Рішення № 127021625, 01.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 рокуСправа № 160/24024/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 046150013053 від 20.07.2023 про відмову у призначенні (поновленні) пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.07.2023 про призначення/перерахунок пенсії як заяву про поновлення пенсії за віком з урахуванням вимог закону, та поновити виплату пенсії за віком з 19.04.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20.10.2013 позивачеві територіальним органом Пенсійного фонду України було призначено пенсію за віком, яку він отримував до окупації Автономної Республіки Крим до 20.02.2014. Після цього пенсійні виплати йому здійснювалися органами Пенсійного фонду Російської Федерації. 19.09.2021 він виїхав до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, де з 19.04.2022 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. 13.07.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про поновлення пенсійних виплат. 20.07.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення № 046150013053 про відмову у призначенні пенсії, за змістом якого заяву позивача про поновлення пенсії розглянуто як заяву про її призначення. Підставою відмови у призначенні пенсії зазначено ненадання документів, що підтверджують відсутність громадянства Російської Федерації та неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Крім того, у рішенні зазначено про незарахування певних періодів роботи позивача до його страхового стажу у зв`язку з недоліками записів у трудовій книжці. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що прийнято без з`ясування підстав звернення позивача із заявою, що призвело до порушення його права на поновлення виплати пенсії.

Ухвалою від 25.09.2023 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

16.10.2023 на виконання ухвали від позивача надійшов документ про сплату судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

08.11.2023 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що у заяві позивача про призначення пенсії від 13.07.2023 вказано, що раніше він отримував пенсію в Автономній Республіці Крим та не має можливості надати інші документи для підтвердження стажу. До заяви було додано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт і трудову книжку. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.02.1983 до 05.04.1983 та з 02.02.1998 до 21.03.1989 у зв`язку з недоліками записів у трудовій книжці. Інших документів, яки би підтверджували спірні періоди роботи, позивачем не надано. Інформація про припинення виплати пенсії позивачу за попереднім місцем проживання відсутня. Органи Пенсійного фонду України не мають можливості направити запит до Пенсійного фонду Російської Федерації для отримання інформації про припинення виплати пенсії позивачу. Підстави для призначення пенсії позивачу відсутні.

15.12.2023 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивачем не надано доказів припинення виплати (отримання) пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. 19.04.2022 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, однак до 2023 року він не вчиняв дій з метою отримання пенсійних виплат на підконтрольній Україні території. Страховий стаж позивача становить 20 років 10 місяців 21 день, тоді як для призначення пенсії за віком необхідним є стаж не менше 30 років. Трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162. У зв`язку з цим до стахового стажу не підлягає зарахуванню період з 01.02.1983 до 05.04.1983 та частково зараховано період роботи з 02.02.1988 до 21.03.1989.

Разом із відзивом відповідача-1 було надано суду витребувані докази.

Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 02.10.2013 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Пенсійним фондом України видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , у якому зазначено вид пенсії за віком, номер особового рахунку НОМЕР_2 , термін дії довічно.

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довікою від 19.04.2022 № 1242-5001300810, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради. Місце проживання позивача зареєстроване в Автономній Республіці Крим, його фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

13.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт і трудову книжку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 046150013053 від 20.07.2023 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено вік заявника 70 років 07 місяців 12 днів, страховий стаж 20 років 10 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано період з 01.02.1983 до 05.04.1983 через відсутність печатки на записі про звільнення/переведення в іншу організацію, виправлення у даті переведення, та частково зараховано період з 02.02.1988 до 21.03.1983 у зв`язку з некоректною датою наказу про звільнення. Вказано, що відповідно до пп. 9 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. Крім того, додається заява в довільній формі про отримання/неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Не погодившись із рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), яким визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 цього Закону для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення … здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 14-4 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 у справі № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з п. 3 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 (далі - Порядку № 234, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Відповідно до п. 4 Порядку № 234 територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Пунктом 5 Порядку № 234 встановлено, що порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

Згідно п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, поновлення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Перелік документів, які подаються разом з заявою про призначення пенсії, визначено у п. 2.1 Порядку № 22-1.

За змістом п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до п. 4.12 Порядку № 22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії (пп. 9 п. 2.1 Порядку № 22-1).

Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні пенсії позивачу обґрунтована відсутністю документів на підтвердження неотримання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

У відзиві відповідач-2 зазначав про відсутність можливості в органів Пенсійного фонду України направити запит до Пенсійного фонду Російської Федерації для отримання інформації про припинення виплати пенсії позивачу.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До позовної заяви додано копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України позивачеві у жовтні 2013 року про те, що йому призначено пенсію за віком довічно.

Відповідачами не заперечувалася та обставина, що пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було призначено позивачеві органами Пенсійного фонду України та припинено її нарахування і виплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час досягнення позивачем пенсійного віку та видачі йому пенсійного посвідчення) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Трудова книжка позивача, заповнена вперше 10.10.1969, містить записи про періоди його роботи: 23.07.1969-01.10.1969, 20.10.1969-06.10.1970, 20.10.1970-21.04.1971, 09.07.1973-26.08.1977, 24.08.1977-23.05.1979, 01.06.1979-28.08.1979, 28.09.1979-24.03.1980, 01.04.1980-02.01.1981, 03.01.1981-01.02.1983, 01.02.1983-05.04.1983, 01.11.1984-25.06.1987, 01.07.1987-01.02.1988, 01.02.1988-16.02.1990, 06.03.1990-22.12.1994, 23.01.1995-01.11.1995.

За змістом рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 046150013053 від 20.07.2023 до страхового стажу позивача зараховано 20 років 10 місяців 21 день.

Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/424/23.

Відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивачеві, тоді як такий вид пенсії раніше було призначено позивачеві, місце проживання якого зереєстроване в Автономній Республіці Крим. Позивач, який 19.04.2022 набув статусу внутрішньо переміщеної особи та проживає у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, у якій зазначено, що пенсія йому призначалась.

Однак, відповідач-2 не вирішував питання про поновлення раніше призначеної пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком.

Вирішуючи спір, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, та у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла би необхідність повторного звернення до суду.

За змістом ст. 245 КАС України у взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на зазначене, для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити поновлення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13.07.2023 дня його звернення із заявою.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з виходом за межі позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене, а також, що відповідача-1 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3238267299.1 від 09.10.2023.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 046150013053 від 20.07.2023 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області області здійснити поновлення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 13.07.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538.

Повний текст рішення складено 01.05.2025.

Суддя В.В. Рянська