Ухвала суду № 127011542, 01.05.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/572/25

Провадження №1-кс/155/124/25

УХВАЛА

01.05.2025 м. Горохів

Слідчий суддя Горохівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні

УСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, як вилучено 22 квітня 2025 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки SAMSUNG, білого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки SAMSUNG, чорного кольору; мобільний телефон марки SAMSUNG із сім карткою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , позбавивши права на користування, відчуження та розпорядження вищевказаним майном до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні №12024030600000345 від 23 листопада 2024 року.

Вказує, що слідчим відділом Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024030600000345 від 23 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, 22 листопада 2024 року в чергову частину відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП через секретаря ВП надійшла заява від ТОВ «Волинь-зерно-продукт» (ЄДРПОУ 31496816) про те, що в період 01 вересня 2023 року по 19 вересня 2024 року в селі Звиняче, вулиця Привокзальна, Луцького району, Волинської області на елеваторному комплексі «Звиняче» посадовими особами була допущена розтрата чужого майна в кількості 124,588 тон зерна сої врожаю 2023 року, вартість якого встановлюється.

Вказує, що 22 квітня 2025 року в ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки SAMSUNG, білого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки SAMSUNG, чорного кольору; мобільний телефон марки SAMSUNG із сім карткою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 . Власником даних речей є ОСОБА_5 .

Зазначає, що 23 квітня 2025 року слідчим слідчого відділу Луцького РУП ГУНП у Волинській області винесено постанову про визнання вищевказаних речей речовими доказами, які 22 квітня 2025 року були вилучені в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, вони мають значення речових доказів по даному кримінальному провадженні за №120240306000000345 від 23.11.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, для встановлення всіх обставин у даному кримінальному провадженні, виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені речі, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищевказаним майном до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Зазначає, що вилучені вищевказані предмети можуть містити на собі сліди кримінального правопорушення, які є об`єктом експертних досліджень та містить інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.1 ст.98 КПК України та з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх переховування, пошкодження, зникнення, знищення, пересування, передачі, відчуження необхідність у накладені арешту на вищевказане майно.

В судове засідання слідчий та прокурор, не з`явилися, подали заяву про розгляд клопотання у їх відсутності, клопотання підтримали.

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 , в судовому засіданні заперечував щодо накладення арешту на мобільні телефони та сім карти, оскільки слідчим в матеріалах клопотання жодним чином не обґрунтована необхідність такого арешту, лише наведені загальні норми Закону.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання та додані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ст.98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, зокрема меті арешту.

Так, ні з зазначеної постанови про визнання речовими доказами, ні з матеріалів клопотання, не встановлено відомостей, які вказують про те, що мобільні телефони та сім карти мають значення речових доказів в даному провадженні, тобто, яким чином мобільний телефон може бути знаряддям злочину в кримінальному провадженні, а також яким чином він може містити сліди протиправної діяльності або ж, що у ньому містяться відомості, які потребують дослідження в ході досудового розслідування.

В поданому клопотанні слідчий не наводить жодних конкретних підстав необхідності накладення арешту, лише наведені загальні норми кримінально-процесуального Закону.

Слідчий та прокурор не з`явились в судове засідання, не обґрунтували необхідності арешту на мобільні телефони та сім карти.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно, є безпідставним та невмотивованим, у зв`язку з чим, в його задоволенні слід відмовити.

Керуючисьст.170-173, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Горохівського районного суду

Волинської області ОСОБА_1