Рішення № 126991472, 30.04.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25364/24

провадження № 2/753/1179/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Котвицького В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Дебт-форс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування позову вказує, що в грудні 2024 року ОСОБА_1 дізнався, що відносно нього приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. здійснюється виконавче провадження № НОМЕР_2, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2021.

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №75732 від 12.06.2021, який вчинено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.

Згідно Виконавчого напису стягнуто з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого ТОВ «ДЕБТ ФОРС», заборгованість в сумі 35 987,20 гривень на підставі Кредитного договору №630427765HPLS від 13.06.2016, що укладений з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФЛЕКСІС», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» та 650,00 гривень за вчинення виконавчого напису, що разом склало 36 637,20 гривень.

Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 87-88 ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме: не перевірено безспірності заборгованості; кредитний договір не був нотаріально посвідчений.

Ухвалою від 29.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

Треті особи письмові пояснення щодо позову не подали.

Оскільки відповідач відзив не подав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

12.06.2021 приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., на підставі ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинила виконавчий напис № 75732. Згідно Виконавчого напису стягнуто з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого ТОВ «ДЕБТ ФОРС», заборгованість в сумі 35 987,20 гривень на підставі Кредитного договору №630427765HPLS від 13.06.2016, що укладений з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФЛЕКСІС», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» та 650,00 за вчинення виконавчого напису, що разом склало 36 637,20 гривень.

26.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 75732 від 12.06.2021.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19.08.2024 замінено сторону виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису № 75732, який вчинено 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошиснького районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» - з ТОВ «Вердикт капітал» на ТОВ «Дебт форс».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюються Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла на день вчинення виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до копії виконавчого напису № 941, він виданий 23.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018, відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначену постанову апеляційного суду проголошено 22.02.2017, а отже, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Отже, на час вчинення виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення, тому він бути визнаний таким, не підлягає виконанню.

Крім того, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 05.07.2017 у по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості, зокрема таким документом є засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, яку у цій справі стягував нотаріусу не надав.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц.

Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, треті особи не надали письмові пояснення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису заборгованість боржника перед стягувачем не була безспірною, нотаріус не дотримався умов вчинення виконавчого напису, передбачених діючим законодавством.

Щодо відшкодування відповідачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача понесеним ним судових витрат, а саме: на правову допомогу у розмірі 30 953,44 грн., судовий збір за подання повної заяви та заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивач надав: договір № 134 про надання правової допомоги від 30.09.2024, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 2 від 13.12.2024, акт №3 виконаних робіт від 20.12.2024 на суму 24 000,00 грн., а також копії квитанцій до прибуткового касового ордеру №360 та №361 від 13.02.2024 на загальну суму 24 000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 цієї статті).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Відповідач разом з відзивом подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у якому заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів реальної оплати адвокатських послуг, а також зазначає, що заявлені витрати не відповідають критерію розумності.

Щодо вказаних доводів суд зауважує, що згідно з усталеною позицією Верховного Суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

Оцінивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та визначаючи суму відшкодування в цій частині, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та співмірності їхнього розміру і, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, відсутності у справі судових засідань, так як справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, складність справи, час, витрачений на підготовку документів та обсяг виконаних робіт, суд вважає, що за обставинами цієї справи відповідатиме наведеним критеріям розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 968,96 грн та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 484,48 грн.

Керуючись нормами ст. 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною від 12.06.2021 та зареєстрованим в реєстрі за № 75732 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 36 637,20 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (код ЄДРПОУ 43577608)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484,48 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2025.

Суддя В.Л. Котвицький