Рішення № 126990372, 29.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35341/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, Державного підприємства «Інфоресурс», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державного підприємства «Інфоресурс», що виявилися у відмові внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство «Інфоресурс» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 30.08.2024 року є здобувачем вищої освіти ступеня «магістр» за спеціальністю 061 «журналістика» в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова. Разом з тим, позивач зазначає, що він був також здобувачем вищої освіти ступеня «магістр» у період з 31.08.2023 року по 29.09.2023 року в Одеському національному технологічному університеті, однак був відрахований за власним бажанням у зв`язку із сімейними обставинами.

Для оновлення даних в ТЦК, позивач звернувся до ОНУ ім. І.І. Мечникова з метою отримання довідки з ЄДЕБО. Під час формування довідки №343095 від 17.09.2024 року система видала результат про те, що позивачем порушено послідовність здобуття вищої освіти, яка визначена статтею 10 Закону України «Про освіту». Внаслідок вказаних обставин, позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України щодо вилучення запису щодо навчання в Одеському національному технологічному університеті, яке порушую послідовність здобуття позивачем вищої освіти. Водночас, листом від 20.09.2024 року Міністерство освіти і науки України відмовило позивачу у внесенні відповідних змін до ЄДЕБО.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року у справі №420/35341/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

20.12.2024 року від представника Державного підприємства «Інфоресурс» надійшов відзив по справі (а.с. 46-78), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що формування та видача довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, не відноситься до компетенції ДП «Інфоресурс». Вчинення зазначених дій відноситься до компетенції закладів освіти.

Міністерство освіти та науки України адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримало 23.12.2024 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

У визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.

При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а також про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року було вирішено подальший розгляд справи №420/35341/24 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.

12.03.2025 року було проведено підготовче судове засідання по справі, в якому позивач надав пояснення по суті спірних правовідносин та фактичних обставин справи. Інші учасники справи до підготовчого судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення підготовчого судового засідання належним чином та своєчасно.

Також 12.03.2025 року підготовче провадження у справі №420/35341/24 було закрито та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2025 року.

15.04.2025 року було проведено судове засідання, в якому позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та виступив із вступним словом. Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 03.07.2020 року отримав диплом бакалавра серії НОМЕР_1 , виданий Одеським національним університетом імені І.І. Мечникова.

Пізніше, позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем «магістр» в Одеський національний технологічний університету період з 31.08.2023 року по 29.09.2023 року, однак був відрахований за власним бажанням у зв`язку із сімейними обставинами, що підтверджується листом Міністерства освіти і науки України від 20.09.2024 року (а.с.33-35).

Починаючи з 30.08.2024 року позивач є здобувачем вищої освіти ступеня «магістр» за спеціальністю 061 «журналістика» в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, що також підтверджується листом Міністерства освіти і науки України від 20.09.2024 року (а.с. 36-38).

Для оновлення даних в ТЦК позивач звернувся до ОНУ ім. І.І. Мечникова з метою отримання довідки з ЄДЕБО. Водночас, у сформованій довідці №343095 від 17.09.2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти зазначено, що позивачем порушено послідовність здобуття вищої освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» (а.с.16).

Внаслідок вказаних обставин, позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України щодо вилучення запису щодо навчання в Одеському національному технологічному університеті, яке порушує послідовність здобуття позивачем вищої освіти (а.с.14).

Водночас, листом від 20.09.2024 року Міністерство освіти і науки України (далі МОН України) відмовило позивачу у внесенні відповідних змін до ЄДЕБО (а.с.36-38), посилаючись на те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Пізніше із аналогічним запитом позивач звернувся також до Державного підприємства «Інфоресурс» (а.с.39), водночас листом 01.11.2024 року ДП «Інфоресурс» перенаправило лист позивача для розгляду в межах компетенції до Міністерства освіти і науки України (а.с.40).

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою МОН України щодо внесенні відповідних відомостей до ЄДЕБО, позивач звернувся до суду за захистом власних прав та інтересів з позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення позивача у судових засіданнях, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі Закон України №3543-XII).

Згідно ст. 1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно п.1) ч.3 ст.23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України Про освіту, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.

Форма довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО затверджена у Додатку 9 до Порядку №560.

З викладеного вбачається, що здобувачі вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України Про освіту, мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти врегульовані Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 року №2145-VIII (далі Закон №2145-VIII).

Згідно ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є:

дошкільна освіта;

початкова освіта;

базова середня освіта;

профільна середня освіта;

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

фахова передвища освіта;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

другий (магістерський) рівень вищої освіти;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.17 Закону №2145-VIII метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти врегульовані Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII (далі Закон №1556-VII).

