Рішення № 126994596, 30.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 квітня 2025 р. справа № 520/2573/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області:

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 №2406169-2405-2036- UА63140030000091352, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік в сумі 277351,09 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2023 №0007563-2405-2036, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік в сумі 469788,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 18.06.2024 №1004140-2405-2036- UА6314003000009135, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 508937,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 №0802572-2405-2036- UА63140030000091352, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в сумі 514596,60 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що належні позивачу на праві приватної власності об`єкти нерухомості підпадають під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області, позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Так, ГУ ДПС звертає увагу суду, що Позивачем не надано доказів віднесення нежитлової нерухомості до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Також, позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо фактичного використання у 2020-2023 роках нежитлових будівель у межах власної підприємницької та/або спільної господарської діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), а тому право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебувають нежитлові будівлі, загальною площею 7829,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Складовими частинами вказаного об`єкта нерухомого майна є: будівля адмінкорпусу, літ. «А-1», загальною площею 134.5 кв.м., матеріали стін: цегла; побутовий будинок, літ. «Б», загальною площею 75 кв.м.; склади, літ. «В», «Ф», загальною площею 81.7 кв.м., матеріали стін: цегла; їдальня, літ. «Г», загальною площею 65.1 кв.м., матеріали стін: цегла; майстерня, літ. «Д», загальною площею 347.7 кв.м., матеріали стін: цегла; печі, літ. «Е», «Х», загальною площею 280 кв.м., матеріали стін: цегла; гараж, літ. «Ж», загальною площею 53.3 кв.м., матеріали стін: цегла; пресова, літ. «З», матеріали стін: цегла; прохідна, літ. «И», загальною площею 12.5 кв.м., матеріали стін: цегла; сушильні сараї, літ. «Й», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П», «Р», «С», «Т», «У», загальною площею 6780 кв.м., матеріали стін: дерево.

Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 №2406169-2405-2036-UA63140030000091352, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік в сумі 277351,09 грн.

Розрахунок податкового зобов`язання:

7829,8 кв.м. х (4723,00 грн. х 1%:12х9) = 277351,09 грн., де 7829,8 кв.м. загальна площа об`єкта оподаткування, 4723,00 грн. - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2020 року, 1% - ставка податку, 12 кількість місяців у році, 9 - кількість місяців перебування об`єкта у власності позивача;

2) податкове повідомлення-рішення від 23.01.2023 №0007563-2405-2036, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік в сумі 469788,00 грн.

Розрахунок податкового зобов`язання: 7829,8 кв.м. х (6000,00 грн. х 1%) = 469788,00 грн., де 7829,8 кв.м. загальна площа об`єкта оподаткування, 6000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2021 року, 1% - ставка податку;

3) податкове повідомлення-рішення від 18.06.2024 №1004140-2405-2036-UA6314003000009135, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 508937,00 грн.

Розрахунок податкового зобов`язання: 7829,8 кв.м. х (6500,00 грн. х 1%) = 508937,00 грн., де 7829,8 кв.м. загальна площа об`єкта оподаткування, 6500,00 грн. - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2022 року, 1% - ставка податку;

4) податкове повідомлення-рішення від 31.05.2024 №0802572-2405-2036-UA63140030000091352, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік в сумі 524596,60 грн.

Розрахунок податкового зобов`язання: 7829,8 кв.м. х (6700,00 грн х 1%) = 524596.60 грн., де 7829,8 кв.м. загальна площа об`єкта оподаткування, 6700,00 грн. - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2023 року, 1% - ставка податку.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів; вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов`язки; компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення шляхом введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості, лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, самостійно, специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість, у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні чи юридичні особи, в тому числі нерезиденти та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) їх використання за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2020 по справі №820/3556/17, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 по справі №806/2676/17, зокрема, в частині, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Крім цього, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17.08.2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, який, в свою чергу, включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії, 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості, 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові, який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Водночас, сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі №826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі №420/12318/21, від 11 травня 2023 року у справі №440/359/20.

У постанові від 17.01.2024 по справі №520/2239/21 Верховний Суд зазначив, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

В ході розгляду даної справи судом не здобуто, а позивачем не подано до суду доказів віднесення нежитлової нерухомості до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Також, позивачем не надано належних та достовірних доказів щодо фактичного використання у 2020-2023 роках нежитлових будівель у межах власної підприємницької та/або спільної господарської діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

Посилання позивача на відомості Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки площею 5.1178 га, кадастровий номер 6321710100:01:010:0189 по коду 11.03 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств та Категорії земель - Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за місцем розташування належних йому нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , як на доказ приналежності цих будівель до будівель промисловості суд відхиляє, оскільки зазначені відомості ДЗК характеризують та визначають цільове призначення і категорію саме земельної ділянки, що може не співпадати з характеристикою розташованих на них будівель та не є достовірних доказом належності зазначених будівель саме до будівель промисловості, а не наприклад транспорту чи зв`язку.

