Ухвала суду № 126977330, 14.04.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3311/25 провадження № 2-о/361/76/25

14.04.2025

У Х В А Л А

«14» квітня 2025 року м.Бровари Київської області

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Сайд» про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ),

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «Нью Сайд» звернулося до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт, що нежитлове приміщення № 75, що належить товариству на праві приватної власності, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Центральна, будинок 15.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду, суд вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження за цією заявою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Це означає, що суди розглядають не просто будь-які спори та заяви, а лише юридичні. І вчинюване, і вимога мають існувати саме в правовому полі, а не будь-якому іншому, тобто регулюватись нормами права.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц, у пункті 59 постанови від 13.06.2018 у справі № 454/143/17-ц, у пункті 37 постанови від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбаченому у частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України. Так, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).

Згідно зі статтею 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Під юридичними фактами розуміють обставини, з якими норми права пов`язують настання правових наслідків - установлення, зміну, припинення або інші трансформації правовідносин. Встановлені й зафіксовані належним чином юридичні факти набувають відповідного значення - правовстановлюючого, правозмінюючого і правоприпиняючого. Отже, факти багатоманітної дійсності стають юридичними за умови, що вони породжують певні правові відносини або приводять їх у рух.

Життєві обставини, перш ніж вони набудуть юридичного значення, мають бути належним чином встановлені.

Встановити юридичний факт означає підтвердити або з`ясувати істину. Під істиною розуміється те саме, що й правда. Це достовірне знання, яке об`єктивно відображає реальну дійсність.

Отже, надаючи життєвій обставині чи явищу юридичного значення, суд або інший уповноважений на це орган підтверджує правдивість конкретної обставини чи явища, доводить, що вона насправді відбулася або реально існує. Юридичні факти повинні обов`язково бути зафіксованими, оформленими у встановленому порядку, викликати передбачені законом правові наслідки. Оформлення фактів означає не тільки реєстрацію, а й їх встановлення за передбаченою законом процедурою чи процесуальною формою.

Юридичними фактами можуть виступати лише такі соціальні обставини, наявність чи відсутність яких можна з точністю встановити і закріпити формально.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення таких фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Хоча зазначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік справ, не є вичерпним, проте за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки, а відтак їх можна визнати юридичними.

Отже, і факт, який просить визнати заявник має уже існувати як правовий (потрібне лише його підтвердження), заявник повинен мати певну мету, а не будь-яку абстрактну (породжує виникнення, зміну чи припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій), і заявник має бути належним.

У даному випадку заявник просить встановити факт розташування нерухомого майна за певною адресою, оскільки під час укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 жовтня 2021 року приватному нотаріусу не надано розпорядження Дарницької РДА про присвоєння нової поштової адреси.

Наявна помилка у договорі може бути виправлена у спосіб усунення недоліків нотаріального акту, а також шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У судовому порядку встановлення факту розташування нерухомого майна за певною адресою неможливо.

Поставлені заявником вимоги не підвідомчі розгляду судами.

Керуючись статтями 186, 260, 293, 294, 315, 353 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкриттіпровадження зазаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «НьюСайд» провстановлення факту,що маєюридичне значення,заінтересована особа:Центральне міжрегіональнеуправління Міністерстваюстиції (м.Київ) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин