Рішення № 126994532, 30.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року Справа № 520/35822/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служба України, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними дії відповідача Державної фіскальної служба України (надалі відповідач-1), якими порушено Закон України Про звернення громадян , щодо не розгляду звернень позивача від 11.06.2024 / цінний лист (з описом) 6120602884969; від 05.08.2024 (Вх. № ГО-17626947); від 21.09.2024 (Вх. № ГО-17823738); від 15.02.2024 цінний лист (з описом) 3900095593331, адресований на ім`я голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України Тітарчуку Михайлу про виготовлення нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та направлення її до ГУ ПФУ в Харківській області; - зобов`язати відповідача-1 надати відповідь на звернення позивача від 11.06.2024 цінний лист (з описoм) 6120602884969; від 05.08.2024 (Вх. № ГО- 17626947); від 21.09.2024 ( Вх. № ГО-17823738); від 15.02.2024 цінний лист (з описoм) 3900095593331, адресовані на ім`я голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України Тітарчуку Михайлу про виготовлення нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та направлення її до ГУ ПФУ в Харківській області.

В обґрунтування позову покликається на те, що звернувся до відповідача із заявами у порядку Закону України «Про звернення громадян», однак не отримав жодної відповіді. У зв`язку із наведеним звернувся до суду за захистом свого обрушеного права.

Відповідачами не подано до суду відзиви, які б містили заперечення на позов.

Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 04.02.2025 залучено співвідповідача Державну податкову службу Україна (надалі відповідач-2).

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд становив, 15.02.2024 та повторно 11.06.2024 позивача звернувся до відповідача-1 із заявою про виготовлення нової довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023. Дані обставини підтверджено цінними листами з описом від 11.06.2024 № 6120602884969 та від 15.02.2024 № 3900095593331, адресовані на ім`я голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України Тітарчуку Михайлу про виготовлення нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та направлення її до ГУ ПФУ в Харківській області.

Надалі позивач звернувся із заявами до Міністерства фінансів України від 05.08.2024 (Вх. № ГО-17626947) та від 21.09.2024 (Вх. № ГО-17823738). У листах повідомлено позивача про те, що Міністерство фінансів України не уповноважено видавати колишнім працівникам ДФС довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Позивач вважає дії відповідача-1 протиправними у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов`язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 800/416/17.

Суд зазначає, що відповідач у своїй діяльності має додержуватися вимог законодавства і не може виходити за межі наданих йому повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика палата Верховного Суду у справі № 520/12022/17 виклала правову позицію стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг, встановлений статтями 15, 16 вищевказаного Закону.

За приписами ст. ст. 15, 18 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 5 Закону України № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст. 20 Закону України № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Таким чином, зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Щодо належності відповідача у цій справі, суд прийшов наступного.

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкту владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №580/6866/23 зазначено, що для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення факту або припинення первісного суб`єкта - ДФС України, або переходу його адміністративної компетенції (функцій), з приводу якої виник спір, до ДПС України. Таким чином, з аналізу вищезазначених актів у сукупності, вбачається, що постанова КМУ №1200 та розпорядження №682-р свідчать про наявність факту виключно компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва ДПС України в частині переходу до Державної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Водночас спори, що стосуються, зокрема, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, видачі довідок про розміри грошового забезпечення, про звільнення зі служби тощо, не стосуються публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до вищевказаних нормативних актів.

Аналогічного висновку за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 січня 2022 року у справі № 420/8922/20, від 14 вересня 2023 року у справі № 240/11567/21, від 26 жовтня 2023 року у справі №240/3354/21.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що оскільки предмет спору не стосується публічно-владних функцій, переданих ДПС України, а відтак належним відповідачем у цій справі щодо розгляду звернення позивача є ДФС України.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №480/2784/21, зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що ДФС України, якій адресовані звернення позивача від 05.02.2024 та від 11.06.2024 не розглянуті у межах строку установленого Закону України «Про звернення громадян».

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З урахуванням наведене вище, з метою належного способу захисту суд прийшов переконання про те, що відповідачем-1 допущено бездіяльність щодо недогляду звернень позивача від 05.02.2024 та від 11.06.2024, а відтак таку суд визнає протиправною. З метою ефективного захисту порушених прав позивача суд прийшов переконання про зобов`язання відповідача розглянути заяви позивача від 05.02.2024 та від 11.06.2024 та надати повну та обґрунтовану відповідь на питання поставлені позивачем у цих звареннях.

Щодо не розгляду відповідачем-1 звернень від 05.08.2024 та від 21.09.2024, суд зазначає, що позивачем жодних належних, допустимих доказів направлення таких звернень до відповідача-1 не подано, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд прийшов висновку про задоволення позову частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України у зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служба України, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служба України щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 від 05 лютого 2024 року та від 11 червня 2024 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 повну та обґрунтовану відповідь на звернення від 05 лютого 2024 року та від 11 червня 2024 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Державна фіскальна служби України, місцезнаходження місто Київ, Львівська площа, будинок № 8, код ЄДРПОУ 39292197;

відповідач Державна податкова служби України, місцезнаходження місто Київ, Львівська площа, будинок № 8, код ЄДРПОУ 43005393.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.04.2025.

Суддя М. І. Садова