Рішення № 126972746, 30.04.2025, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/879/25

2/683/700/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/879/25, 2/683/700/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором кредиту №128108 від 15 січня 2024 року в сумі 8561 грн. 68 коп.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 15 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі - ТОВ «ФК «Кредіплюс») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №128108 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За умовами вказаного кредитного договору сторони погодили, що сума кредиту становить 8000 грн. та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 2085,05 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №121760 від 06 листопада 2023 року, укладеним з ТОВ «ФК «Кредіплюс», у розмірі 3914,95 грн. на рахунок банківської картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті, у розмірі 2000 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору. Строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 15 січня 2024 року (дата надання кредиту) по 25 березня 2024 року. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 460% річних, є незмінними та нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, визначеного у п.2.6 договору. Крім того, за умовами договору сторони передбачили також сплату комісії. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн., стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн.

Кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником платежів на повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом визначено у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору кредиту.

Всупереч умов договору ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання щодо повернення наданого їй кредиту та не здійснювала оплату процентів та комісії згідно графіку платежів, в зв`язку із чим її заборгованість за договором кредиту становить 8561 грн. 68 коп.

12 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №12072024, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року.

Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало будь-яких нарахувань за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року, заборгованість по якому на дату подачі позову залишилась незмінною - 8561,68 грн.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань за договором кредиту №128108, тому позивач просить стягнути з неї на свою користь 8561,68 грн. заборгованості, з яких: 5550,90 грн. - заборгованість по кредиту, 2610,78 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 400 грн. - комісія. Крім того, просить стягнути з відповідачки сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., а також 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Вказує, що 15 січня 2024 року ТОВ «Кредіплюс» надало їй кредит в сумі 8000 грн., за користування яким вона мала сплатити 4702,10 грн. відсотків та 401 грн. комісії. За період користування кредитом вона сплатила 4541,42 грн., з яких на погашення тіла кредиту було зараховано 2449,07 грн., на погашення відсотків - 2091,32 грн., комісії - 01 грн. Зазначає, що кредитор не мав підстав нараховувати та стягувати з неї відсотки за користування кредитом, оскільки вона має пільги, встановлені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як її чоловік ОСОБА_2 з 09 березня 2023 року призваний на військову службу під час мобілізації, з 10 березня 2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , де проходить військову службу по теперішній час. Тому, відсотки нараховані за користування кредитними коштами стягненню не підлягають. Що стосується комісії за управління та обслуговування кредитом в розмірі 400 грн., то вважає, що підстав для її стягнення не має, так як дана умова договору є несправедливою та відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Оскільки на погашення кредиту в сумі 8000 грн. нею було сплачено 4541,42 грн., частина з яких безпідставно була зарахована на погашення відсотків та комісії, тому вказані кошти мають бути зараховані лише на погашення тіла кредиту, в зв`язку із чим залишок тіла кредиту становить 3458,58 грн. і саме така сума підлягає стягненню з неї за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року. Крім того, вважає безпідставними та явно завищеними відносно ціни позову витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. Оскільки представник позивача подав позов через систему «Електронний суд», участі у судовому засіданні наміру приймати не має, тобто позивач поніс мінімальні витрати, пов`язані із зверненням до суду, тому просить зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 3000 грн.

До початку розгляду справи по суті 28 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» через систему «Електронний суд» подало заяву про зменшення позовних вимог. Вказує, що військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме, на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Тому, відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України ТОВ «ФК «Ейс» зменшує позовні вимоги і просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року в розмірі 5550,90 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту.

Крім того, 28 квітня 2025 року представник ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Тараненко А.І. подав до суду письмові пояснення, у яких просить позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 5550,90 грн. заборгованості за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року, та покласти на відповідачку витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Тараненко А.І., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явився, у позовній заяві наявне його клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_3 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала заяву, у якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги визнає частково у межах суми, зазначеної нею у відзиві на позов.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК

України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №128108 (а.с.13-16).

Кредитний договір укладено сторонами в електронній формі та підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання нею 15 січня 2024 року о 16:44:38 одноразового ідентифікатора «d6bc6d6e», який був надісланий на номер її мобільного телефону НОМЕР_3 , про що свідчить розділ VII кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п.2.2.1 кредитного договору відповідачці надано кредит в розмірі 8000 грн. в наступному порядку: у розмірі 2085,05 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №121760 від 06 листопада 2023 року, укладеним з ТОВ «ФК «Кредіплюс»; у розмірі 3914,95 грн. на рахунок банківської картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 2000 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

Строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 15 січня 2024 року (дата надання кредиту) по 25 березня 2024 року (п.2.6 договору).

У п.2.3 договору кредиту сторони передбачили, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 460% річних, тип процентної ставки - фіксована, розмір процентної ставки незмінний. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, визначеного у п.2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів.

Крім того, за умовами п.2.4 кредитного договору сторони передбачили також сплату комісії. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн., стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн.

У п.2.5 договору кредиту сторони також передбачили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2000 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів.

За умовами вищезазначеного договору кредиту ОСОБА_1 зобов`язалась повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування цими коштами та комісію.

Фінансова установа виконала свої зобов`язання за кредитним договором та надала відповідачці кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

12 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №12072024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.44-50).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 12 липня 2024 року до договору факторингу №12072024 від 12 липня 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року в сумі 8561,68 грн., з яких: 5550,90 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 2610,78 грн. - сума заборгованості за відсотками, 400 грн. - заборгованість по комісії (а.с.51).

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 новий кредитор ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює

державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Досліджені судом вищезазначені докази у справі свідчать, що відбулася заміна кредитора, на підставі укладеного договору факторингу №12072024 від 12 липня 2024 року, а тому до ТОВ «ФК «Ейс», перейшло право вимоги за кредитним договором від 15 січня 2024 року №128108, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а

також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи факт підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «d6bc6d6e», суд вважає, що укладення кредитного договору №128108 від 15 січня 2024 року відбулось, що узгоджується зі ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останній надано кредит в сумі 8000 грн., з яких: 2085,05 грн. зараховано на погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №121760 від 06 листопада 2023 року, укладеним з ТОВ «ФК «Кредіплюс»; 3914,95 грн. зараховано на рахунок банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у національній валюті; 2000 грн. зараховано на погашення заборгованості ОСОБА_1 за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 3914,95 грн. підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 , наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року, з якої вбачається, що 15 січня 2024 року о 16:45:10 на платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжну систему «Термінал Express» надійшов платіж у розмірі 3914,95 грн.

Крім того, за повідомленням АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-2347 від 08 квітня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 , а номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером ОСОБА_1 та знаходиться у її анкетних даних.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» надало виписку з особового рахунку за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 березня 2024 року (закінчення строку дії договору) складає 8561 грн. 68 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5550 грн. 90 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2610 грн. 78 коп., комісія - 400 грн. (а.с.41).

Також із вказаної виписки вбачається, що ОСОБА_1 частково вносила кошти на погашення кредиту, зокрема, 30.01.2024 - 1600 грн., 02.02.2024 - 941,42 грн., 22.02.2024 - 1000 грн., 01.03.2024 - 1000 грн., а всього нею було внесено 4541 грн. 42 грн.

Отже, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25 березня 2024 року (останній день строку дії договору) складає 8561 грн. 68 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5550 грн. 90 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2610 грн. 78 коп., комісія - 400 грн.

ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5550,90 грн. за договором кредиту №128108 від 15 січня 2024 року.

Що стосується вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 2610,78 грн. та комісії в сумі 400 грн., то питання про їх стягнення судом не вирішується, оскільки згідно заяви ТОВ «ФК «Ейс» про зменшення позовних вимог від 28 квітня 2025 року позивач

зменшив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки лише заборгованість по тілу кредиту в сумі 5550,90 грн.

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України), згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, з урахуванням заяви ТОВ «ФК «Ейс» про зменшення позовних вимог від 28 квітня 2024 року, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню лише заборгованість по тілу кредиту в сумі 5550,90 грн.

Щодо доводів ОСОБА_1 , викладених нею у відзиві на позов, про звільнення її від сплати процентів за користування кредитом на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як дружини військовослужбовця, та зарахування сплачених нею процентів в сумі 2091,32 грн. в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, то суд зважає на наступне.

Доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на чинній редакції частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), згідно якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Разом із тим, ці положення внесені до Закону №2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме, у період із 15 січня 2024 року по 25 березня 2024 року, частина п`ятнадцята статті 14 Закону №2011-ХІІ була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.».

Тобто на момент укладення сторонами кредитного договору та строку його дії дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які

перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Отже, із урахуванням норм статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства в часі, чинна норма частини п`ятнадцятої статті 14 Закону №2011-ХІІ, на яку посилається ОСОБА_1 , не регулює спірні правовідносини сторін.

З огляду на викладене, сплачені ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 2091,32 грн. правильно були зараховані кредитором на погашення заборгованості по відсотках, а тому правові підстави для зарахування цих коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту відсутні.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним

шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «Ейс» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04 лютого 2024 року, додаткової угоди №3 до договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04 лютого 2024 року, ордеру серії АА №1539887 від 04 лютого 2025 року, здійснював адвокат Тараненко А.І. (а.с.54-57).

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг за договором №04/02/25-01 від 04 лютого 2025 року сторони погодили, що адвокатом Тараненко А.І. у даній справі надано ТОВ «ФК «Ейс» такі види правової допомоги: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 2 години вартістю 1000 грн., складання позовної заяви - 2 години вартістю 5000 грн., підготовка адвокатського запиту - 1 година вартістю 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000 грн. (а.с.58).

Так, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити

даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Тараненко А.І. у даній справі, з урахуванням ціни позову та клопотання відповідачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також принципу розумності розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування слід визначити в сумі 3000 грн.

З огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8927 від 13 березня 2025 року.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідачки.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №128108 від 15 січня 2024 року в розмірі 5550 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422 грн. 40 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Харківське шосе,19, офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Текст рішення складено 30 квітня 2025 року.

Суддя: