Рішення № 126995099, 29.04.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/4723/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Іліє Петро Михайлович до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним й скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач-1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач-2) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №241670035712 від 16.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 25.10.1992 року по 13.12.1999 рік у Герцаївському р/о "Сільгоспхімія";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2024 року про призначення пенсії за віком із прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням №241670035712 від 16.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999, через виправлення наявні у трудовій книжці щодо дати наказу про прийняття на роботу. Із вказаним рішенням позивач не погоджується, посилаючись на те, що період його роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999 підтверджений записом у трудовій книжці, у чіткій послідовності та відповідності, а саме зазначено дату, номер запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця. Позивач вважає, що такий запис слід зарахувати до його страхового стажу. Позивач звертав увагу на те, що саме вказаний термін роботи, який складає 7 років 1 місяць 18 днів, у сукупності із страховим стажем, який становить 15 років 4 місяці 11 днів, надає йому право отримувати пенсію за віком після досягнення віку 63 роки, за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначало, що за принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. За результатами розгляду даної заяви, 16.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 15 років 4 місяці 11 днів. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи, з 22.11.1983 по 16.08.1984 згідно з довідкою від 21.05.2024 №110 та трудовою книжкою 22.12.1983, оскільки в довідці перевищений місячний термін між датою звільнення (16.08.1984) та датою наказу про звільнення з роботи (17.08.1988) і наявна розбіжність між довідкою і трудовою книжкою в даті наказу про звільнення; період роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999 згідно з трудовою книжкою від 14.07.1988, оскільки є виправлення в даті наказу про прийняття; періоди роботи з 07.08.2002 по 05.09.2002, з 12.10.2002 по 09.12.2002, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, визначеним ст. 162 КАС України, не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

09.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії по віку.

За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №241670035712 від 16.09.2024 відмовлено у призначенні пенсії, з посиланням на те, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першої цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки, за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Вказано, що страховий стаж становить 15 років 4 місяці 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

період роботи з 22.11.1983 по 16.08.1984 згідно з довідкою від 21.05.2024 №110 та трудовою книжкою від 22.12.1983, оскільки в довідці перевищений місячний термін між датою звільнення (16.08.1984) та датою наказу про звільнення з роботи (17.08.1988) і наявна розбіжність між довідкою і трудовою книжкою в даті наказу про звільнення;

період роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999 згідно з трудовою книжкою від 14.07.1988, оскільки є виправлення в даті наказу про прийняття;

періоди роботи з 07.08.2002 по 05.09.2002, з 12.10.2002 по 09.12.2002, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Листом від 23.09.2024 №2400-1707-8/38590 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомлено позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення №241670035712 від 16.09.2024.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно ч.2 ст.26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в ст.24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю відповідно страхового стажу.

Згідно оскаржуваного рішення пенсійного органу, страховий стаж позивача становить 15 років 4 місяці 11 днів.

Водночас, під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком пенсійним фондом при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії до страхового стажу не враховано період роботи:

період роботи з 22.11.1983 по 16.08.1984 згідно з довідкою від 21.05.2024 №110 та трудовою книжкою від 22.12.1983, оскільки в довідці перевищений місячний термін між датою звільнення (16.08.1984) та датою наказу про звільнення з роботи (17.08.1988) і наявна розбіжність між довідкою і трудовою книжкою в даті наказу про звільнення;

період роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999 згідно з трудовою книжкою від 14.07.1988, оскільки є виправлення в даті наказу про прийняття;

періоди роботи з 07.08.2002 по 05.09.2002, з 12.10.2002 по 09.12.2002, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не погоджуючись із оскаржуваним рішенням просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999 у Герцаївському р/о "Сільгоспхімія".

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.10.1992 по 13.12.1999 у Герцаївському р/о "Сільгоспхімія", оскільки, як зазначено відповідачем у оскаржуваному рішенні, є виправлення в даті наказу про прийняття, (періоду який фактично позивач й просить зарахувати до його страхового стажу), суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок, за частину спірного періоду трудового стажу позивача, був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (надалі по тексту також Інструкція №162), положення якої діяли і врегульовували відповідні відносини до 29.07.1993.

Так, відповідно до вказаної Інструкції №162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до п. 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також Інструкція №58).

Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

З наведеного слідує, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу, а також спосіб занесення відомостей про виправлення невірних чи недійсних даних. Закреслення та/або виправлення (підтирання, повторне наведення цифр і букв для зміни їх первинного змісту) раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Враховуючи наведені вище положення норм чинного законодавства, суд зазначає, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, суд зазначає, що орган, який призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особі, даних паспорта і документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію за наявності сумнівів має право вимагати від фізичної особи дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і поданих документів.

Однак, як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів для призначення пенсії.

З наведеного можна дійти висновку, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, та відомостей стосовно дати прийняття позивача трактористом у Герцаївському р/о "Сільгоспхімія" у період з 25.10.1992 по 13.12.1999, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.

Суд звертає увагу на те, що відповідно п. 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не може нести відповідальності за допущені порушення при заповненні її трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивачки за спірний період.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Зважаючи на те, що відповідачем не вчинялись жодні дії щодо витребування необхідних для перевірки трудового стажу позивача відомостей стосовно дати прийняття позивача трактористом у Герцаївському р/о "Сільгоспхімія" у період з 25.10.1992 по 13.12.1999, то суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області діяло протиправно, не з урахуванням та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Тому, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №241670035712 від 16.09.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Поряд з цим, з огляду встановлені у даній справі обставини справи та висновки суду про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих позивачем документів для призначення пенсії, то вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 25.10.1992 року по 13.12.1999 рік у Герцаївському р/о "Сільгоспхімія" є передчасною.

Враховуючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд вважає, що з метою захисту порушених прав у спірних правовідносинах слід зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (а не Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2024 про призначення пенсії за віком із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Оскільки, позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (суб`єкта владних повноваження, рішення якого оскаржується), оскільки саме внаслідок прийняття ним спірного рішенням були порушені права позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Іліє Петро Михайлович до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним й скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №241670035712 від 16.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2024 про призначення пенсії за віком із прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с. Молниця, Чернівецький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345);

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Суддя В.О. Григораш