Відповідно до ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 має стан 12 - припинено, але не знято з облiку з 14.01.2015.

В позовній заяві позивач посилається на те, що вказані нежитлові будівлі, згідно договорів про спільну діяльність з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використовуються для промислового виробництва будівельних матеріалів (виготовлення виробів з глини) та виготовлення виробів з деревини. В той же час позивач стверджує, що вказані об`єкти не знаходяться в оренді, лізингу та позичці.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Ці вимоги визначені ст. 1130 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у т. ч. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Підпунктом 14.1.139 ПК України визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженими на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється Мінфіном.

На обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (п. 64.6 ст. 64 ПК України ). Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені ПК України. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов`язки платника податків самостійно.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проаналізувавши додані до позовної заяви копії договорів про спільну діяльність з виробництва будівельних матеріалів із глини, з виготовлення виробів з деревини, укладені між ОСОБА_1 , як фізичною особою, та ФОП ОСОБА_2 від 07.04.2020 та ФОП ОСОБА_3 від 07.04.2021 вбачається, що перший учасник ( ОСОБА_1 ) зобов`язується в якості свого внеску в спільну діяльність внести:

п. 3.1. в якості свого внеску в спільну діяльність по виробництву внести: нежитлові приміщення загальною площею 7829,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (номер об`єкта в РПВН: 4999397);

п. 3.2. розроблену проєктну документацію, необхідні дозвільні документи щодо здійснення діяльності з виробництва будівельних матеріалів із глини, з виготовлення виробів з деревини в Харківській області.

Пунктом 8 договорів передбачено, що координацію спільних справ здійснює Перший учасник ( ОСОБА_1 ), який також здійснює бухгалтерський облік спільної діяльності та є розпорядником відкритого спеціально для ведення спільної діяльності поточного рахунку в банківській установі України.

Відповідно до п. 9 договорів - майно (грошові кошти, матеріали, майнові права тощо), отримане в результаті здійснення спільної діяльності згідно з умовами цього договору, розподілятиметься між Учасниками щоквартально таким чином: Першому учаснику належить 50 % відсотків від загального прибутку, отриманого від спільної діяльності цим договором; Другому учаснику належить 50 % відсотків від загального прибутку, отриманого від спільної діяльності за цим договором.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивачем не додано відповідних дозвільних документів щодо здійснення діяльності з виробництва будівельних матеріалів із глини, виготовлення виробів з деревини в Харківській області та взагалі відсутня інформація щодо результатів спільної діяльності.

Вказані обставини унеможливлюють об`єктивне підтвердження доводів позивача щодо фактичної спільної діяльності з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та достовірного використання належних йому нежитлових будівель для промислового виробництва будівельних матеріалів (виготовлення виробів з глини) та виготовлення виробів з деревини.

Крім того, як встановлено судом, позивачем до податкового органу не подано декларації про майновий стан і доходи за 2020 - 2023 роки. Відтак, доходи від отримання вищезазначеної діяльності не декларував, що також позбавляє суду можливості встановити наявність у позивача доходу за результатом використання належних йому нежитлових будівель для промислового виробництва будівельних матеріалів (виготовлення виробів з глини) та виготовлення виробів з деревини.

Відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 №462) об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами ПК України.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Згідно ідентифікаційних даних, що містяться в ІКС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 до контролюючого органу не подавались повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП щодо нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про невикористання зазначених будівель при здійсненні ними підприємницької діяльності.

ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 є платниками єдиного податку. Місце здійснення діяльності: АДРЕСА_3

Враховуючи вищенаведене, у спірному випадку відсутня сукупність умов, за яких

належне позивачу нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Таким чином, перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам частин другої ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи останні, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, так як щодо позивача відсутні підстави для застосування норм підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначений об`єкт нежитлової нерухомості.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2023 №0007563-2405-2036 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 469788,00 грн., у зв`язку із пропуском процесуального строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України, становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, шляхом подачі відповідної скарги до ДПС України, а тому строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить шість місяців, а моментом початку його відліку є день, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки суду не надано доказів направлення позивачу за місцем його реєстрації та належного вручення позивачу податкового повідомлення-рішення від 23.01.2023 №0007563-2405-2036, суд приймає доводи позивача, що днем, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, ознайомившись із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, де містився запис про обтяження.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2023 №0007563-2405-2036 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 469788,00 грн.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.