Постанова № 126976800, 30.04.2025, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/782/25

3/287/2289/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року м. Олевськ

Суддя Олевськогорайонного судуЖитомирської областіВинар ЛюбомирВікторович,розглянувши справупро адміністративнеправопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.05.2009 року Малинським МВ УМВ України в Житомирській області, працюючого директором ДП «Олевський ЛГ АПК», жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області від головного державного інспектора відділу перевірок платників інших галузей економіки управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Житомирській області Лясковця І.П. надійшов протокол про адміністративне правопорушення №122 від 04.04.2025 року зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 допустив порушення ведення податкового обліку, а саме: заниження нарахування та сплати податку на прибуток на загальну суму 166885 грн. 00 коп., заниження нарахування та сплати податку на додану вартість на загальну суму 41283 грн. 00 коп., заниження земельного податку на загальну суму 353343 грн. 59 коп., згідно акту документальної планової виїзної перевірки від 28.03.2025 року №6373/06-30-07-02/05418483, ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпункту 140.5.9, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, пункт 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, пункти 6, 7, 8, 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509 та пункт 8 Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, підпункту 192.1.2 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 269.1.1.1, підпункту 269.1.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпункту 270.1.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 274.1 статті 274, пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.

У судове засідання ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до положень ст. 268КУпАП при розгляді даної категорії адміністративних справ участь особи, щодо якої розглядається справа не обов`язкова.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Крім цього, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 163-1КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Згідно ст. 1КУпАП завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено у ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 38КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексупідвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цьогоКодексучи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Визначення на законодавчому рівні у ст. 38КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв`язку з цим тлумачення положень частини другої ст. 38КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.

Суд зважає, що норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 487/2854/17,Кодекс України про адміністративні правопорушенняне містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не є триваючим правопорушенням, оскільки вважається скоєним у момент складання та подання відповідальною за ведення фінансово-господарської діяльності особою податкової звітності за відповідний період.

Із акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №6373/06-30-07-02/05418483 вбачається, що правопорушення відбулося у період з 01.07.2019 року по 30.09.2024 року, а також з 01.07.2019 року по 30.09.2019 року.

Вчинене правопорушення не відноситься до триваючого, а відтак строк притягнення до відповідальності закінчився.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихст. 38 КУпАП.

Дана норма є імперативною і не передбачає обов`язку суду визначати питання винуватості чи невинуватості особи, оскільки за своєю суттю є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно висновків рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року, у разі закриття провадження у справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Крім цього, суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV; ). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Верховний суд у своїй постанові від 11 липня 2018 року по справі №308/8763/15-а вказав, що відповідно до пункту 7 частини першоїстатті 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38 цього Кодексу. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Отже, наявність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

З огляду на викладене, суд констатує, що вказане у протоколі правопорушення не є триваючим. Отже, на момент розгляду справи сплинув встановлений законом строк для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, слід зазначити, що вказану справу передано судді Винару Л.В. 15.04.2025 року, тобто вже після спливу строку протягом якого особу можна було б притягнути до адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, вчасно повідомити особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та розглянути справу у строк відповідно до якого особу можливо притягнути до відповідальності у суду можливості не було.

Відповідно дост. 284 КУпАПпо справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбаченихстаттею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Керуючись ч. 1 ст.163-1, ст.38,247, ст.284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення у відповідності до п.7 ст. 247 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Л.В.Винар