Рішення № 126981828, 25.04.2025, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/669/25

№2/930/555/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2025 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудований гараж, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом про визнання права власності на самочинно збудований гараж. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним у 2005 році біля багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 збудовано індивідуальний гараж загальною площею 23,6 м2. З 2005 року по даний час позивач користується вказаним гаражем, відкрито, утримує його в належному стані. Збудований позивачем гараж без одержання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва є об`єктом самочинного будівництва. За даних обставин, позивач просить суд визнати за ним право власності на гараж, який розташований біля будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 м2.

Ухвалою судді від 26.03.2025 року прийнято позовну до розгляду та відкрито позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 04.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду дану цивільну справу по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити.

Представник відповідача Немирівської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без участі представника Немирівської міської ради. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Гараж, що знаходиться по АДРЕСА_1 , має загальну площу 23,6 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 03 січня 2025 року.

Як вбачається із звіту про оцінку майна ТОВ «Подільський експертний центр» від 03 січня 2025 року, гараж, загальною площею 23,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи його частку, що оціюється (1/1) та мету оцінки, вартість об`єкту в цілому без ПДВ складає: 121400,00 грн..

Із долучених позивачем заяв сусідів, вбачається, що ОСОБА_2 , проживаюча в АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , проживаюча у АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , проживаюча в АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , проживаюча у АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , проживаюча в АДРЕСА_7 та ОСОБА_7 проживаючий в АДРЕСА_8 , не заперечували про здійснення ОСОБА_8 будівництва гаража на прилеглій земельній ділянці до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положення статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 (про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно побудований гараж, який розташований біля будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 м2.

Керуючись ст.ст.4,5,12,211,247,258,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст.ст. 15,319,321,328,331,376 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на самочинно збудований гараж задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 20.08.2022 органом 0527 право власності на гараж, який розташований біля будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 23,6 м2.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко