Ухвала суду № 126980534, 30.04.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/1462/25

Справа № 754/6603/25

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2025 року місто Київ

Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100030001216 від 17.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Прага Кіровоградської обл., громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, без місця реєстрації, останнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий:

- 16.05.1994 Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ст.ст. 42 ч. 3, 81, 140 ч. 2, 140 ч. 3, 145 ч. 1 КК України 1960 року, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, звільнений по відбуттю строку покарання 24.12.1999;

- 09.06.2000 Комсомольським районним судом міста Херсона за ст.ст. 44, 140 ч. 3 КК України 1960 року, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнений умовно-достроково 17.07.2001;

- 27.02.2002 Кіровським районним судом міста Кіровограда за ст. 185 ч. 3 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений по відбуттю строку покарання 31.12.2004;

- 02.11.2005 Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ст.ст. 185 ч. 3, 309 ч. 1 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 21.02.2009 умовно-достроково з невідбутим строком на 1 рік 4 місяці 21 день;

- 07.12.2009 Кіровським районним судом міста Кіровограда за ст. 185 ч. 3 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений по відбуттю строку покарання 12.09.2013;

- 18.05.2015 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст.ст. 185 ч. 3, 187 ч. 3 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, звільнений по відбуттю строку покарання 25.08.2021;

- 13.04.2022 Петрівським районним судом Кіровоградської області за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 30.01.2024 умовно-достроково звільнений на невідбутий строк 10 місяців 21 день,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 ,

сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 30.04.2025 надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні №12025100030001216 від 17.04.2024 про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12025100030001216 від 17.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, де досудовим розслідуванням встановлено, що 16.04.2025, близько 10:41 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Еко-маркет», що за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 12, побачив біля антикрадіжних рамок, залишений електровелосипед марки «АDO», моделі A20, потужністю 350 Wh, після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введено з 05:30 год. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025 строком на 90 діб, до 09.05.2025.

Реалізуючи свій протиправний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , приблизно об 10:42 год., впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав електровелосипед марки «АDO», моделі A20, потужністю 350 Wh, вартістю 29 249,50 грн.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи вищевказане майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 , матеріальної шкоди на загальну суму 29 249,50 грн.

30.04.2025 ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 16.04.2025;

- даними протоколу огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 12, від 16.04.2025;

- даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 ;

- даними висновку експерта №СЕ-19/111-25/24607-ТВ за результатами проведення судової товарознавчої експертизи;

- даними протоколу огляду відеозаписів з камер відеоспостереження магазину «Еко-маркет» за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 12;

- даними протоколу огляду відеозаписів з камер відеоспостереження ІС «Безпечне місто»;

- даними протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 ;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_7 .

При цьому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбачене ст. 185 ч.4 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

В обґрунтування клопотання про необхідність застосування запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, зокрема:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду оскільки повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років. Тобто, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може зникнути від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння вказаного кримінального правопорушення, усвідомивши невідворотність великого строку покарання за його вчинення, та не виконувати, покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 42 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 не має постійного місця проживання на території м. Києва та сталих соціальних зв`язків;

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 3 КПК України, обґрунтовується тим, що з матеріалів кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 відомі особи потерпілого та свідків, їх анкетні дані, місце проживання, та у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб, шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеною особою під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 5 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є особою працездатного віку, проте не працевлаштований, не має інших джерел доходу, а відтак не має засобів для існування, не одружений, міцних соціальних зв`язків не має, після неодноразового відбуття строку покарання у виді позбавлення волі жодних належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та цинічно, повторно, вчинив нове умисне таємне викрадення чужого майна, що не належить до товарів першої необхідності, у вчиненні якого підозрюється, а тому продовжуватиме злочинну діяльність у сфері вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру або інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу, що менш суворі запобіжні заходи у виді: особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_4 під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості ухилення останнього від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також не зможуть забезпечити виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні, підтримав клопотання. Зазначив, що більш м`який запобіжний захід не буде дієвим заходом забезпечення кримінального провадження. Просив клопотання задовольнити за викладених в ньому підстав та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Підозрюваний при вирішенні даного клопотання поклався на розсуд суду.

Вислухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто, явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» (№ 33977/96 від 26.07.2001) ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину (санкція ст. 185 ч. 4 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років) може вдатися до відповідних дій.

Вищенаведене дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_4 на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом спонукання їх до відмови від раніше наданих показань.

Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він не має постійного місця роботи, тобто відсутнє постійне джерело доходу, відсутні міцні соціальні зв`язки, а також те, що підозрюваний неодноразово судимий, на шлях виправлення не став.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також данні щодо особи підозрюваного, який, раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, відсутні міцні соціальні зв`язки, стан здоров`я підозрюваного не перешкоджає його утриманню в місцях попереднього ув`язнення.

Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Враховуючи те, що кримінальне правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 , а саме ст. 185 ч. 4 КК України є тяжким злочином, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, сукупністю обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.

Крім того, слідчий суддя, відповідно до ст. 183 КПК України, вважає за можливо визначити розмір застави, не зважаючи на те, що вчинення кримінального правопорушення інкримінується в умовах воєнного стану.

Керуючись ст.ст.177-179,183,184,193,194,196,309,376 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025100030001216 від 17.04.2024, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 28 червня 2025 року.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного затримання, в порядку виконання ухвали слідчого судді, з 30 квітня 2025 року.

Визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, р/о UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками в даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

- не залишати межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 28 червня 2025 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошений 30.04.2025 о 17:50 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1