Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30.04.2025 Справа №607/8571/25 Провадження №2-з/607/27/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , поданої через представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу про визнання недійсним договорів та витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 28.04.2025 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу, просить визнати недійними договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Строгуш О.М., а саме - житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 кв.м., земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 площею 0,0019 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га за вказаною адресою. Позов мотивовано тим, що майно набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя та його відчуження відбулося без згоди іншого з подружжя.
Також, 29.04.2025 від ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить з метою забезпечення позову заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження наступного нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м. кв; земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 площею 0,0019 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.
В заяві покликається на те, що існує обґрунтований ризик, що протягом розгляду справи про визнання оспорених договорів недійсними та витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідач ОСОБА_4 може відчужити вказане майно на корить інших осіб або обтяжити його будь-яким чином (встановленням сервітуту, передачею в іпотеку тощо), що ускладнить судовий розгляд необхідністю залучення до справи нових відповідачів, та може ускладнити виконання судового рішення чи унеможливити його виконання у разі задоволення позову
Розглянувши заяву, суд доходить до таких висновків.
Згідно із статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статтей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що між сторонами наявний спір щодо житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 кв.м., земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 площею 0,0019 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га за вказаною адресою, а саме, ОСОБА_1 стверджує, що вказане майно було нажите за час шлюбу та відчужене без її згоди.
Отже, зважаючи на предмет позову, вважаю, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку відчуження чи обтяження майна, адже можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися цим майном, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Тому, є доцільним забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження наступного нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м. кв; земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 площею 0,0019 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.
Такий вид забезпечення позову є співмірним та відповідає змісту заявлених позовних вимог з метою захисту прав позивача. Крім того, такий захід є тимчасовим, майно продовжуватиме перебувати у володінні власника, і обмежується тільки можливість розпорядження ним, істотної шкоди інтересам відповідачів та інших осіб не буде завдано.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.
Приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення позову суд дотримується принципів співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідачів та третіх осіб.
Керуючись статтями 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Заяву задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову, яким заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження наступного нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м. кв; земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 площею 0,0019 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.
Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред`явлення ухвали до виконання - 3 (три) роки з дня її постановлення.
Реквізити сторін:
Заявник (Позивач): ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачі:
ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Строгуш Ольга Миколаївна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 адреса м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 31, 46003.
Головуючий суддя В. М. Позняк
Судове рішення № 126988499, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області було прийнято 30.04.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 607/8571/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: