Постанова № 127014864, 29.04.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/6245/25

пр. № 3/759/2798/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2025 року о 20:20 год. за адресою м.Київ, шоссе Берестейське, 166 км. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volvo S60», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в свою чергу проїхав вперед та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався попереду під керуванням ОСОБА_3 , при ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Також, 07.03.2025 року о 20:20 год. за адресою м.Київ, шоссе Берестейське, 166 км. водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Volvo S60», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згодою водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу "Драгер", результат 1,73 проміле. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнав. Щодо адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ви не визнав, пояснив, що перебував в шоковому стана після ДТП, оскільки така подія трапилась з ним вперше, тому він виконував дії поліцейських та не заперечував проти їх дій. Через годину перебування на місці ДТП він працівники полійії повідомили, що все оформили і він пішов на АЗС, де придбав слабоалкольний напій - пиво та випив його, розуміючи, що за кермо він вже не сідатиме, оскільки чекав евакуатор. Зазначав, що поліцейські бачили як він вживає пиво, при цьому жодних зауважень йому не робили.

Адвокат Шимко А.О. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказаного у протоколі правопорушення за ч. 1 ст, 130 КУпАП 07.03.2025 року о 20:15 год. ОСОБА_1 не вчиняв. ОСОБА_1 до ДТП був тверезий та спиртних напоїв не вживав. В протоколі безпідставно зазначено час керування автомобілем 20:15 год. у стані алкогольного сп`яніння.Після події учасників ДТП не освідували на стан сп`яніння. Вже після ДТП о 21:00 год. перебуваючи у стресовому стані, у присутності працівників поліції та свідків, ОСОБА_1 придбав банку пива та почав вживати слабоалкогольний напій на місці пригоди, що підтверджується відповідними поясненнями свідків, відеозаписом та фіскальним чеком. Жоден з учасників ДТП ані в поясненнях, ані у відеозапису не зазначає про перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці за допомогою алкотестера Drager 6820 о 22:15 год., де було зафіксовано 1,73% (проміле), що є наслідком вживання алкоголю після ДТП, а не під час керування в 20:15 год. Протокол складений майже через дві години після ДТП. Вимог закону поліцейськими не дотримано, оскільки збирання доказів вчинення правопорушення покладено на поліцейських, однак належних та допустимих доказів здобуто не було. По-друге, поліцейські не мають права складати протокол виключно на припущеннях про наявність правопорушення, саме правопорушення та факт його вчинення має бути підтверджене належними допустимими доказами та не може грунтуватись на припущеннях. Після вживання ОСОБА_1 пива о 21:00 год. збирання доказів за ч. 1 ст. 130 КУпАП (перевірка стану водія на момент ДТП) то єдиним правильним шляхом для поліцейського є кваліфікація дій такого водія за ч. 4 ст.130 КУпАП. Хоча правопорушення за ч. 1 та ч. 4 охоплюється ст. 130 КУпАП, але за своїм складом вони є окремими правопорушеннями і одне правопорушення не може підмінятися іншим з боку працівників патрульної поліції. В свою чергу особа несе відповідальність лише за те правопорушення яке було нею (особою) вчинене і тільки в межах санкції тієї статті яка передбачена за конкретне протиправне діяння. Відтак, законом не передбачена можливість притягнення водія до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у випадку вчинення ним правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Наведене прямо суперечить вимогам закону щодо дотримання принципу презумпції невинності особи під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення допоки її вину буде доведено у відповідності до права.

У судовому засіданні допитані у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які показали суду, що вони приїхали на місце ДТП, де побачили ОСОБА_1 в стані шоку, який йшов з АЗС з слабоалкогольним напоєм - пивом, яке у подальшому вживав в присутності працівниікв поліції, які ніяким чином не реагували. ОСОБА_1 пояснив, що вже ДТП оформлене і він чекає евакуатор.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху вказано, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд не може обґрунтовувати свої висновки припущеннями, а має виходити із дослідження належних і допустимих доказів, якими підтверджуються чи спростовуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи, у тому числі й запис з боді камери 472104,477763 не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкоголь, проте вже після ДТП, а тому стверджувати, що останній перебував за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння неможливо.

Тобто, згідно змісту даного протоколу встановлено, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.9 а ПДР України, не знайшла підтвердження.

На думку суду, в даному випадку дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП не вірно, оскільки ОСОБА_1 вжив алкогольні напої через деякий час після ДТП та після її залишення, що охоплюється іншим складом адміністративного праворушення, а саме ч.4 ст.130 КУпАП.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016р.), як і у кримінальному провадженні, суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів.

Такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, суд, враховуючи вищезазначене, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Враховуючи викладене, вважаю, що зібрані у справі докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП, та суд позбавлений можливості перекваліфікувати дії особи за ч. 4 ст. 130 КУпАП, висувати йому нове обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.3 "б" для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

Згідно п. 12.1 ПДР України вказано під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У п. 13.1 ПДР України зазначено водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується матеріалами справи повністю, зокрема фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 265276, схемою місця ДТП, де зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів та їх розташування, письмовими поясненнями учасників ДТП.

З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, вважаю доведеним те, що ОСОБА_1 порушив п. п. 12.1, 13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Враховуючи викладене, вважаю необхідним і достатнім призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 23, 33, 40-1, 124, ч. 1 ст. 130, 251, 266 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн 00 коп. (який підлягає сплаті за такими реквізитами отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача -Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) -899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, Святошинський районний суд міста Києва).

Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ю.О. Твердохліб