Рішення № 126987220, 30.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року справа №320/4790/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з позовом до Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України у видачі неповнолітній донці позивача ОСОБА_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Дніпровський відділ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України оформити та видати неповнолітній донці позивача ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- стягнути на користь позивача з Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України судові витрати у сумі 2422,40 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.07.2023 він звернувся до Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України про видачу його неповнолітній донці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 16-ти річчя, паспорта громадянина України у формі книжечки. Відповідач листом від 08.08.2023 №Д-37/6/8027.23/41-23 повідомив про відмову в оформлені та видачі ОСОБА_2 паспорта у формі книжечки, мотивуючи тим, що оформлення та видача паспорта у формі книжечки можлива за відповідним рішенням суду. На думку позивача, така відмова відповідача суперечить положенням Закону №2503-ХІІ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що з 01.11.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №745 від 26.10.2016 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 26.03.2015", якою затверджено новий зразок паспорта громадянина України у формі картки та приведено у відповідність до законодавства Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. З прийняттям цього акта органи ДМС зобов`язані забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України відповідно до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів виключно у вигляді картки.

Звертає увагу, що обробка персональних даних територіальними підрозділами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області здійснюється на підставі п. 2 та 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних». Видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду книжечка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети обробки. Враховуючи наведене, у органів міграційної служби відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХІІ. від 26.06.1992.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 12.07.2007.

У зв`язку з досягненням 16-ти річчя, 27.07.2023 ОСОБА_1 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , звернувся до Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України із письмовою заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, додавши до заяви фотокартки, свідоцтво про народження та інші документи.

Дніпровський відділ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України листом від 08.08.2023 №Д-37/6/8027.23/41-23 повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХІІ.

Позивач, не погодившись із вказаною відповіддю, як законний представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі також - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення №2503-XII).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Таким чином, Положенням №2503-XII, передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки та у формі картки.

Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI, зі змінами) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Частинами 2, 3 ст. 4 Закону №5492-VI встановлено, що визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VIвнесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних.

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед них - паспорт громадянина України.

Як передбачено ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Відтак, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Отже, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Аналогічна правова позиція викладена за результатами розгляду зразкової справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є протиправною, через що позовні вимоги є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

При цьому суд зазначає, що сплачений позивачем при звернення до суду з даним позовом судовий збір згідно платіжної інструкції кредитового переказу від 04.09.2023 №5490360 на суму 2157,20 грн не належить стягненню з відповідача на користь позивача, але за клопотанням позивача може бути повернутий з державного бюджету.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 30.08.2023 №37 між Адвокатською компанією «Покон» в особі керуючого партнера Жили А.А. (далі Компанія) та ОСОБА_1 (далі Клієнт).

За п.1.1. Договору Компанія приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту, а останній зобов`язується оплачувати надану правову допомогу.

Відповідно до п. 1.2 Договору під правовою допомогою розуміється: консультації, підготовка позову та участь у судовій справі, стороною (позивачем) якої є Клієнт з питань видачі його неповнолітній донці ОСОБА_2 , Дніпровським відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України паспорта у формі книжечки.

За п.3.1 Договору Клієнт сплачує Компанії 5000,00 грн (без ПДВ). Оплата включає в себе всі етапи та складові надання правової допомоги згідно цього договору, і не залежить від фактично витраченого часу на її надання.

Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Компанії або в інші незаборонені законодавством формі та спосіб (п. 3.2).

Відповідно до п. 3.3 Договору передоплата здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору.

На виконання умов Договору позивач сплатив за Договором про надання правової допомоги №37 від 30.08.2023 5000,00 грн, що вбачається з платіжної інструкції кредитового переказу від 05.09.2023 №5495874.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи.

Однак, розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд вважає завищеним, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю цієї справи.

Суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.

Отже, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

3. Зобов`язати Дніпровський відділ Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України (ідентифікаційний код відсутній; адреса місцезнаходження: 42552598, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 14А) оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.

4. Стягнути з Дніпровського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області ДМС України (ідентифікаційний код відсутній; адреса місцезнаходження: 42552598, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 14А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.