Ухвала суду № 126980512, 29.04.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/124/25

Справа № 754/9589/20

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Головач О.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 754/9589/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст скарги

16 квітня 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить суд видати дублікат виконавчого листа № 754/9589/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.01.2016 у розмірі 20356,36 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн.

Вимоги заяви мотивовані тим, що працівником позивача втрачено виконавчий документ.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа прийнято до розгляду.

У судове засідання 29 квітня 2025 року учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.01.2016 у розмірі 20356,36 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн (повний текст рішення складено 24.12.2020).

Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 26.01.2021.

24.02.2021 представник заявника - Юзипчук М.В. отримав копію зазначеного рішення та оригінал виконавчий лист № 754/9589/20, що підтверджується заявою, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи (а.с. 107).

Відповідно до довідки про втрату виконавчого документа № 2020729 від 11.02.2025, виконавчий документ по справі № 754/9589/20 втрачено юрисконсультом Михальченко Федором Володимировичем у зв`язку з недбалістю, яка полягає в наступному: після підготовки заяви про відкриття виконавчого провадження працівником не надіслано відповідну заяву про відкриття виконавчого провадження та оригінал виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва 24.02.2021 у справі №754/9589/20, на примусове виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби та не передано до архіву банку. Відібрати пояснення у юрисконсульта Михальченко Федора Володимировича щодо причин втрати виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва 24.02.2021 у справі 754/9589/20 не виявилось можливим у зв`язку із його звільненням 08.09.2021 відповідно до наказу №7230164/2021.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Положення статті 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положенням статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України ) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили; перевірити чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин; чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання; обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.

Під час розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого документа суд зобов`язаний з`ясувати, чи є воно чинним та не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного йому майна чи грошових коштів. Також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа повинно бути додано довідки органів зв`язку або державного виконавця.

В той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 у справі № 6/275-08, від 15.08.2018 у справі №6/256, від 26.04.2018 у справі № 922/6111/15 та від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г).

Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, стягувач, який пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання про поновлення пропущеного строку. Така заява розглядається судом у десятиденний строк і за наслідками розгляду постановлюється відповідна ухвала. У разі пропуску строку давності пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин він може бути поновлений, якщо інше не встановлено законодавством. Поважними причинами визнаються такі обставини суб`єктивного і об`єктивного характеру, які перешкодили стягувачу вчинити у встановлений строк дії з пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі№ 2-836/11(провадження № 14-308цс19, ЄДРСРУ № 86566261 ) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Такої позиції дотримався Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-12454/10 постанова від 13 січня 2020 року.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду ухвалено 30.11.2020, набрало законної сили - 26.01.2021, виконавчий лист видано 24.02.2021, із заявою про видачу дубліката виконавчого листа заявник звернувся лише 16.04.2025. Водночас заявник, звертаючись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа не порушував перед судом питання про поновлення строку.

Отже, з огляду на те, що заявником пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання та не порушено питання про його поновлення, підстав для задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 754/9589/20 немає, а тому заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.433, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 754/9589/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.04.2025.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК