Рішення № 126990012, 30.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 рокусправа № 380/4089/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрейдМост" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрейдМост" до Львівської митниці, в якій просить суд :

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2025 № UA209000/2025/900002/2;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA209000/2025/900028/2;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA209000/2025/900027/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрейдМост" (далі - ТОВ, позивач) та компанією "UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED" China укладено зовнішньоекономічний Контракт №24UP0708, відповідно до якого продавець поставляє та передає у власність покупця Товар, а покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Позивач вказує, що на виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №24UP0708 від 07.08.2024 декларантом здійснено декілька поставок. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № 24UP4694 від 01.11.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 31 244,00 дол. США. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 02.01.2025. подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170000017U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170000017U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024; Рахунок-проформа №24UP4694 від 23.08.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №24UP4694 від 01.11.2024; Пакувальний лист б/н від 01.11.2024; Коносамент №ZM24110129 від 05.11.2024; Накладна УМВС №3129717098 від 25.12.2024; Автотранспортна накладна б/н від 02.01.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №37 від 26.08.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №84 від 12.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2412300 від 26.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3160 від 27.12.2024; Договір (контракт) про перевезення №3007/24-01 від 30.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310120240515404505 від 01.11.2024.

Позивач наголошує, що за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 02.01.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900002/2.

Позивач зазначає, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію № 25UA209170000147U0 від 02.12.2024. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 562 387,18 грн. Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 161 082,95 грн.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №24UP4692 від 12.10.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 31 244,00 дол. США. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 13.01.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170002009U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170002009U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024; Рахунок-проформа №24UP4692 від 14.08.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №24UP4692 від 12.10.2024; Пакувальний лист б/н від 12.10.2024; Коносамент №WMSS24100225 від 19.10.2024; Накладна УМВС №31513405 від 05.01.2025; Автотранспортна накладна б/н від 12.01.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті №34 від 15.08.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №66 від 14.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG060125001 від 06.01.2025; Довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №2592 від 06.01.2025; Договір (контракт) про перевезення №31.07.2024/1358 ОД від 31.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310420240549392515 від 13.10.2024.

Позивач наголошує, що за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 13.01.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900028/2.

Позивач зазначає, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію № 25UA209170002317U8 від 13.01.2025. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 566 562,29 грн. Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 177 676,69 грн.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №24UP4693 від 31.10.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 31 244,00 дол. США. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 13.01.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170001998U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170001998U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024 ; Рахунок-проформа №24UP4693 від 23.08.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №24UP4693 від 31.10.2024; Пакувальний лист б/н від 31.10.2024; Коносамент №ON24100258 від 06.11.2024; Накладна УМВС №31513423 від 08.11.2024; Автотранспортна накладна б\н від 12.01.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті №36 від 26.08.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №83 віл 08.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG080125010 від 08.01.2025; Довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №2601 від 08.01.2025; Прайс-лист від 23.08.2024; Договір (контракт) про перевезення №31.07.2024/1358 ОД від 31.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310120240515404663 від 01.11.2024.

Позивач наголошує, що за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант на вимогу надав витребувані документи та просив підтвердити визначену декларантом митну вартість. Однак, 13.01.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900027/2.

Позивач зазначає, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію № 25UA209170002318U7 від 13.01.2025. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 566 562, 29 грн. Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 172 181, 88 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував покликанням на те, що декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. Тому, вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування заперечень, відповідач у відзиві на позовну заяву покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача були направлені позивачу електронні вимоги щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача вважає, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Львівська митниця зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. За наведеного сторона відповідача зазначає, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив. Вказано, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника позивача, митниця була зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім цього, представник позивача зазначає, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, було знайдено безліч розбіжностей, що стосуються ваги, торгової марки, виробника, умов поставок. Більше того, в доданих до відзиву митних деклараціях, що слугували джерелами інформації, товар оформлявся по 6 (резервному) методу, що свідчить, що відповідач для коригування використовував не вартість товарів, що оформлялися по ціні угоди, а вже відкориговану вартість. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрейдМост" (далі - ТОВ, позивач) та компанією "UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED" China укладено зовнішньоекономічний Контракт №24UP0708, відповідно до якого продавець поставляє та передає у власність покупця Товар, а покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № 24UP4694 від 01.11.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 31 244,00 дол. США. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 02.01.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170000017U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170000017U9 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи, а саме: прайс-лист, інтернет пропозиція. Декларант позивача просив підтвердити визначену митну вартість. Однак, 02.01.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900002/2.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №24UP4692 від 12.10.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 31 244,00 дол. США. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 13.01.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170002009U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170002009U0 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи, а саме: прайс-лист, інтернет пропозиція. Декларант позивача просив підтвердити визначену митну вартість. Однак, 13.01.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900028/2 від 13.01.2025.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №24UP4693 від 31.10.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 31 244,00 дол. США. ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 13.01.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170001998U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209170001998U3 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант на вимогу надав витребувані документи, а саме: прайс-лист, інтернет пропозиція. Декларант позивача просив підтвердити визначену митну вартість. Однак, 13.01.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900027/2.

У рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2025/900002/2 від 02.01.2025 р. відповідач зазначив наступні зауваження:

-Поставка (товару здійснюється на підставі контракту від 07.08.2024р. за № 24UP0708, укладеного між компанією "UPLION INDUSTRIAL CO., Limited" CHINA (Виробник-Постачальник) та TOB "ТрейдМост" (Покупець).(Відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

-п.11 Контракту передбачено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, ip урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГKУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

-відповідно до п.1.1 контракту передбачається, що у порядку та на умовах визначених цим Контрактом Продавець поставляє та передає у власність Покупця вуличні меблі, а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною Контракту. A згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойс та проформа інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто такими документами погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, тa такі є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами проформи інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Надана до митного оформлення проформа інвойс №24UP4694 від 23.08.2024 підписана лише стороною Продавця. За даних обставин така проформа інвойс не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості (товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, 3 огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну товару, при цьому, як зазначалось, замовлення також відсутнє;

- для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті № 37 від 26.08.2024 та № 84 від 12.11.2024, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-Х та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту;

- y гр. "країна призначення" митної декларації країни експорту від 01.11.2024 № 310120240515404505 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції, також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку 3 чим наведені в ній відомості не є остаточними;

-декларантом до митного оформлення під кодом "4301" з буквою "т" подано заявку від 29.10.2024 за №24UPAE94, яка в свою чергу складена відповідно до Договору транспортного експедирування №3007/24-01 від 30.07.2024. Проте даного договору до митного оформлення не надано;

- В поданій декларантом залізничній накладній від 25.12.2024 р. № 3129717098 у гр. 23 вказаний номер договору ВС/286/2023-ЦЮ від 29.12.2023р./СТІ. Logistics Sp.2.00, UZ SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA NUNIT, який до митного оформлення не подано.

- для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок від 26.12.2024 зa № 2412300, в якому вказано транспортно-експедиторське обслуговування в сумі 2093,12 грн, яке є складовою митної вартості і не включено до митної вартості.

У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA209000/2025/900028/2 відповідач зазначив наступні зауваження:

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 07.08.2024 за № 24UPO708, укладеного між компанією "UPLION INDUSTRIAL CO., Limited" СНІNА (Виробник-Постачальник) та ТОВ "ТрейдМост" (Покупець). Відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- п. 11 Контракту передбачено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- відповідно до п.1.1 контракту передбачається, що у порядку та на умовах визначених цим Контрактом Продавець поставляє та власність Покупця вуличні меблі, а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною Контракту. А згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойс та проформа інвойс. уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто такими документами погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є (невід`ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості тa ціни, є підписання сторонами проформи інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину (контракту, що відповідає умовам контракту. Надана до митного оформлення копія проформа інвойс №24UP4692 від 14.08.2024 підписана лише стороною Продавця та не містить підпису Покупця, хоч і містить виділене порожнє місце для підпису iз зазначенням реквізитів останнього. 3a даних обставин така проформа інвойс не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи (відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість тa ціну товару, при цьому, як зазначалось, замовлення також відсутнє;

- для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті №34 від 15.08.2024 та № 66 від 14.10.2024, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають (вимогам Закону №1591-IX та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту;

- У гр. "країна призначення" митної декларації країни експорту від 13.10.2024 №310420240549392515 вказано POLAND що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA209000/2025/900027/2 відповідач зазначив наступні зауваження:

- Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 07.08.2024p. за № 24UPO708, укладеного між компанією "UPLION INDUSTRIAL CO., Limited" СНІNА (Виробник-Постачальник) та ТОВ "ТрейдМост" (Покупець). Відповідно до п 1.2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- п. 11 Контракту передбачено, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- відповідно до п.1.1 контракту передбачається, що у порядку та на умовах визначених цим Контрактом Продавець поставляє та власність Покупця вуличні меблі, а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною Контракту. А згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойс та проформа інвойс. уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто такими документами погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є (невід`ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості тa ціни, є підписання сторонами проформи інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину (контракту, що відповідає умовам контракту. Надана до митного оформлення копія проформа інвойс 24UP4693 від 23.08.2024 підписана лише стороною Продавця та не містить підпису Покупця, хоч і містить виділене порожнє місце для підпису iз зазначенням реквізитів останнього. 3a даних обставин така проформа інвойс не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи (відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість тa ціну товару, при цьому, як зазначалось, замовлення також відсутнє;

- для підтвердження оплати за оцінювані товари декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті №36 від 26.08.2024 та №83 від 08.11.2024, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають (вимогам Закону №1591-IX та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 Контракту;

- У гр. "країна призначення" митної декларації країни експорту від 01.11.2024 №310120240515404663 вказано POLAND що суперечить (умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Таким чином, на думку Львівської митниці, були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ "ТрейдМост" звернулось з позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Суд зазначає, що позивачем подавалися наступні документи для підтвердження митної вартості товарів:

Як встановлено судом, до митної декларації від 02.01.2025 №25UA209170000017U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024; Рахунок-проформа №24UP4694 від 23.08.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №24UP4694 від 01.11.2024; Пакувальний лист б/н від 01.11.2024; Коносамент №ZM24110129 від 05.11.2024; Накладна УМВС №3129717098 від 25.12.2024; Автотранспортна накладна б/н від 02.01.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №37 від 26.08.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №84 від 12.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2412300 від 26.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3160 від 27.12.2024; Договір (контракт) про перевезення №3007/24-01 від 30.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310120240515404505 від 01.11.2024.

Як встановлено судом, до митної декларації від 13.01.2025 №25UA209170002009U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024; Рахунок-проформа №24UP4692 від 14.08.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) №24UP4692 від 12.10.2024; Пакувальний лист б/н від 12.10.2024; Коносамент №WMSS24100225 від 19.10.2024; Накладна УМВС №31513405 від 05.01.2025; Автотранспортна накладна б/н від 12.01.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті №34 від 15.08.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №66 від 14.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG060125001 від 06.01.2025; Довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №2592 від 06.01.2025; Договір (контракт) про перевезення №31.07.2024/1358 ОД від 31.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310420240549392515 від 13.10.2024.

Як встановлено судом, до митної декларації від 13.01.2025 №25UA209170001998U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №24UP0708 від 07.08.2024; Рахунок-проформа №24UP4693 від 23.08.2024 ; Рахунок-фактура (iнвойс) №24UP4693 від 31.10.2024; Пакувальний лист б/н від 31.10.2024; Коносамент №ON24100258 від 06.11.2024; Накладна УМВС №31513423 від 08.11.2024; Автотранспортна накладна б\н від 12.01.2025; Платіжна інструкція в іноземній валюті №36 від 26.08.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті №83 віл 08.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG080125010 від 08.01.2025; Довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №2601 від 08.01.2025; Прайс-лист від 23.08.2024; Договір (контракт) про перевезення №31.07.2024/1358 ОД від 31.07.2024; Митна декларація країни відправлення №310120240515404663 від 01.11.2024.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, № 815/6827/17 від 29.01.2019, № 804/2256/16 від 12.11.2021, № 1.380.2019.002016 від 04.11.2021 № 480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Згідно з вимогами графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів.

Водночас, правова позиція щодо обов`язковості чіткого визначення обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування митної вартості товарів викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а; від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17 та від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17, у яких Верховний Суд зокрема зазначив, що крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. А також суд вказав, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у частині зауважень до поданих декларантом позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості, суд виходить з такого.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900002/2 від 02.01.2025.

