Рішення № 126987231, 30.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №640/19578/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: 08.11.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Управління державної охорони України (далі відповідач, УДО України), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної охорони України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2003 по 20.05.2019;

- зобов`язати Управління державної охорони України донарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення:

- за період з 2003 року по 2007 рік із застосуванням базового місяця (місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%) «квітень 2000 року»;

- за 2010 рік (червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень) із застосуванням базового місяця (місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%) «січень 2008 року»;

- за період з 2011 року по 2013 рік із застосуванням базового місяця (місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%) «січень 2008 року»;

- за 2014 рік (січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень) із застосуванням базового місяця (місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%) «січень 2008 року»;

- за період з 2015 року по 2019 рік із застосуванням базового місяця (місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100%) «березень 2018 року», а всього на загальну суму у розмірі 139048,93 грн.;

- зобов`язати Управління державної охорони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2003 року по день фактичної виплати індексації;

- стягнути з Управління державної охорони України на користь ОСОБА_1 всі судові витрати пов`язані з розглядом даної справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2022 (суддя Клименчук Н.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

01.09.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 14.06.2023 №03-19/22311/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/19578/22.

01.09.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Відповідно до частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною чотирнадцятою статті 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 прийнято адміністративну справу №640/19578/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 надіслана всім учасникам справи, про що свідчать довідка про доставку судового рішення електронною поштою від 23.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом УДО України від 20.05.2019 №327-ос/дск «Щодо особового складу» позивача звільнено у запас Служби безпеки України з посади заступника начальника Служби безпеки Президента України.

Представник позивача звернувся до Управління Державної охорони України із адвокатським запитом №1/82/7 від 08.07.2022, в якому просив надати інформацію щодо нарахування грошового забезпечення позивачу. Листом Управління Державної охорони України від №2/20-550 від 29.07.2022 позивача повідомлено про те, що виплата індексації військовослужбовцям Управління Державної охорони України за період з 2003 по 2007 рік, у 2010 році за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, з 2011 по 2013 рік, у 2014 році за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень та з 2015 по 2019 рік не проводилась.

На вимогу позивача 29.09.2022 відповідач перерахував на банківський рахунок ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 2003 по 2007 роки, з 2011 по 2013 роки, з 2015 по 2019 роки у розмірі 5 684,38 грн.

Позивач категорично не погоджується з таким розрахунком відповідача та зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, і її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

27.09.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, на підтвердження обставин викладених в позовній заяві.

29.09.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшла заява щодо неможливості надати суду витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 докази.

09.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 05.10.2023 №2/19-1469.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що в період з січня 2003 по грудень 2015 року порядок визначення базового місяця не змінювався, а індексація грошового забезпечення позивача проводилась у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлювався на відповідний період (105% з 01.01.1997 та 101% з 01.07.2002 по 01.01.2016). Також, відповідач повідомив, що за період з 01.12.2015 по лютий 2018 року позивачу проводилась індексація грошового забезпечення, що підтверджується складеним та наданим Службою фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УДО України розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2016 по 20.05.2019, а твердження позивача щодо застосування січня 2008 рок, як базового місяця, є безпідставним. Щодо періоду з березня 2018 року по травень 2019 року відповідач зазначив, що за вказаний період позивачу проводилась індексація грошового забезпечення.

Водночас, відповідач підтвердив, що у зв`язку з відсутністю фінансової спроможності в УДО України для виплати індексації ОСОБА_1 у період з 2003-2007, 2011, 2015-2019 роки її виплату здійснено у 2022 році, що підтверджується платіжним дорученням №4944 від 21.09.2022.

Окрім того, щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відповідач зазначив, що дійсно позивачу не виплачена під час проходження служби індексація грошового забезпечення за період з січня 2015 року по травень 2019 року. Разом з тим, вказана індексація нарахована та виплачена позивачу 21.09.2022 у розмірі 5684,38 грн. Проте, відповідач зазначає, що пред`явленню позивачем вимоги про компенсацію йому втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, повинно передувати звернення про нарахування та виплату такої компенсації, натомість позивач не звертався до відповідача із таким зверненням.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач наводить заперечення щодо розміру судових витрат позивача, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

09.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду. Заявлене клопотання мотивоване тим, що позов подано 08.11.2022, що є порушенням місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Того ж дня на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

16.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача та заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. У відповіді на відзив позивач наголошував, що квітень 2000 року січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок, а тому є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

17.06.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну представника позивача у справі.

15.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про пришвидшення розгляду справи.

Також, позивачем до позовної заяви долучено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Позивачем не наведені обґрунтовані обставини, які б свідчили про доцільність розгляду справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Голосіївським РУ ГУМВС України в місті Києві 01.04.2011.

У період з 16.12.1998 по 20.05.2019 ОСОБА_1 перебував на службі в управлінні Державної охорони України: 16.12.1998 07.09.2000 молодший офіцер охорони, заступник начальника зміни, начальник зміни 6 комендатури; 07.09.2000 29.11.2004 старший офіцер безпеки, начальник групи відділу охорони Президента України; 29.11.2004 01.12.2007 старший офіцер безпеки, заступник начальника відділення підрозділів охорони; 01.12.2007 19.02.2008 тимчасово виконуючий посаду заступника начальника відділу Департаменту особистої охорони; 19.02.2008 30.04.2010 заступник начальника відділу, начальник відділення Служби охорони Президента України; 30.04.2010 22.02.2014 начальник відділення, консультант-експерт, тимчасово виконуючий посаду начальника відділу, начальник відділу Служби безпеки Президента України; 22.02.2014 18.04.2014 у розпорядженні начальника УДО; 18.04.2014 04.06.2014 заступник начальника відділу Департаменту особистої охорони; 04.06.2014 20.05.2019 тимчасово виконуючий посаду заступника начальника Служби, заступник начальника Служби безпеки Президента України.

Наказом УДО України від 20.05.2019 №327-ос/дск позивач був звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 2003-2007, 2011-2013, 2015-2019 роки, наданого відповідачем, вбачається, що у спірний період позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у грудні 2003 року у розмірі 4, 745 грн., у січні 2004 року у розмірі 12, 384 грн., у листопаді 2004 року у розмірі 5,031 грн., у грудні 2004 року у розмірі 13,545 грн., у грудні 2005 року у розмірі 5,889 грн., у листопаді 2006 року у розмірі 10,100 грн., у липні 2007 року у розмірі 7,854 грн., у серпні 2007 року у розмірі 20,196 грн., у вересні 2007 року у розмірі 28,611 грн., у жовтні 2007 року у розмірі 28,968 грн., у листопаді 2007 року у розмірі 45,440 грн., у грудні 2007 року у розмірі 63,616 грн., у січні 2015 року у розмірі 23,142 грн., у лютому 2015 року у розмірі 60,900 грн., у червні 2016 року у розмірі 73,950 грн., у липні 2016 року у розмірі 73,950 грн., у серпні 2016 року у розмірі 73,950 грн., у вересні 2016 року у розмірі 73,950 грн., у жовтні 2016 року у розмірі 73,950 грн., у листопаді 2016 року у розмірі 73,950 грн., у грудні 2016 року у розмірі 150,400 грн., у січні 2017 року у розмірі 150,400 грн., у лютому 2017 року у розмірі 150,400 грн., у березні 2017 року у розмірі 217,600 грн., у квітні 2017 року у розміру 217,600 грн., у травні 2017 року у розмірі 229,024 грн., у червні 2017 року у розмірі 299,752 грн., у липні 2017 року у розмірі 299,752 грн., у серпні 2017 року у розмірі 299,752 грн., у вересні 2017 року у розмірі 360,376 грн., у жовтні 2017 року у розмірі 360,376 грн., у листопаді 2017 року у розмірі 360,376 грн., у грудні 2017 року у розмірі 444,024 грн., у січні 2018 року у розмірі 444,024 грн., у лютому 2018 року у розмірі 444,024 грн., у грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн., у січні 2019 року у розмірі 71,08 грн., у лютому 2019 року у розмірі 71,08 грн., у березні 2019 року у розмірі 134,47 грн, у квітні 2019 року у розмірі 134,47 грн., у травні 2019 року у розмірі 86,75 грн. Всього у вказаний період позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 5770,94 грн.

Згідно з інформаційною довідкою про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2008 року по 2010 рік та за 2014 рік наданої відповідачем, вбачається, що у спірний період позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у липні 2008 року у розмірі 8,44 грн., у серпні 2008 року у розмірі 8,44 грн., у лютому 2009 року у розмірі 14,05 грн., у березні 2009 року у розмірі 34,12 грн., у квітні 2009 року у розмірі 44,15 грн., у травні 2009 року у розмірі 54,19 грн., у червні 2009 року у розмірі 54,19 грн., у грудні 2009 року у розмірі 11,16 грн., у січні 2010 року у розмірі 22,59 грн., у лютому 2010 року у розмірі 22,59 грн., у березні 2010 року у розмірі 46,93 грн., у квітні 2010 року у розмірі 65,42 грн. Всього у вказаний період позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 386,27 грн.

Водночас, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, у відповідь на адвокатський запит представника позивача №1/82/7 від 08.07.2022 року до УДО України, відповідач повідомив, що виплата військовослужбовцям УДО України за період з 2003 року по 2007 рік, у 2010 році за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, з 2011 року по 2013 рік, у 2014 році за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень та з 2015 року по 2019 рік не проводилась. Представник позивача 19.08.2022 звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 20.05.2019 включно з урахуванням квітня 2000 року, січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців при проведенні індексації.

Як вбачається з відповіді відповідача №2/20-701 від 16.09.2022, УДО України видано наказ від 14.09.2022 №499 «Про нарахування та виплату індексації», згідно з якого проведено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2003 року по 2007 рік, з 2011 року по 2013 рік, з 2015 року по 2019 рік та запропоновано позивачу надати реквізити банківського рахунку для перерахунку коштів.

29.09.2022 відповідач перерахував на рахунок позивача індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2003 року по 2007 рік, з 2011 року по 2013 рік, з 2015 року по 2019 рік у розмірі 5684,38 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №4944 від 21.09.2022.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо незастосування при нарахуванні та виплаті індексації місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) квітень 2000 року, січень 2008 та березень 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

При цьому, стаття 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з статтею 18 Закону України №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії» (далі Закон №2017-ІІІ) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 Закону №2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтями 3 та 4 Закону №1282-ХІІ із відповідними змінами передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 105 відсотків (у період з 07.05.1998 року по 17.07.2003 р.), 101 відсоток (у період з 17.07.2003 року по січень 2016 року), 103 відсотка (з 01.01.2016 року). Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, в редакції до 11.10.2017).

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону №1282-XII (в редакції з 11.10.2017) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до положень статті 6 Закону №1282-ХІІ Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

07.05.1998 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №663 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян» (далі Порядок № 663), відповідно до якого регулювався порядок проведення індексації грошових доходів населення з дати його прийняття і до 17.07.2003 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).

Отже, індексація доходів позивача у період з 01.01.2003 по 17.07.2003 повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку №663.

Згідно з пунктом 1 Порядку №663 (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

Згідно з пунктом 2 Порядку №663 індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Так, згідно з пунктом 4 Порядку №663, індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості; частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю; дохід в частині, яка більше одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 80 відсотків; дохід в частині, яка більше подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, розмірі 70 відсотків; частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає. (з 01.11.2000 року замість величини вартості межі малозабезпеченості законодавцем введено прожитковий мінімум)

Відповідно до пункту 5 Порядку №663 індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації. У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати/посадового окладу та мінімальної пенсії, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян.

Згідно з відкритими даними Укрдержстату, за період з 01.01.2003 по 16.07.2003 року індекс споживчих цін не перевищував показник у 105%.

Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 01.01.2003 по 16.07.2003 грошові доходи населення не підлягали індексації, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У подальшому, Порядок №663 втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», відповідно до якого регулюється порядок проведення індексації грошових доходів населення з 17.07.2003 по 31.12.2015 (до внесення змін у Порядок №1078)

Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Отже, індексація доходів позивача у період з 17.07.2003 року по 01.01.2016 року (внесення змін до Закону України № 1282-ХІІ) повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку № 1078.

Так, відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції станом на 01.07.2002), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.

Згідно з статтею 5 Закону №1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати/посадового окладу, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 (в редакції до 01.12.2015) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з відкритими даними Укрдержстату, за період з 17.07.2003 року по 01.01.2016 року індекс споживчих цін 56 разів перевищив показник у 101 %.

Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 17.07.2003 по 01.01.2016 грошові доходи населення підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку №1078. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 17 липня 2003 року по 01 січня 2016 року.

09.12.2015 року внесено зміни у порядок №1078 згідно з якого у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. (пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015)

24.12.2015 року внесено зміни в Закон України № 1282-ХІІ згідно з яких збільшено поріг індексації з 101% до 103%.

11.02.2016 року внесено зміни до Порядку № 1078 згідно з яких збільшено поріг індексації з 101% до 103%.

Зазначені зміни до Закону України № 1282-ХІІ та до Порядку № 1078 застосовуються з 01.01.2016 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, індексація доходів позивача у період з 01.01.2016 року по день звільнення зі служби позивача повинна була здійснюватися відповідно до приписів Порядку №1078 в редакції після 24.02.2016 року.

Згідно з відкритими даними Укрдержстату, за період з 01.01.2016 по день звільнення зі служби позивача індекс споживчих цін в квітні 2016 року перевищив показник у 103%.

Таким чином, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період з 01.01.2016 по день звільнення позивача грошові доходи позивача підлягали індексації з наростаючим підсумком на підставі Порядку № 1078 в редакції після 24.02.2016. Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по день звільнення позивача зі служби.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення покладається саме на відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та визначити базовий місяць. Отже, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 5 Порядку №663, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги та стипендії місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців УДО України був встановлений у січні 1998 році (Указ Президента України № 924/96 від 04.10.1996, Закон України №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»), який в подальшому зріс у квітні 2000 року (постанова Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» на виконання Указу Президента України №685/2000 від 16.05.2000), який в подальшому зріс у січні 2008 року (постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був збільшений у березні 2018 року (постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку з січня 1998 року по квітень 2000 року, з квітня 2000 року по січень 2008 року, з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто з січня 2003 року по день звільнення позивача базовими місяцями для розрахунку індексації грошового забезпечення є квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року.

Згідно з пунктом 12 Порядку №663 (який діяв з 07.05.1998 по 17.07.2003) роз`яснення щодо застосування цього Порядку надаються Мінпраці та Мінфіном.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1078 (який діє з 17.07.2003) роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснень Міністерства праці і соціального захисту населення №024-65 від 09.04.2004 вбачається, що поточні коливання сум встановлених надбавок та премій залежно від фінансових можливостей не можуть бути підставою для визначення звітного місяця, в якому були більші виплати, базовим. Аналогічні роз`яснення надані вказаним Міністерством у листі від 09.12.2005 № 024-106.

Відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики №024-106 від 09.02.2005, №518/10/136-12 від 27.12.2012, №48/0/66-17 від 08.08.2017 вбачається, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації та не є підставою вважати місяць базовим для проведення індексації, якщо не підвищився посадовий оклад.

Окремо слід зауважити, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, оскільки підвищення розміру грошового забезпечення позивача за рішенням Уряду відбулось саме з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, за результатом чого з 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації став березень 2018 року.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 19.05.2022 р. у справі №200/3859/21, від 26.01.2022 р. № 400/1118/21, від 20.04.2022 р. №420/3593/20, від 07.08.2019 р. № 825/694/17, від 19.07.2019 р. № 240/4911/18, від 20.11.2019 р. № 620/1892/19, від 05.02.2020 р. № 825/565/17, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно застосував за період з липня 2003 року по травень 2019 року базові місяці липень, вересень 2003 року; лютий, березень, червень, липень, серпень 2004 року; січень, лютий, квітень, травень, червень, серпень 2005 року; січень, квітень, травень, липень, серпень, грудень 2006 року; січень 2007 року; квітень, вересень, листопад 2008 року; липень 2009 року; травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року; січень, лютий, травень, червень, серпень, листопад 2011 року; січень, березень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року; лютий, липень, вересень, жовтень 2013 року; лютий, квітень, червень, липень, вересень, жовтень 2014 року; грудень 2015 року при нарахуванні і виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення та безпідставно не застосував базовий місяць - квітень 2000 року (у період з липня 2003 року по 01.01.2008), січень 2008 року (у період з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року) та не був обчислений індекс споживчих цін, з наростаючим підсумком.

Водночас, судом встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2018 по дату звільнення правомірно здійснена з урахуванням місяця підвищення доходу - березень 2018, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд наголошує на тому, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Варто також наголосити, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, та оскільки така індексація позивачу нараховувалася із застосуванням невірних базових місяців, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17 липня 2003 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - квітень 2000 року та січень 2008 року.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.08.2022 у справі №580/10220/21.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Положення статей 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Судом встановлено, що індексація грошового забезпечення за спірний період не була нарахована позивачу в повному обсязі, а тому підстави для присудження компенсації відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на час розгляду даної адміністративної справи відсутні.

За цих обставин, суд вважає, що задоволення таких позовних вимог на стадії виниклих між сторонами в цій справі спірних правовідносин не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, визначеним у ст. 2 КАС України, оскільки відповідачем ще не були реалізовані надані йому дискреційні повноваження щодо нарахування відповідної суми компенсації та щодо вирішення питання про здійснення компенсації сум податку.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з липня 2003 року по лютий 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з липня 2003 року по лютий 2018 року включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - квітень 2000 року та січень 2008 року.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає, що вказане клопотання суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стосовно строку звернення до суду у спірних правовідносинах суд зазначає, що згідно з статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Винятки з цієї норми за частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ не підлягають поширенню на спірні правовідносини.

Із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 29 листопада 2023 року в справі №990/233/23, обставини якої є аналогічними до обставин справи №520/31889/23, необхідно зазначити таке:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

З приводу «продовженого» строку до 30 червня 2023 року для звернення до суду, то необхідно зазначити, що карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року. З того часу дія карантину безперервно і неодноразово продовжувалася. Згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.

У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, й у вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.

Таким чином, відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не положення пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право - у межах строку - звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення.

Наведена позиція суду узгоджується із практикою Верховного суду, зокрема ухвалою від 07.12.2023 по справі №990/242/23, від 11.12.2023 по справі №990/235/23.

Перелічені правові позиції Верховного Суду є останніми у часі стосовно тлумачення змісту ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ і тому підлягають поширенню на спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, а також звертаючи увагу на те, що з цим позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 08.11.2022 (підтверджується копією конверта з відміткою поштового відділення), тобто в межах встановленого нормами Кодексу законів про працю України строку, правові підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд відмічає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома стаття 134 КАС України).

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Чучковських» укладено Договір №1 про надання професійної правничої допомоги від 28.10.2020, у відповідності до якого адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором (далі договір).

Згідно із наведеного договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 29.09.2022 до Договору №1 від 28.10.2020 вартість послуг з надання правової допомоги згідно з вказаним договором щодо надання професійної правничої (правової, юридичної) допомоги та представництва інтересів клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 20.05.2019 у розмірі 139 048,93 грн., про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка буде розглядатись в Окружному адміністративному суді міста Києва, становить тридцять тисяч гривень, з розрахунку п`ять тисяч гривень за одну годину роботи адвоката адвокатського об`єднання.

Актом-рахунком №1-2 від 08.11.2023 встановлено, що Адвокатським об`єднанням «Чучковських» було виконано, а ОСОБА_1 було прийнято наступні роботи (надано такі послуги):

1. Дві консультації щодо незаконності дій УДО України (про стягнення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 20.05.2019, про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) 5 000,00 грн.;

2. Складання адвокатських запитів та заяви від 08.07.2022 №1/82/7, від 19.08.2022, від 19.09.2022. Розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 20.05.2019 для позовних вимог 10 000,00 грн.;

3. Складання процесуальних документів (клопотання, заяви) до позовної заяви 5 000,00 грн.;

4. Складання позовної заяви, формування та оформлення пакету документів до позовної заяви, згідно з вимогами статей 160, 161 КАС України 10 000,00 грн.

Згідно з прибутковим касовим ордером №11 від 08.11.2022 позивачем сплачено адвокату гонорар в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи щодо співмірності витрат, заявлених до стягнення, що були понесені позивачем на правничу допомогу, представник відповідача вказує на те, що даний спір відноситься до справ незначної складності, наявність усталеної судової практики щодо спірних правовідносин, а тому вартість годин роботи представника позивача є надмірною та необґрунтованою.

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

З огляду на викладені у цьому рішенні висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної охорони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з липня 2003 року по лютий 2018 року.

3. Зобов`язати Управління державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2003 року по лютий 2018 року із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з липня 2003 року по грудень 2007 року включно із застосуванням базового місяця «квітень 2000 року», а за період з січня 2008 року по лютий 2018 року включно із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року», з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Стягнути з Управління державної охорони України (ідентифікаційний код - 00037478, вул. Академіка Богомольця, 8, м. Київ, 01024) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.