статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Позивач звернувся зі скаргою на вказані оскаржувані рішення до ДФС України, проте рішенням про результати розгляду скарги №36868/6/99-99-11-03-01-25 від 13.11.2013 було відмовлено в задоволені скарги.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2018 №0046661409, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) було визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

06 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 2.6 Положення № 637, яке втратило чинність 05 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).

Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов`язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Разом з тим прийнятим 06 липня 1995 року Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».

Так, у даній справі судом встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0046661409 позивача на підставі акта перевірки №1532/26/15/14/39689569 від 29.08.2018 притягнуто до відповідальності за порушення пункту 2.6 Положення № 637 та застосовано фінансову санкцію - штраф на підставі абзацу третього статті 1 Указу № 436/95.

Статтею 25 Конституційного Договору визначено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ № 436/95 було прийнято 12 червня 1995 року, а Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 06 липня 1995 року) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, можна дійти висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону.

У вказаному акті перевірки визначена конкретна суть одного й іншого порушення, яке, на думку контролюючого органу, було вчинено позивачем.

Так, об`єктивна сторона порушення в акті перевірки визначена як порушення пункту 2.6 Положення № 637, а саме: неоприбуткування готівкових коштів на суму 50040 грн.

Згідно із приписами пункту 2.6. Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Статтею 1 Указу № 436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).

Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фактично полягає у одних і тих самих діях.

Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене, суд зазначає про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Така позиція висловлена ВП ВС у постанові від 20.05.2020 по справі № 1340/3510/18, та у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №500/39/19 та від 24 червня 2020 року у справі №520/795/19.

Тому, враховуючи, що до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», положення абзацу третього статті 1 Указу №436/95 не застосовується та визначення контролюючим органом у спірному податковому повідомленні - рішенні застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250200 грн є безпідставним, тому таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3753,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СГК Одеса (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Героїв Крут, будинок 15, офіс 479, код ЄДРПОУ ВП 39689569) до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 10.09.2018 №0046661409, яким застосована штрафна санкція на суму 250200 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СГК Одеса за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3753 (три тисячі сімсот п`ятдесят три) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 30.04.2025.

Суддя Л.Я. Максименко