Стосовно заявки, суд зазначає, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту. До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості, нормами ст. 53 МКУ не визначений.

Окрім того до митного контролю було подано рахунок-проформу №24UP4694 від 23.08.2024, яка за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Усі витрати на товар, які понесено ТОВ "ТрейдМост" за Контрактом №24UP0708 від 07.08.2024 включені у заявлену митну вартість. Суд враховує, що положення п. 1.2. контракту не може застосовуватися відірвано від інших положень. Так, наступний пункт вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий Митницею до уваги, передбачає, що: "Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформах інвойсах, які є невід?ємною частиною Контракту" (п. 1.3 контракту).

Щодо дії контракту.

Суд зазначає, що абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ст.382 ГК України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У своєму зауваженні відповідач вказує, що "строк - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія". Разом з тим ст.180 ГК України, на яку власне посилається посадова особа митниці передбачає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч.1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.

У оскаржуваному рішенні посадова особа митниці не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, яке прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв`язку з цим слід звернути увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно якими укладений нами зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.

Більш того подальші дії відповідача (а саме митне оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості) підтверджують, що і посадові особи митниці визнають зовнішньоекономічний контракт №24UP0708 від 07.08.2024 як діючий, оскільки жодних застережень (карток відмови чи протоколів про порушення митних правил) при випуску товарів у вільний обіг не було.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд бере до уваги той факт, що у Контракті пунктом 11 "Інші умови договору" передбачено "Цей договір набирає чинності з його підписання. Цей Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. ". У пункті 3 Контракту "Ціна та загальна вартість" вказано, що "… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000,00 USD". Таким чином, вбачається, що Контракт №24UP0708 від 07.08.2024 є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Наведене відповідає положенням як ГК України, так і ЦК України.

Щодо проформи.

Суд звертає увагу, що пунктом 1.3. контракту №24UP708 від 07.08.2024 не передбачено, що рахунок-проформа вважається погодженою лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні вказано лише, що сторони узгоджують найменування, кількість, ціну товару, однак не конкретизується способи такого "узгодження". Більше того, зазначивши у Контракті фразу "та зазначається у Проформі інвойсах" сторони прямо домовились, що після узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості та ціни за одиницю Товару виставляється Проформа-інвойс. Тобто Сторони контракту спочатку домовляються про найменування, асортимент, кількість та ціну за одиницю Товару, а потім за результатами цих домовленостей продавець підписує Проформу-інвойс, де відображено усі домовленості.

Відтак, рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Для підтвердження митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларантом позивача до митного оформлення було подано весь пакет документів, які підтверджують складові митної вартості товару.

Щодо банківських платіжних документів.

Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України "Про платіжні послуги", платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України "Про платіжні послуги", Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг].

У пункті 57 банківських платіжних документів №37 від 26.08.2024 та №84 від 12.11.2024 вказанийкод банку отримувача, а саме: BINHCN2N, що співпадає зкодом зазначеним у пункті 12 "Реквізити сторін" Контракту №24UP0708 від 07.08.2024. Окрім того у Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.

Також посадова особа митного органу зазначає, що банківські платіжні документи не містять номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту. Однак вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки у графі 59 "Отримувач" банківських платіжних документів №37 від 26.08.2024 та №84 від 12.11.2024 року зазначено "ACC. №NRA1100 1221 3800 0001", що повністю відповідає номеру рахунку зазначеному у пункті 12 Контракту №24UP0708 від 07.08.2024.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що банківські платіжні документи №37 від 26.08.2024 та №84 від 12.11.2024 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ "Трейдмост" на рахунок контрагента "UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED" оплату за товар, що поставляється. Отже, зазначені банківські документи можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Щодо митної декларації країни експорту.

Суд наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Також позивачу не є відомим порядок заповнення графи "Держава (регіон) торгівлі". Окрім того відповідач не посилається на чинні норми китайського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі. Відтак доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо неподання договору транспортного експедирування.

Суд враховує, що в поданій декларантом до митного оформлення митній декларації під кодом "4301" з буквою "m" немає посилання на заявку від 29.10.2024 за №24UPAE94, натомість декларантом подано Договір (контракт) про перевезення № 3007/24-01 від 30.07.2024. Більше того даний договір зазначений посадовою особою митниці як у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000004, так і в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.01.2025 № UA209000/2025/900002/2.

Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Окрім того для підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача було надано: Коносамент №ZM24110129 від 05.11.2024; Накладна УМВС №3129717098 від 25.12.2024; Автотранспортна накладна б/н від 02.01.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2412300 від 26.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3160 від 27.12.2024; Митна декларація країни відправлення №310120240515404505 від 01.11.2024;

Суд враховує долучений позивачем договір №3007/24-01 від 30.07.2024 як належний та допустимий доказ.

Щодо залізничної накладної.

Суд бере до уваги той факт, що відповідачем не вимагався такий договір при митному оформленні товарів, про такий не йшлося в Картці відмови у прийнятті митної декларації.

Накладна УМВС у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у накладній УМВС, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок, це не може бути підставою для коригування митної вартості.

Згідно з пунктом 2.1.1 Договору транспортного експедирування №3007/24-01 експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, тощо, для виконання своїх обов`язків за договором та для забезпечення доставки. Більше того, згідно рахунку №2412300 від 26.12.2024 витрати на залізничне перевезення - 51 480,00 грн, відповідно суд вважає, що вказані витрати враховані в митній вартості.

Щодо рахунку на транспортно-експедиторське обслуговування.

У 44 графі митної декларації №25UA209170000017U9 від 02.01.2025 зазначено Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2412300 від 26.11.2024, що подавався до митного оформлення. В даному рахунку зазначена вартість транспортно-експедиторського обслуговування - 2093,12 грн та ПДВ - 418,624 грн.

Суд зазначає, що згідно з пп.5,6 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Таким чином транспортно-експедиторські послуги включаються до митної вартості лише у разі, якщо такі послуги надавались за межами митної території України.

Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.185. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2-186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг. Зокрема місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (підпункт "ж" пункту 186.3 статті 186 ПКУ).

Відповідно до ст.9 Закону від 01.07.2004 № 1955 "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу під пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, місце постачання транспортно-експедиторських послуг, які надаються замовнику - резиденту, у тому числі в межах договорів міжнародного перевезення (незалежно від того, у якому напрямку здійснюється перевезення), визначається за місцем реєстрації отримувача таких послуг, тобто на митній території України. Операції з постачання таких транспортно-експедиторських послуг (які надаються замовнику-резиденту, у тому числі в межах договорів міжнародного перевезення), є об`єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

Наведене зокрема підтверджується роз`ясненням ДПС №38976/6/99-00 від 26.12.2024.

Суд враховує долучений позивачем лист ТОВ "Формаг" №462 від 27.02.2025, як належний та допустимий доказ.

Щодо рішень про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900028/2 від 13.01.2025 та №UA209000/2025/900027/2 від 13.01.2025.

Враховуючи, що зауваження щодо заявки до зовнішньоекономічного контракту, дії контракту, проформи-інвойсу, банківських платіжних документів, країни призначення є ідентичними до тих, які наводились у Рішенні № UA209000/2025/900002/2 від 02.01.2025, суд не вважає за потрібне дублювати свої висновки щодо таких застережень.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 200/6508/20-а зроблено висновок, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів. А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішень про коригування митної вартості та карток відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині 4 ст.134 КАС України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями ч.5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 13 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдмост" та Адвокатським об`єднанням "Шокало та партнери" укладено Договір №1-13/12/24 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов Договору №1-13/12/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року та Додаткової угоди №2 від 13.02.2025 до Договору №1-13/12/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 р. в ході представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмост" у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: збір доказів, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції. Згідно із Додатковою угодою №2 від 13.02.2025 до Договору №1-13/12/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року вищенаведена правова допомога оцінена сторонами у 20 000 гривень.

Доказами попередньо понесених витрат на професійну правничу допомогу є: Договір №1-13/12/24 про надання правової допомоги, Додаткова угода №2 до Договору №1-13/12/24 від 13.12.2024.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "WestAllianceLimited" проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Відтак, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 7000 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім цього, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 6 131, 30 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2025 № UA209000/2025/900002/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA209000/2025/900028/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2025 №UA209000/2025/900027/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмост" (ЄДРПОУ: 45413169) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір у розмірі 6131 (шість тисяч сто тридцять одна) грн. 30 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмост" (ЄДРПОУ: 45413169) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 (сім тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна