Ухвала суду № 126990338, 29.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12567/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 квітня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними дії, стягнення завданої шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якій просить:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо підготовки та надання довідки про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш з некоректними та недостовірними даними протиправними;

- стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану протиправними діями в розмірі 298047,40 грн.

Положеннями ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального, цивільного судочинства; визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом позовної заяви ОСОБА_1 є протиправність дій Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо підготовки та надання до суду довідки про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш з некоректними та недостовірними даними, а також стягнення шкоди, завданої такими діями в розмірі 298047,40 грн.

Зазначену довідку Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було подано до П`ятого апеляційного адміністративного суду в рамках розгляду справи № 420/7616/20 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним наказу та поновлення на посаді.

Довідка про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш використана апеляційною інстанцією при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно постанови від 22.06.2021 р.

В подальшому питання правомірності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу було предметом розгляду в касаційній інстанції, за результатами якої постановою Верховного Суду від 10.10.2023 р. постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.

Тобто, довідка про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш досліджувалася судами апеляційної та касаційної інстанції як письмовий доказ, на підставі якого здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , підставами даного позову визначено відображення некоректних та невірних даних у довідці про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш щодо кількості відпрацьованих в березні 2020 року днів.

В той же час суддя зазначає, що відображення кількості відпрацьованих днів у березні 2020 року стосується безпосередньо змісту самої довідки про доходи і не створює окремої самостійної складової з дій по її підготовці, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Як вже зазначалося, довідка про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш досліджувалася судами апеляційної і касаційної інстанції при розгляді справи № 420/7616/20 і у разі не згоди з відомостями, які в ній зазначені, позивач не була позбавлена можливості оспорювати неправильність відображення у даних в процесуальному порядку шляхом подачі в даному випадку касаційної скарги.

Враховуючи предмет та підстави позову, ОСОБА_1 фактично намагається оскаржити дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо змісту письмового доказу у справі № 420/7616/20, якому вже надано правову оцінку апеляційною та касаційною інстанціями. В той же час переоцінка доказів не може слугувати підставою для подачі нового позову.

Суддя вважає, що дії по підготовці довідки про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш не є самостійним етапом, відокремленим від самої довідки, а тому не підлягають оскарженню в судовому порядку. Правова оцінка достовірності даних надається при дослідженні відображення у ній відомостей під час дослідження довідки в рамках розгляду справи і не потребує надання правової оцінки діям по її підготовці та подачі до суду.

Окремо суддя зауважує, що у разі наявності, на думку позивача, в діях посадових осіб Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ознак підробки документів шляхом внесення в них завідомо неправдивою інформації, то вказані питання повинні вирішуватися в порядку кримінального судочинства шляхом подачі відповідної заяви про вчинення злочину.

З огляду на викладене, дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо підготовки та надання до суду довідки про доходи від 24.05.2021 р. № 3.1./1635/квш з некоректними та недостовірними даними не підлягають оскарженню в судовому порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції шкоди, завданої протиправними діями в розмірі 298047,40 грн., то суддя зауважує, що за приписами ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки суддя дійшов висновку про те, що оскаржувані позивачем дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не підлягають судовому оскарженню, то і заявлена ОСОБА_1 вимога про стягнення матеріальної шкоди не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а згідно ч.5 ст.21 КАС України має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що розгляд спору, заявленого в позовній заяві ОСОБА_1 , щодо оскарження дій перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, а вимога про стягнення матеріальної шкоди відноситься до цивільного судочинства, суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст.170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними дії, стягнення завданої шкоди.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що розгляд спору в частині стягнення матеріальної шкоди повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.І. Бездрабко