За ч.1 ст.5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень;

другий (магістерський) рівень;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Згідно ч.2 ст.5 Закону №1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії/доктор мистецтва;

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону №1556-VII магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Згідно ч.ч.1-2 ст.7 Закону №1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями:

диплом молодшого бакалавра;

диплом бакалавра;

диплом магістра;

диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ч.10 ст.7 Закону №1556-VII).

Аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. На підтвердження виконання освітньої програми та отримання ступеня вищої освіти «магістр» видається диплом магістра, відомості про який закладами вищої освіти вносяться до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Варто також зауважити, що ступінь вищої освіти «магістр» можливо отримати лише після отримання ступеню вищої освіти «бакалавр».

Як було встановлено судом за час розгляду справи, позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем «магістр» в Одеський національний технологічний університету період з 31.08.2023 року по 29.09.2023 року, водночас був відрахований з навчального закладу за власним бажанням. На думку суду, позивач, як здобувач вищої освіти, не виконав відповідної освітньої програми, не здобув ступінь магістра та відповідно не отримав диплом магістра. Більш того, факт відсутності у позивача диплому магістра також підтверджується відомостями, наявними в довідці №343095 від 17.09.2024 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Сам по собі факт зарахування на навчання за освітнім рівнем «магістр» в Одеський національний технологічний університет у 2023 році, водночас без виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми через відрахування, не свідчить про те, що позивачем було автоматично отримано ступінь вищої освіти «магістр» та дотримано послідовність здобуття освіти у повній мірі, оскільки фактично освіта другого (магістерського) рівня отримана позивачем не була.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.03.2025 року по справі №420/36017/24 звернув увагу на конструкцію норми пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, згідно якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і «здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності» визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Словосполучення «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, що свідчить про завершення і офіційне підтвердження рівня освіти відповідним дипломом (в даному магістра).

Вищевказані обставини свідчать про той факт, що позивач на момент зарахування на навчання за спеціальністю 061 «журналістика» в Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова задля здобуття ступеню вищої освіти «магістр», мав лише ступінь вищої освіти «бакалавр», що не свідчить про порушення ним ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII.

З огляду на встановлене суд доходить висновку, що припис в довідці №343095 від 17.09.2024 року відносно того, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону №2145-VIII, не відповідає дійсності, а тому є протиправним.

Щодо способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Згідно ст.74 Закону №2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до п.1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року №620 (далі Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Згідно п.5 розділу І Положення №620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

За п.2 розділу ІІІ Положення №620 інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

За п.2 розділу ІV Положення №620 технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема, але не виключно, оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти.

Відповідно до п.8 розділу ІV Положення №620 суб`єкти освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, засновники яких не мають органів управління освітою (суб`єкти освітньої діяльності приватної форми власності), а також професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти:

вносять до ЄДЕБО та підтримують в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у пунктах 6-9 розділу III цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми навчання особа подавала заяви в електронній формі) та інформації, зазначеної в підпункті 6 пункту 6) для таких суб`єктів освітньої діяльності;

підтверджують зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО;

здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Аналізуючи приписи Положення №620, у суб`єктів освітньої діяльності (яким є Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, де наразі позивач здобуває ступінь вищої освіти «магістр») відсутні повноваження щодо видалення інформації чи її коригування в ЄДЕБО щодо відсутності порушень послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту". Навчальні заклади виконують лише технічну функцію, оскільки вищевказані довідки формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.

Разом з тим, пунктом 9 розділу ІV Положення №620 закріплено, що інші уповноважені суб`єкти вносять до ЄДЕБО інформацію та здійснюють в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Враховуючи вищезазначене суд доходить висновку, що виключно МОН України, як розпорядник ЄДЕБО, та технічний адміністратор ЄДЕБО - ДП «Інфоресурс» мають повноваження на внесення змін до електронної бази, зокрема щодо внесення відомостей про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту" щодо здобувачів освіти, яким є позивач.

Аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.03.2025 року по справі №420/36017/24.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Міністерство освіти і науки України протиправно відмовило внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо відсутності порушень ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Таким чином суд зазначає, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти зміненої інформації, а саме, про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.

Водночас, суд відмовляє в частині заявлених вимог позивача до ДП «Інфорресурс», оскільки виключно Міністерство освіти і науки України уповноважене на внесення до ЄДЕБО відповідної інформації, тоді як Державне підприємство «Інфоресурс» здійснює лише технічну реалізацію доручень МОН.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн. з Міністерства освіти та науки України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти та науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10), Державного підприємства «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 3) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, що виявилися у відмові внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти зміненої інформації про відсутність порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти та науки України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький