Рішення № 127016348, 29.04.2025, Гусятинський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2025 р. Справа № 596/2024/24

Провадження № 2-а/596/12/2025

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді Лисюк І.О.

за участю секретаря Туткалюк В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Чернецького В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Гусятин за правилами спрощеного позовного провадження провадження з викликом учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача поліцейський СРПП відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача поліцейський СРПП відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 340639 від 10 листопада 2024 року про притягнення його - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 510 гривень штрафу, а провадження у справі закрити.

Посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з підстав того, що викладені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності.

Відповідно до вказаної постанови «10.11.2024 року о 00 год.20 хв. в м. Хоростків по вул. Шептицького 22 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем із Н.З. НОМЕР_1 в комендантську годину після чого останнього було зупинено і виявлено наступні порушення, а саме після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світову сигналізацію, здійснив зупинку(стоянку) ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, та не пред`явив документів відповідно до п.2.4.а, ПДР України, чим порушив вимоги п.п. 9.9 б,15.9 й, 2.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення , передбачене частиною 2 статті 122, ч.1 ст. 126, ч. 1 ст.122 КУпАП.».

Копія постанови йому не вручалася поліцейськими і не направлялася поштою, а була надана разом зі складеною довідкою від 05.12.24 адвокатом Чернецьким В.І. про отримання цієї постанови при ознайомленні в Гусятинському районному суді з матеріалами справи №596/1932/24 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР-1 №170179 вбачається, що «10.11.2024 року близько 00 год.20 хв. в м. Хоростків по вул. Незалежності 82 водій ОСОБА_1 керував автомобілем FIAT SCUDO н.з. НОМЕР_1 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП».

Окрім того, згідно повідомлення в «Дії» його мобільного телефону НОМЕР_2 вбачається про накладення штрафу в сумі 510 грн. відповідно до постанови ББА №340639 за ч.2 ст.122 КУпАП, порушення водіями т/з правил проїзду перехрестя.(Транспортний засіб: FIAT SCUDO н.з. НОМЕР_1 , Місце вчинення: Хоростків, Незалежності, Дата вчинення правопорушення: 10.11.2024.)

Таким чином постанова серії ББА №340639 від 10.11.2024 і протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР-1 №170179 від 10.11.2024 за своїм змістом про місце вчинення правопорушення не узгоджуються між собою, оскільки вул. Шептицького, 22 і вул. Незалежності,82 знаходяться в різних частинах м. Хоростків і не пересікаються, тому він не міг 10.11.2024 о 00 год.20 хв. одночасно рухатися одним і тим же автомобілем FIAT SCUDO н.з. НОМЕР_1 і бути зупиненим в м. Хоростків по вул. Шептицького, 22 та по вул. Незалежності , 82.

Вважає, що дії інспектора поліції щодо здійснення ним своїх повноважень по винесенні постанови про адміністративне правопорушення не відповідали вимогам закону. Він не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, вважає себе невинним, оскільки транспортним засобом не керував, а лише виходив з зупиненого транспортного засобу через двері водія із-за поломки запірного замка. Тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 340639 від 10 листопада 2024 року про притягнення його - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 510 гривень штрафу, вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи.

Ухвалою Гусятинського районного суду від 12 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, поновлено позивачу строк звернення до суду.

Представником Головного Управління національної поліції в Тернопільській області 20.12.2024 року подано відзив на позов, в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що поліцейським СРПП ВП №3 (м.Гусятин) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області було виявлено дане порушення правил дорожнього руху та винесено на позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 340639 від 10 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 510 гривень штрафу. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 268 КУпАП позивач не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення. Також позивачем сплачено штраф за скоєне адміністративне правопорушення, а отже ним визнано факт вчинення правопорушення. Твердження позивача, що він не керував транспортним засобом є необгрунтованими і безпідставними та спростовуються наданими поліцейськими матеріали відео фіксації.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Чернецький В.І. позовні вимоги підтримали повністю, вважали, що позов підлягає до задоволення, оскільки доказів вини ОСОБА_1 в порушенні ПДР України матеріали не містять.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини відзиву на позовну заяву представник ГУНП в Тернопільській області просив справу розглядати у відсутності представника відповідача.

Третя особа на стороні відповідача поліцейський СРПП відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_3 вважав позов необґрунтованим, а винесену ним постанову правомірною.

Суд, заслухавши вступне слово сторони позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 340639 від 10 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених а ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді 510 гривень штрафу.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він «10.11.2024 року о 00 год. 20 хв. в м. Хоростків по вул. Шептицького 22, керуючи автомобілем Fiat Scudo із Н.З. НОМЕР_1 в комендантську годину, після чого останнього було зупинено і виявлено наступні порушення, а саме після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світову сигналізацію, здійснив зупинку(стоянку) ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, та не пред`явив документів відповідно до п.2.4.а, ПДР України, чим порушив вимоги п.п. 9.9 б,15.9 й, 2.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001р.№1306.

Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність за зазначеною статтею настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 15.9 «й» ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови, стороною відповідача не зазначено та не надано доказів вчинення позивачем порушення п. 15.9 «й» правил зупинки ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

До відзиву на підтвердження правомірності свого рішення стороною відповідача долучено диск з відеозаписом події.

Як встановлено, на вказаним відеозаписом не підтверджується факт замірів відстані на місці вчинення правопорушення працівниками поліції, і поліцейські не могли оцінити відстань за результатами візуального спостереження.

При цьому суд враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, де вказано, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

З врахуванням наведеного, суд погоджується з твердженням сторони позивача про те, що належним доказом на підтвердження даного правопорушення є замір відстані на місці вчинення правопорушення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій чи безпосередньо в місці виїзду.

Щодо притягнення ОСОБА_2 що ч.2 ст.122 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001, попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Підпунктом «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

З матеріалів справи, зокрема, постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за не увімкнення світлової аварійної сигналізації під час зупинки працівником поліції, чим порушено вимоги п.п. 9.9. «б» ПДР України.

Суд вважає обгрунтованими доводи сторони позивача про те, що ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку.

Тобто, правопорушенням вважається не будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку.

Надаючи оцінку вищевикладеному, не виконання вимоги п.9.9 «б» ПДР призводить до притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП, а не за ч.2 ст.122 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що порушення позивачем вимог п.п. «б» п. 9.9 ПДР України не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

Отже, порушення позивачем вимог п. 9.9. «б» Правил дорожнього руху, а саме після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнена аварійна світлова сигналізація, свідчить про відсутність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Враховуючи обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідач допустив неправильну кваліфікацію правопорушення, вчиненого позивачем. Помилка правової кваліфікації не є формальними недоліками постанови, а свідчить про притягнення до відповідальності за вчинення іншого правопорушення.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з досліджених доказів, саме позивач ОСОБА_1 10.11.2024 року о 00 год.20 хв. в м. Хоростків по вул. Шептицького 22 керував автомобілем FIAT SCUDO н.з. НОМЕР_1 в комендантську годину після чого останнього було зупинено працівниками поліції, що прослідковується із відеозапису, а тому поліцейський правомірно вимагав в позивача пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.

Зазначені обставини підтверджуються також показаннями третьої особи на стороні відповідача поліцейського СРПП відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_3, допитаного в якості свідка згідно приписів ст.216 КАС України. Так, ОСОБА_3 підтвердив, що під час руху автомобіля він бачив за кермом позивача ОСОБА_1 , який після зупинки автомобіля вийшов зі сторони місця

При розгляді справи суд враховує правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16а, відповідно до яких, п. 2.4 ПДР зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова в частині притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП є обґрунтованою, прийнятою з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин справи, підстави для її скасування відсутні.

Твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_4 не перебував за кермом є безпідставними та не ґрунтуються на доказах.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Частина третя статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП та неправильну кваліфікацію вчинених позивачем дій за ч.2 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог ст. 280 КУпАП та наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови в цій частині й закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому, зважаючи на те, що судом встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд вважає, що слід змінити захід стягнення в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід змінити застосований захід стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн на стягнення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.

З огляду на викладене позов необхідно задовольнити частково. В задоволенні решти вимог, відмовити.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі статті 139 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 72-77,90,241-246,255,268,286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача поліцейський СРПП відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 340639 від 10 листопада 2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Змінити захід адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, накладений на ОСОБА_1 постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 340639 від 10 листопада 2024, на адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області судовий збір в сумі 302 (триста дві) грн 80 коп

Судові витрати у виді судового збору у сумі 302 (триста дві) грн 80 коп покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Тернопільській області (юридична адреса місцезнаходження: вул.Валова, 11, м.Тернопіль, поштовий індекс 46001, код ЄДРПОУ 40108720, ел.пошта:gunpter@ukr.net).

Повний текст рішення складено 01.05.2025.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК