Рішення № 127012766, 23.04.2025, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/891/25

Провадження № 2-951/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

при секретарі судового засідання Редька Н.Н.,

за участю сторін:

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Обухів цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 30390,67 грн. судового збору в сумі 3028,00 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 24.12.2014 між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 200 000,00 грн. Процентна ставка26,00% річних. Обов`язковий мінімальний платіж - 5 % від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.12.2021 у нього утворилася заборгованість в розмірі 30390, 67 грн. Надалі, 20.12.2021 року між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором. Таким чином, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 24.12.2014 року, укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачем. У зв`язку з тим, що відповідач не виконала своїх обов`язків по сплаті заборгованості за вказаним кредитним договором позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

21 березня 2025 року ухвалою судді призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

23.04.2025 року на адресу Обухівського районного суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, який вона обґрунтовує тим, що вважає вимоги заявлені в позовній заяві необґрунтованими, що позивач не довів, що на момент укладення кредитного договору (у формі анкети-заяви) сторони письмово погодили умови, викладені в змінних Правилах надання банківських послуг та тарифах, які не були підписані відповідачем. Через відсутність прямого посилання на ці документи в анкеті-заяві, а також з огляду на їх мінливість і складність для розуміння пересічним споживачем, неможливо вважати їх складовою частиною договору. Не було погоджено ані ціну договору (проценти за користування кредитом), ані відповідальність за його порушення, що свідчить про недодержання письмової форми договору відповідно до вимог цивільного законодавства. Отже, немає підстав вважати, що кредитний договір набув чинності на умовах, які банк вважає погодженими. Тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справи без його участі задовольнивши позовну заяву в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено протокольною ухвалою 23.04.2025 року.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2014 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем, ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит, а останній зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах цього договору.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 24.12.2014 року по 20.12.2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.12.2021 року обліковується в розмірі 30390,67 грн.

20.12.2021 року між АТ "АЛЬФА-БАНК" та ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" укладено договір факторингу № 4, у відповідності до умов якого "АТ "АЛЬФА-БАНК" передав (відступив) ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" прийняв належні АТ "АЛЬФА-БАНК" права вимоги до боржників, вказаними у Додатку № 1-1 до договору факторингу.

Згідно п. 2.2 договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року, ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 24.12.2014 в сумі 30390, 67 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач висував заперечення проти вимог нового кредитора у зобов`язаннях відповідно до статті 518 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник належним чином прийняті на себе зобов`язання по договору не виконував, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов кредитного договору.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, згідно із частиною 2 статті 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором, а саме - у розмірі заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2014 року у загальному розмірі 30390,67 гривень, що утворилась станом на 20.12.2021 року.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір у формі анкети-заяви, яка містить істотні умови договору, зокрема суму кредиту, строк користування ним та розмір процентної ставки. В анкеті-заяві також міститься підтвердження позичальника про ознайомлення та погодження з умовами обслуговування, що дає підстави вважати відповідні правила частиною договору.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено належним чином, а зобов`язання відповідача за договором є чинними та підлягають виконанню. Позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості розміром 30390,67 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03 липня 2024 року, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року та квитанцію від 01.10.2024 на загальну суму 9200,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17 зазначено - «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄCIIJI, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За наведених обставин, суд, вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги з урахуванням вимог розумності та справедливості, яка підлягає розподілу між сторонами з 9200,00 грн. до 1 000,00 грн., з урахуванням співмірності таких витрат та складності справи.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 30390 грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) судовий збір в розмірі 3028 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2025 року.

Суддя Р.О. Рабчун