Рішення № 126993369, 29.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17258/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, допущену з 20.12.2023, яка полягає у не прийнятті рішення щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 належного йому матеріального та грошового забезпечення, а саме грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019;

зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року;

визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, допущену з 20.12.2023, яка полягає у не прийнятті рішення щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 при вибутті у щорічні основні відпустки за 2017, 2018, 2019 роки допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки;

зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачені йому при вибутті у щорічні основні відпустки за 2017, 2018, 2019 роки допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УСБУ невірно застосувало положення пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК-2018 та було зобов`язано встановити з 01.03.2018р. матеріальне та грошове забезпечення підполковнику ОСОБА_1 , за видами грошового забезпечення, які мали постійний характер та є аналогічними Інструкції-35/ДСК-2008, а саме: посадовий оклад за посадою заступника начальника відділу головного відділу заступника начальника головного відділу, оклад за військовим званням підполковник, надбавку за вислугу років згідно глави 1, надбавки згідно глави 3 та преміювання згідно глави 15 розділу III Інструкції № 515/ДСК-2018. З 01.03.2018 по 31.01.2019 (дату звільнення), тобто протягом 10 місяців, грошове забезпечення підполковнику ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалося.

Крім того, підполковник ОСОБА_1 протягом перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Одеській області по посаді заступника начальника головного відділу використав щорічну основну відпустку за 2017, 2018, 2019, вважає що існують всі правові підстави для виплати несплаченої йому у 2017, 2018, 2019 по одній допомозі на оздоровлення згідно глави 16 розділу III Інструкції-515/ДСК-2018, а також по одній матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої главою 17 того ж розділу з урахуванням посадового окладу (глава 1 розділу II Інструкції-515/ДСК-2018), окладу за військовим званням (глава 3 розділу II Інструкції-515/ДСК-2018) та надбавки за вислугу років (глава 3 розділу II Інструкції-515/ДСК-2018).

(б) Позиція Відповідача.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначив, що ОСОБА_2 проходив кадрову військову службу в Службі безпеки України з 01.02.2006 по 01.02.2019 роки та звільнений за підпунктом «б» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 роту №1262 (далі Положення) та підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом СБ України від 14.12.2015 №654-ос підполковник ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження начальника Управління по посаді заступника начальника головного відділу за підпунктом «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) пункту 48 Положення і перебував у ньому до 01.02.2019 дня звільнення з військової служби (наказ Голови СБ України від 25.01.2019 №86-ос/дск).

За час перебування у розпорядженні грошове забезпечення позивачу до 01.03.2018 виплачувалось згідно вимог пункту 3.2.1 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 23.01.2008 №35/ДСК (далі - Інструкція-35), а з 01.03.2018 - розділу IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК (далі - Інструкція-515).

Крім того відповідач зазначив, що до 01.03.2018 ОСОБА_1 були нараховані та виплачені всі належні види грошового забезпечення, що підтверджується довідкою фінансового відділу Управління (додається), а з 01.03.2018 нарахування та виплати були припинені.

Відповідно до наданої позивачем інформації ним під час перебування у розпорядженні начальника Управління були використані відпустки за 2017, 2018 та 2019.

За наявної в Управлінні інформації позивачем були використані всі дні основних щорічних відпусток за 2017 та 2019 роки. Зокрема, основну щорічну відпуску за 2017 рік 45 діб та 2 святкові дні позивач використав у повному обсязі 10.04.20218 по 26.05.2018; основну щорічну відпуску за 2018 рік 45 діб, 1 святковий та 2 на дорогу позивач використав з 03.09.2018 по 20.10.2018 (копія відпускного посвідчення від 29.08.2019 №899 додається), основну щорічну відпуску за 2019 рік 4 доби (пропорційно відпрацьованому періоду) позивач використав з 28.01.2019 по 31.01.2019.

ІІІ. Процедура та рух справи

Ухвалою суду від 10 червня 2024 позовну заяву було залишено без руху.

18 червня 2024 від позивача надійшли документи на усунення недоліків.

25 червня 2024 року ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в Службі безпеки України в період з 01.01.2006 по 31.01.2019.

13.12.2015 підполковник ОСОБА_1 був затриманий органами військової прокуратури за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.

Наказом СБ України від 13.12.2015 № 654-ос підполковник ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження начальника УСБУ в Одеській області по посаді заступника начальника головного відділу за підпунктом «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення).

16.12.2015 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

15.12.2017 Київським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.15, ч. 4 ст.190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк з 13.12.2015 по 15.12.2017 (термін його перебування в ДУ «Одеській слідчий ізолятор»).

З 18.12.2017 запобіжний захід у вигляді тримання підполковника ОСОБА_1 під вартою був змінений (звільнено під заставу).

З 10.04.2018 по 21.05.2018 у встановленому порядку наказом начальника УСБУ в Одеській області підполковнику ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за 2017 рік.

18.06.2018 наказом начальника УСБУ в Одеській області від №306/ДСК на підполковника ОСОБА_1 було покладено виконання окремих функціональних обов`язків в секторі архівного забезпечення Управління.

З 03.09.2018 по 15.10.2018 у встановленому порядку наказом начальника УСБУ в Одеській області підполковнику ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за 2018.

У січні 2019 у встановленому порядку наказом начальника УСБУ в Одеській області підполковнику ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за 2019.

25.01.2019 Наказом Голови СБ України № 86-ОС підполковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «б», п.61 підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас ЗС України та виключений зі списків особового складу з 31.01.2019. (Додаток_3. Витяг з наказу про звільнення з військової служби СБУ №49 ОС від 31.01.2019).

02.06.2020 ухвалою Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду вирок Київського районного суду м.Одеси від 15.12.2017 залишено без змін.

З 04.08.2020 ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

08.02.2021 ОСОБА_1 знято з обліку МВС України по відбуттю строку покарання.

27.03.2022 Наказом начальника Департаменту СБ України від 04.05.2022 № 56-ОС/ДСК підполковник ОСОБА_1 призваний на військову службу у СБ України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та по теперішній час, приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

ОСОБА_1 звернувся до керівника УСБ України в Одеській області із заявою від 20.12.2023, в якій просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2019; нарахувати та виплатити індексацію належного грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до моменту звільнення 31.01.2019.

20.01.2024. на адресу ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на заяву, в якій зазначається, що «виплата грошового забезпечення було припинено з 01.03.2018 на підставі пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції у зв`язку із закінченням шестимісячного терміну Вашого перебування у розпорядженні. Достатні правові підстави для нарахування грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019 та, відповідно, його індексації відсутні» 2019.

Позивач не погодився із протиправною бездіяльністю відповідачів щодо не виплати йому передбачених законодавством грошових виплат та звернувся до суду із цим позовом.

V. Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК (далі - Інструкція № 515/ДСК) за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення № 1262) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначено Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі - Положення № 1262).

Згідно з підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262 зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.

За змістом пункту 4.9 Інструкції ро організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року № 772 (далі - Інструкція № 772) зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

У разі зарахування військовослужбовців у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення приймається рішення щодо необхідності припинення їм доступу до державної таємниці залежно від характеру тимчасових обов`язків (завдань), які на них будуть покладені.

Військовослужбовці, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження та які зараховані у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення, продовжують проходити військову службу з урахуванням особливостей, що випливають з їх статусу підозрюваного або обвинуваченого, та виконувати обов`язки військової служби в межах, визначених начальником, у розпорядженні якого вони перебувають.

За приписами пункту 4.13 Інструкції № 772 звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника з підстави, передбаченої підпунктом "в" пункту 48 Положення, здійснюється з дня набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що у разі порушення кримінального провадження стосовно військовослужбовців СБУ такі військовослужбовці до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом підлягають зарахуванню у розпорядження відповідних начальників або керівників, із припиненням їм доступу до державної таємниці.

Як встановлено судами, наказом СБ України від 13.12.2015 № 654-ос підполковник ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження начальника УСБУ в Одеській області по посаді заступника начальника головного відділу за підпунктом «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.

На виконання відповідних положень Інструкції, 18.06.2018 наказом начальника УСБУ в Одеській області від №306/ДСК на підполковника ОСОБА_1 було покладено виконання окремих функціональних обов`язків в секторі архівного забезпечення Управління.

У пункті 48 Положення № 1262 вказано, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, з пункту 48 Положення № 1262 висновується, що протягом часу перебування військовослужбовця у розпорядженні за ним зберігається грошове забезпечення, за виключенням випадків, передбачених законодавством.

Так, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення № 1262) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження.

З наведеного положення Інструкції № 515/ДСК висновується, що за військовослужбовцями СБУ, які зараховані в розпорядження відповідних начальників або керівників з підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262, виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, не зберігається.

При цьому незбереження виплати грошового забезпечення зарахованих військовослужбовців СБУ в розпорядження з підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262 може бути лише у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу IV Інструкції № 515/ДСК.

Судом встановлено що Управлінням СБУ в Одеській області не виплачувалося позивачу грошове забезпечення у повному розмірі після зарахування його у розпорядження начальника у період з 01.03.2018 до 31.01.2019, з огляду на те, що він був зарахований у розпорядження за пп.«в» п.48 Положення № 1262, строк перебування у якому не встановлено та з дня зарахування у відповідне розпорядження (13.12.2015 року) минуло більше шести місяців.

Відповідно до пункту 3.2.1 відомчої Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ, затвердженої наказом СБУ від 23 січня 2008 року № 35/ДСК (далі - Інструкція № 35/ДСК), яка діяла на дату зарахування підполковника ОСОБА_1 у розпорядження, за військовослужбовцями, звільненими з посад, які вони займали, і зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників, зберігалася виплата грошового забезпечення на весь період перебування у розпорядженні.

Пунктом 3.2.2 Інструкції № 35/ДСК передбачалось, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зазначеним у пункті 3.2.1 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що були встановлені таким військовослужбовцям на момент зарахування у розпорядження.

Відповідно до пункту 3.5.2 Інструкції № 35/ДСК військовослужбовці, які затримані, чи стосовно яких судом обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, виплата грошового забезпечення припиняється з дня затримання або обрання судом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Водночас Інструкція № 35/ДСК-2008 втратила чинність згідно з наказом СБУ від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК-2018 «Про затвердження Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України». Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ із зазначеної дати врегульовано затвердженою цим наказом Інструкцією № 515/ДСК.

Як вже вище зазначалось, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення № 1262) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження.

При цьому пунктом 1 глави 4 розділу IV Інструкції № 515/ДСК визначено, що військовослужбовцям, відстороненим від виконання службових повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», відстороненим від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або які оголошені в розшук чи до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня прийняття стосовно них відповідного рішення на весь час відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від посади, перебування в розшуку або застосування запобіжного заходу.

У разі зміни запобіжного заходу виплата грошового забезпечення військовослужбовцю здійснюється на підставі відповідної ухвали слідчого судді або суду.

Таким чином пункт 1 у сув`язі з пунктом 2 глави 4 розділу IV Інструкції № 515/ДСК дає підстави для висновку, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ, зарахованим у розпорядження, з підстави здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом, припиняється у випадках:

відсторонення військовослужбовця СБУ від виконання службових повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»,

відсторонення військовослужбовця СБУ від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України,

оголошення військовослужбовця СБУ в розшук;

застосування до військовослужбовця СБУ запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Варто зазначити, що всі вищевказані випадки фактично стосуються військовослужбовців СБУ, які не перебувають на робочому місці та не виконують службові обов`язки.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року протягом часу перебування у розпорядженні виконував визначені функціональні обов`язки, перебуваючи на робочому місці.

Разом з цим до ОСОБА_1 не застосовувалось відсторонення від посади згідно із Законом України «Про запобігання корупції» та Кримінального процесуального кодексу України, позивач у розшук не оголошувався і з 18.12.2017 під вартою не перебував.

За таких обставин та правового врегулювання суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для припинення виплати позивачу у період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року грошового забезпечення.

Відповідно до глави 16 розділу III Інструкції № 515/ДСК військовослужбовцям на підставі відпускного посвідчення або за мотивованим рапортом один раз на рік виплачується допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а згідно з главою 17 цього ж розділу військовослужбовцям при вибутті у чергову відпустку або за мотивованим рапортом один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Як встановлено судом, під час перебування у розпорядженні позивач використав щорічні основні відпустки (за 2017,2018,2019 роки), однак, при вибутті у щорічні основні відпустки допомоги на оздоровлення за 2017,2018,2019 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018,2019 рік виплачені не були, що суперечить вищевказаним нормам Інструкції № 515/ДСК.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, допущену з 20.12.2023, яка полягає у неприйнятті рішення щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 належного йому матеріального та грошового забезпечення, а саме грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019.

3.Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 20001645) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року.

4.Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, допущену з 20.12.2023, яка полягає у неприйнятті рішення щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 при вибутті у щорічні основні відпустки за 2017, 2018, 2019 роки допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки.

5.Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 20001645) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) несплачені йому при вибутті у щорічні основні відпустки за 2017, 2018, 2019 роки допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО