Рішення № 127018691, 24.04.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1699/25

Провадження №2/523/2327/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"24" квітня 2025 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі

головуючого судді Кисельова В.К.,

за участю секретаря Дзюби Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №21 в м.Одесі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі за текстом ПрАТ «СК «УНІКА») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23.09.2024р. в м.Одесі сталося ДТП за участю автомобіля марки «Toyota», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Daewoo», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який було забезпечено договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс ЕР №218964216 від 18.01.2024р., укладеним між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 . За зверненням потерпілого ОСОБА_2 , на виконання умов договору добровільного страхування, ПрАТ «СК «УНІКА» було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 38433,28 грн. Оскільки відповідач самовільно залишив місце пригоди, тому згідно положень п.п.38.1.1 п.38.1 ст. 38 Закону України «Про страхування» та ст.1191 ЦК України, ПрАТ «СК «УНІКА» просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування та судові витрати. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 54900,10грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

03.03.2025р. відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в засідання не прибув, в матеріалах справи є заява про розгляд справи в його відсутності, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився без поважних на те причин, судом здійснено всі можливі заходи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України щодо повідомлення про дату, місце та час судового засідання шляхом направлення судової повістки , позову з додатками за зареєстрованим місцем проживання, відзиву, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.. Згідно поштового повідомлення, «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Обов`язковою явка сторін у судове засідання не визнавалась. Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі належним чином повідомлених учасників справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 18.01.2024р між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ЕР№218964216, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «DAEWOO Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 .

Як зазначено в постанові Суворовського районного суду м.Одеси від 27.11.2024р. по справі №523/16446/24, ОСОБА_1 , 23 вересня 2024 року близько 18 год 35 хв, керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по пр.-т Князя Володимира Великого біля буд.89 у м.Одесі, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні,чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином,факт скоєнняДТП тавина ОСОБА_1 у завданніматеріальної шкодимайну увигляді транспортногозасобу марки«ToyotaCorolla»,д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 встановлені та є доведеними.

За приписами частини 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно страхового акту/наказу №22768114596/1 від 14.10.2024р., складеного ПрАТ «СК «УНІКА», відповідно рахунку, сума страхового відшкодування складає 54900,10 грн

Згідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог п.п «в)» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником.

За приписами частини 1,2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Отже з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст.1167 ЦК).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З підстав, зазначених вище, ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що шкода, завдана майну ОСОБА_2 відбулась внаслідок непереборної сили або умислу водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Оскільки належними доказами підтверджено причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 який на порушення вимоги п.13.1 ПДР України, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , всупереч вимогам п.2.5 ПДР; керував транспортним засобом , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невиразна вимова), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку, при цьому, ставши учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив його, чим порушив п.2.10а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та дорожньо-транспортною пригодою, в результаті чого було пошкоджено транспортний «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з відповідача слід стягнути на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 54900,10 грн.

01.11.2023р. між ПрАТ «СК «УНІКА» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір доручення №1 ВНМ, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 з метою виконання умов договору має право залучати для виконання покладених на нього обов`язків адвокатів, адвокатські бюро чи об`єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню ПрАТ «СК «УНІКА» на умовах, в порядку та строки, визначені ч.5 договору.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги №2/23ю та Додатку №1 від 01.11.2023 р., акту прийому-передачі наданих послуг № 1/36492 від 23.01.2025 року, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у суді, ціною позову та значенням справи для сторін, задоволенням позову, суд вважає, що визначений адвокатом розмір витрат у розмірі 8000,00 гривень на оплату послуг підлягає стягненню.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути і судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 95,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 354,355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ: 20033533, місцезнаходження: вул. О.Теліги, буд. 6-В, корп.4, м.Київ, 04112)суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 54900 ( п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот ) гривень 10 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) 00 гривень та судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.К.Кисельов

Повне рішення суду складено 29.04.2025р.