Рішення № 126987055, 30.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Справа № 640/29901/21 Провадження №ЗП/280/145/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/29901/21, яка перебувала в провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва та не була розглянута зазначеним судом до прийняття рішення про його ліквідацію, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (далі-позивач) до Київська митниця (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000025/1 від 27.05.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2021/00244 від 27.05.2021, прийняті Київською митницею Державної митної служби України за митною декларацією №UA100020/2021/588007.

Ухвалою суду від 24.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказали на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.05.2021 з метою переміщення товару через митний кордон України - двигуна внутрішнього згоряння - позивачем подано митну декларацію №UA100020/2021/588007, в якій до митного оформлення заявлено товар загальною митною вартістю 5540,00 Євро, що була визначена шляхом застосування основного методу.

Поставка товару здійснювалася на умовах EXW PL Kojszowka.

Разом з МД позивачем був наданий пакет документів та додаткових документів: invoice/рахунок FV/21/05/106 від 20.05.2021; міжнародна товарно-транспортної накладної (СМR) б/н від 21.05.2021; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA100020/2021/587596; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №425 від 19/05/2021; довідка про транспортно-експедиторські витрати б/н від 21.05.2021; експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-573 від 25.05.2021; договір на надання транспортно-експедиційних послуг №299-33 від 15.10.2020; invoce/рахунок PF/21/349 від 18.05.2021; перепустка №В6-0010402; лист б/н від 25.05.2021; лист від відправника б/н від 25.05.2021; копія митної декларації країни відправлення №MRN 21PL351020E0435626.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

встановлено невідповідність опису графи 31 митної декларації щодо характеристик товару в частині опису «Відновлений після ремонту» та рахунку-фактурі, де дана інформація відсутня в товаро-супровідних документах;

відповідно до пункту 6 статті 53 Митного кодексу, була надана копія декларації країни відправлення де в описі товару зазначено «silnik spalinowy novy», що в перекладі означає новий двигун внутрішнього згоряння, що не відповідає інформації, зазначеній в 31 графі та договорі-рахунку №299-33;

в копії митної декларації країни відправлення від 20.05.2021 №MRN 21PL351020E0435626 вказаний серійний номер двигуна 00701767, але при митному оформленні з`ясувалось, що номер двигуна інший 00701787;

при митному оформленні надано довідку про транспортні витрати від 21.05.2021 б/н від ТОВ «Інтерфрахт ТВК», який не є перевізником вантажу. Проте, відповідно до інформації, зазначеної в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) від 21.05.2021 б/н, фактичний виконавець перевезення оцінюваного товару є ПП «Костик Володимир Васильович». Тобто, відбулося залучення третіх осіб, що ставить під сумнів врахування всіх складових митної вартості товару. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Враховуючи викладене, згідно вимог ч.3 ст.53 МКУ позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення.

Позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме: договір на надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ «Інтерфрахт» та ФОП ОСОБА_1 ; експертний висновок Київської торгово-промислової палати. Також, позивач вказав на те, що додаткові документи надаватися не будуть.

27 травня 2021 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000025/1, в зв`язку з тим, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На підставі зазначеного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00244 від 27.05.2021.

Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Стосовно посилань митного органу на те, що «встановлено невідповідність опису графи 31 митної декларації щодо характеристик товару в частині опису «Відновлений після ремонту» та рахунку-фактурі, де дана інформація відсутня в товаро-супровідних документах», суд зазначає, що митний орган жодним чином не зазначає, яким чином зазначена обставина впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки позивачем і так декларувався імпортований товар, який такий, що вже був у використанні.

Щодо посилань митного органу на те, що «відповідно до пункту 6 статті 53 Митного кодексу, була надана копія декларації країни відправлення де в описі товару зазначено «silnik spalinowy novy», що в перекладі означає новий двигун внутрішнього згоряння, що не відповідає інформації, зазначеній в 31 графі та договорі-рахунку №299-33», суд зазначає, що копія декларації країни відправлення не є первинним документом, в силу приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, на підставі якого визначається митна вартість, оскільки є лише додатковим документом.

Водночас, у фактурі FV/21/05/106 (oryginal) опис товару не містить інформації про те, що двигун є новим, а у інвойсі PF/21/349 зазначено про те, що двигун є вживаним.

Також, суд звертає увагу на те, що в Акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, який складався співробітниками митного органу, зазначено, що «… на оглянутому товарі наявні ознаки експлуатації..», а відповідно митний орган підтвердив факт того, що позивачем імпортувався двигун, який вже був у використанні.

З урахуванням викладеного, у сукупності наданими до митного органу документами підтверджено те, що позивачем імпортувався двигун, що вже був у використанні, а зазначення у копії декларації країни відправлення інформації про протилежне є технічною опискою, яка не впливає на можливість визначення митної вартості товару.

Щодо посилань митного органу на те, що «в копії митної декларації країни відправлення від 20.05.2021 №MRN 21PL351020E0435626 вказаний серійний номер двигуна 00701767, але при митному оформленні з`ясувалось, що номер двигуна інший 00701787», суд зазначає, що зазначена обставина жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Більш того, відповідно до листа Компанії Wibako sp.z.o.o. від 25.05.2021 (а.с.33), встановлено, що зазначений недолік є лише опискою, оскільки в процесі експлуатації двигуна деякі дані на інформаційній табличці були затерті і погано видимі, то відправником було допущено описку.

Стосовно посилань митного органу на те, що «при митному оформленні надано довідку про транспортні витрати від 21.05.2021 б/н від ТОВ «Інтерфрахт ТВК», який не є перевізником вантажу. Проте, відповідно до інформації, зазначеної в міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) від 21.05.2021 б/н, фактичний виконавець перевезення оцінюваного товару є ПП « ОСОБА_1 ». Тобто, відбулося залучення третіх осіб, що ставить під сумнів врахування всіх складових митної вартості товару. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару», суд зазначає, що зазначені обставини не є недоліком та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір саме з ТОВ «Інтерфрахт ТВК» на комплекс послуг з поставки товару, водночас ТОВ «Інтерфрахт ТВК» не було позбавлена права залучати до виконання послуг третіх осіб.

Суд зазначає, що позивачем під час митного оформлення товару була надано довідка ТОВ «Інтерфрахт ТВК» від 21.05.2021, в якій містилася повна інформація про вартість транспортування товару як до кордону України, так і до місця призначення.

Зазначена довідка є належним документом, який підтверджує вартість транспортування товару, а тому митний орган не мав права витребувати додаткові документи з зазначеного питання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29014,16 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 29014,16 грн. лише за підготовку позовної заяви та вчинення дій, які передують поданню позовної заяви, є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 4000,00 грн.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул.Металургів, будинок 17, офіс 105, код ЄДРПОУ 37001696) до Київської митниці (03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, буд.8-А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000025/1 від 27.05.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2021/00244 від 27.05.2021, прийняті Київською митницею Державної митної служби України за митною декларацією №UA100020/2021/588007.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова