Рішення № 127016260, 01.05.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/782/25

Номер провадження 2/585/450/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Євлах О.О., за участі: секретаря - Безручко О.П., позивача - ОСОБА_1 , відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

треті особи: Служба у справах дітей Роменської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1

вимоги позивача: про встановлення факту самостійного виховання дитини ,-

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

2. Позовну заяву обґрунтував тим, що 14.04.2008 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу у них народились доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19.07.2017 року у справі №585/1700/17 шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. Позивач повідомив, що з моменту припинення їхніх з ОСОБА_2 стосунків та на теперішній час, їхні спільні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають та будуть проживати з ним, та перебувають повністю на його утриманні.

При цьому ОСОБА_2 участі у вихованні та забезпеченні доньок не приймає та зовсім не цікавиться їхніми успіхами у навчанні, духовним та фізичним розвитком. За їхнім з доньками місцем проживання в АДРЕСА_1 , ним було створено всі умови для проживання та розвитку дітей, доньки мають окрему кімнату, яка об лаштована всім необхідним для їх навчання та відпочинку.

Крім того всі питання щодо медичного обслуговування та в разі необхідності лікування дітей, завжди вирішує саме він та відвідує сімейного лікаря з дитиною за необхідності.

ОСОБА_2 в заяві від 15.11.2024 року , посвідченій приватним нотаріусом Ільченко Л.І. за реєстровим №555 стверджує, що він позивач повністю утримує спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично проживають разом з ним у АДРЕСА_1 .

3. Відповідач заперечень проти позову не висловила.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

5. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.

Треті особи в судове засідання не з`явилися.

Від Служби у справах дітей та сім`ї Роменської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 04 березня 2025 року було постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

7.Ухвалою суду від 01 травня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ( а.с.5).

9. Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ( а.с.6).

10. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 розірвано. ( а.с.7)

11. Згідно Акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Згідно висновку ОСОБА_5 - батько, створив належні умови для всебічного та гармонійного розвитку неповнолітніх доньок ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_7 . ( а.с.8).

12. Згідно довідки №571 від 09.12.2024 року виданої виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 не зареєстрований, але проживає за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самостійно виховує та повністю утримує дітей- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з ним , але зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . ( а.с.9).

13. Згідно Довідки №01-19/383 від 09.12.2024 року виданої Великобубнівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Роменської міської ради Сумської області- ОСОБА_3 навчається в 10 класі навчального закладу, а ОСОБА_4 навчається в 5 класі навчального закладу. Їхня мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дітей до школи приводить і забирає батько, на виклики до школи приходить теж тільки батько. ( а.с.10).

14. Згідно заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , посвідченою приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу Сумської області остання ствердила, шо її колишній чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повністю утримує їхніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с.11).

15. Згідно Ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. (а.с.12).

V. Норми права.

16. Відповідно до ч. 3ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини,зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

Отже,Сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чоловіки призовного віку, які самостійно виховують дитину до 18 років, мають право на відстрочку від мобілізації.

VI. Оцінка суду.

17. З аналізу наведених вище норм встановлено, що права і обов`язки батьків щодо їхній дітей визначені Сімейним кодексом України, а їхня реалізація у цьому випадку визначена Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Отже, пріоритет у визначенні місця проживання дитини та участі у її вихованні законодавством надано саме батькам. Батьки наділені правами для захисту прав та інтересів дитини, і інші особи або державні органи можуть долучатися до цього лише у разі невиконання, чи неналежного виконання батьками їх батьківських обов`язків, та, відповідно порушення прав та інтересів дитини.

Законодавчо встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 13 Цивільного кодексу передбачено, що: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм Закону, дає суду підстави стверджувати, що такий факт, як відсутність участі матері (батька) у вихованні дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав і не може бути самостійного вимогою до одного з батьків.

А тому, з наведеного вище слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що факт самостійного виховання ним доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кимось оспорюється чи не визнається.

Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права позивача, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій позивачем суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення.

Окреме проживання батьків та встановлення місця проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері чи інших близьких осіб у вихованні та утриманні дитини.

На думку суду, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у позові, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав позивача як батька, про які він зазначив у позові. Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовна вимога в частині встановлення факту, що позивач, як батько самостійно виховує неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

VII. Судові витрати.

18. Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанцій позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір при зверненні до суду, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,-

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Служба у справах дітей Роменської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання : АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Роменської міської ради, місцезнаходження: 42000, Сумська область, м.Ромни, бульвар Шевченка,11, од ЄДРПОУ 44114386.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