Рішення № 127015687, 04.04.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9175/24

н\п 2/490/823/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Горбань М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарної Біржи «Нерухомість Південь», Миколаївської міської ради, про визнання договору дійсним та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов зазначений позов, в якому позивач просив суд ухвалити рішення, яким: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.12.2001 року №5409, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діяв від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , зареєстрований на Товарній біржі «Нерухомість Південь» за №5409 від 07.12.2001 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.10.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження. Одночасно з цим витребувано у Доманівської державної нотаріальної контори Миколаївської області інформацію про наявність чи відсутність спадкоємців на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 та копію спадкової справи №172/2022 заведену після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2025року витребуваноуКП «ММБТІ»інформацію про те, хто є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.03.2025 року у справі закрито підготовче провадження і призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися з невідомих суду причин.

Позивач ОСОБА_1 та його представник подали до суду заяву, у якій просили провести розгляд справи за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідачем ОСОБА_6 до суду подано заяву, у якій остання просила провести розгляд справи без її участі повідомляючи при цьому, що проти позову не заперечує, наполягає на його повному задоволенні.

Представником Миколаївської міської ради подано заяву, у якій він просить розглядати справу за його відсутності та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи думку позивача і його представника, які просять розглядати справу за їх відсутності суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), який діяв від свого імені та імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» 07.12.2001 року укладено договір №5409 купівлі-продажу нерухомого майна, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із пунктом 5 цього договору, продаж вчинено за 1000 гривень, які продавець одержав повністю при підписанні цього договору.

Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований товарною біржею в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за №5409 від 07.12.2001 року.

Відповідно до реєстраційного напису на документі о праві приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 - зареєстровано за ОСОБА_4 частка, та ОСОБА_5 частка, №16111 від 25.12.2001 року у ММБТІ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У даному випадку біржова угода укладена у 2001 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 07.12.2001 року № 5409 слідує, що ця угода укладена на Товарній біржі відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір № 5409 від 07.12.2001 року, укладений на Товарній біржі «Нерухомість Південь» між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), який діяв від свого імені та імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 25.12.2001 року (за реєстровим № 16111).

Зі змісту договору від 07.12.2001 року № 5409 також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 1000 гривень.

Відповідно до відомостей наданих КП ММБТІ від 25.02.2025 року, станом на 28.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2001 року №5409, зареєстрованим на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» та зареєстрованим КП ММБТІ 25.12.2001 року зареєстровано за: частки ОСОБА_4 , частки ОСОБА_5 .

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Біржову угоду договір купівлі-продажу №5409 квартири АДРЕСА_2 укладений 07.12.2001 року на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), який діяв від свого імені та імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 25.12.2001 року слід визнати дійсним.

Вирішуючи питання про визнання за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті його батька суд зазначає таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: батько ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Позивач звернувся до державного нотаріуса Доманівської державноїнотаріальної конториМиколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , на підставі якої заведено спадкову справу № 172/2022.

З матеріалів спадкової справи слідує, що позивач у цій справі є єдиним спадкоємцем, який звернувся до Доманівської державноїнотаріальної конториМиколаївської області із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Доманівської державноїнотаріальної конториМиколаївської області ГрушанськоюІ.В.від 20.10.2023року позивачувідмовлено увидачі свідоцтвапро правона спадщинуз оглядуна те,що необхідновизнати договіркупівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ,яка єспадковим майном,дійсним з часу його укладання у судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 Цивільного кодексу України вказує на те, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу (стаття 1258 Цивільного кодексу України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частина п`ята статті 1269 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Із викладеного вище слідує, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 . Однак, позивач отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про прав на спадщину.

Вивчивши матеріали справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , крім позивача ОСОБА_1 інших спадкоємців судом не встановлено.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належала частки квартири АДРЕСА_2 .

Оскільки позивач у визначеному законом порядку звернувся до нотаріуса та отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу №5409 квартири АДРЕСА_2 , укладений 07 грудня 2001 року на Товарній біржі «Нерухомість-Південь» між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), який діяв від свого імені та імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 25 грудня 2001 року - визнати дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шолох Л.М.