Рішення № 127022756, 30.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 квітня 2025 року Справа № 280/1434/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових стрільців, 15 м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за віком від 16 січня 2025 року № 084250002346 та зобов`язати призначити пенсію за віком за заявою ОСОБА_1 від 09 січня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28 грудня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України №1058 «Про загальнообо`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Проте відповідачем безпідставно, на думку позивача, відмовлено у призначенні пенсії з підстав недоліків у заповненні трудової книжки. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Також, вказаною ухвалою судді від відповідачів витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, розрахунку стражу, проведеного за результатами його звернення, а також копію оскаржуваного в даній справі рішення.

11 березня 2025 року від представника ГУ ПФУ в Запорізькій області до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» разом із витребуваними документами надійшов відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Так, 09 січня 2025 року позивач звернулась до відповідача із заяво про призначення пенсії за віком, яка передана на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16 січня 2025 року № 084250002346 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також, вказаним рішення відповідача 1 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03 серпня 1992 року по 01 лютого 1995 року згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року, оскільки трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року заповнена з порушенням вимог Інструкції № 58. Також, вказує про надання позивачем довідки, яка не відповідає вимогам Порядку № 637. У задоволенні позову просить відмовити.

19 березня 2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на адресу суду також надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу та правових підстав для зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 03 серпня 1992 року по 01 лютого 1995 року. У задоволенні позову просить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем, зокрема, додано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року, згідно якої:

-з 03 серпня 1992 року позивач звільнена у зв`язку із переведенням на комерційне підприємство «Побут»;

-з 03 серпня 1992 року позивач прийнята на Комерційне підприємство «Побут»;

--з 01 лютого 1995 року позивач звільнена з Комерційного підприємства «Побут» на Приватне підприємство «Сибон».

З урахуванням принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 16 січня 2025 року за № 084250002346 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

За вказаним рішенням страховий стаж позивача становить 18 років 6 місяців 7 днів.

Згідно доданих до заяви документів до страхового стажу позивача не зараховано: - період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року з 03 серпня 1992 року по 01 лютого 1995 року, оскільки в записі про звільнення за цей період відсутній номер та дата наказу про звільнення, що порушує підпункт 2.27 пункт 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Також цей самий період (з 03 серпня 1992 року по 01 лютого 1995 року) не зараховано відповідно довідки від 08 грудня 2021 року №01-14/Ф-202, оскільки вона видана на підставі особових рахунків по заробітній платі, водночас довідки про заробітну плату за вищезазначений період позивачем не представлено, а також відсутні документи передбачені п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а саме: особові рахунки (тобто відсутнє підтвердження первинними документами). Крім того, у довідці від 08 грудня 2021 року №01-14/Ф-202 «по батькові» позивача зазначено частково.

Позивач не погоджуючись із діями органів пенсійного фонду в частині відмови здійснення призначення пенсії за віком, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо не врахування при обчисленні страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року з підстав недоліків у її заповненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 листопада 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17 листопада 2005 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Як встановлено під час розгляду справи з наданих позивачем документів, зокрема трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року: з 03 серпня 1992 року позивач звільнена у зв`язку із переведенням на комерційне підприємство «Побут»; з 03 серпня 1992 року позивач прийнята на Комерційне підприємство «Побут»; з 01 лютого 1995 року позивач звільнена з Комерційного підприємства «Побут» на Приватне підприємство «Сибон».

Суд зазначає, що на час початку заповнення належної позивачу трудової НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі Відомості про роботу чітко по хронології відображено місце та роботу, яку виконувала позивач, наявні номери та дати наказів, на підставі яких роботодавцем внесено відповідні записи в трудову книжку (окрім останнього запису), містяться підписи відповідальних осіб та печатки підприємств.

Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то відсутність в записі про звільнення дати та номеру наказу про звільнення.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21 лютого 2018 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 62 Закону №1788 та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30 вересня 2019 року.

Однак, як встановлено судом, відповідачем 1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем 1 під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком відомостей про роботу у період 03 серпня 1992 року по 01 лютого 1995 року носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем 1 не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача вказаний період роботи підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Щодо позовної вимоги про призначення та виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 10 квітня 2018 року у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право напенсію за вікомна пільгових умовах, покладено на органПенсійного фонду України,а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсіїза віком.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем -1, яким розглядалась заява про призначення пенсії за віком від 09 січня 2025 року, не здійснювалось обчислення страхового стажу роботи з урахуванням періодів трудової діяльності, які відображено у трудовій книжки, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсіїза віком,з урахуванням висновків суду уданій справі.

При цьому, вимоги спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволенню не підлягають, оскільки з огляду на те, що заява про призначення пенсії за віком розглядалась ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, то і питання щодо призначення позивачу пенсії за віком має вирішуватись саме вказаним органом пенсійного фонду.

Завказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавстваУкраїнита матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїнисуд оцінює докази, які є у справі,засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статті 139 КАСУкраїничасткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користьзарахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення у відношенні позивача, в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242- 246, 250, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком від 16 січня 2025 року № 084250002346.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Українив Івано-Франківській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03 серпня 1992 року по 01 лютого 1995 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13 травня 1987 року та повторно розглянути заяву від 09 січня 2025 року про призначення пенсіїза віком,з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнутизарахунок бюджетних асигнувань Головногоуправління Пенсійного фонду Українив Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 30 квітня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов