Вирок № 126972341, 16.04.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №650/3505/24

н/п 1-кп/766/141/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1., суддів: ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

за участі:

секретаря судового засідання -ОСОБА_4.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5.,

захисниці - ОСОБА_6.,

обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

потерпілих: ОСОБА_8., ОСОБА_9.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024230000000013 від 03.01.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженеця с. Чарівне Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, раніше судимого:

засудженого вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 05.10.2021 року (справа №647/2762/20, н/п 1-кп/647/91/2021) за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, відповідно до ч. 4 ст. 70 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7. у строк відбування покарання, повністю відбуте покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 27.01.2020 року - чотири роки вісім місяців позбавлення волі, вирок набрав законної сили 05.11.2021 року, покарання не відбуте,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною другою ст. 194, частиною другою ст. 15, пунктом 1 частини другої ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті колегія суддів ухвалила вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

Епізод №1: 02.01.2024 близько 18.00 год., усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна, проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на подвір'ї якого знаходився автомобіль марки ВАЗ 2121 із державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_10. та законним користувачем якого є ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2., після чого, використовуючи інтенсифікатор (прискорювач) горіння у вигляді горючої рідини облив ззовні автомобіль на значній площі зверху кузова та правої задньої частини автомобіля та із застосуванням стороннього джерела теплової енергії, вчинив його підпал, чим завдав ОСОБА_9. матеріальну шкоду на суму 96 560 гривень.

Суд кваліфікує дії за Епізодом №1 за частиною другою ст. 194 КК України, як умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу.

Епізод №2: 02.01.2024, близько 18.00, перебуваючи у дворі домоволодіння АДРЕСА_3, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3., та ОСОБА_9., на ґрунті особистих неприязних відносин, із-зовні закрив стороннім предметом вхідні двері підвального приміщення вказаного домоволодіння, заздалегідь знаючи про те, що всередині перебувають потерпілі. Після вказаних дій ОСОБА_7., облив двері приміщення невідомою горючою речовиною (нафтопродуктом) та із застосуванням стороннього джерела теплової енергії, вчинив підпал, при цьому усвідомлюючи те, що всередині підвального приміщення перебувають ОСОБА_8. та ОСОБА_9., тобто розуміючи реальну небезпеку для життя і здоров'я вказаних осіб, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілі змогли виламати зачинені двері та самотужки загасити пожежу.

В результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_7 потерпілим заподіяно наступні тілесні ушкодження, а саме:

-у ОСОБА_9., відповідно до висновку експерта №3 від 16.01.2024 виявлені термічні опіки 1-го та 2-го ступеню обличчя, правої вушної раковини, тильних поверхонь кистей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;

-у ОСОБА_8., відповідно до висновку експерта №2 від 16.01.2024 виявлені термічні опіки 1-го та 2-го ступеню та тильній поверхні правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Суд кваліфікує дії за Епізодом №2 за частиною другою ст. 15, пунктом 1 частини другої ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

ІІ. Позиції сторін кримінального провадження

Прокурор вважав пред'явлене обвинувачення доведеним. Вина обвинуваченого ОСОБА_7 також доведена, а його дії кваліфіковані вірно, а саме: за ч. 2 ст. 194 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу та за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Зазначив, що надані докази є належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність дозволяє зробити висновок про винуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом. Висунута обвинуваченим ОСОБА_7. версія подій повністю спростовується зібраними доказами і дослідженими доказами. Зазначив, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення обставин кримінального правопорушення на основі сукупності як прямих, так і непрямих доказів. Підтримав викладенні в обвинувальному акті обставини.

Просив Суд визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 194 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді 10 років позбавлення волі.

Керуючись положеннями ст. 70 КК України шляхом частково складання призначених покарань - остаточне покарання призначити у виді 12 років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з 31.03.2024, тобто з моменту фактичного затримання ОСОБА_7

Запобіжний захід у вигляді тримання під варту відносно ОСОБА_7, залишити в дії до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 розмір процесуальних витрат на залучення експертів, зокрема: експертів Херсонського НДЕКЦ МВС України для проведення:

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/125-ФХД від 26.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/122-ФХД від 29.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/124-ФХД від 25.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/123-ФХД від 25.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової транспортно-товарознавчої експертизм СЕ-19/122-24/516-АВ від 01.02.2024 - в розмірі 1514,56 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи СЕ-19/122-24/2830-БД від 28.06.2024 - в розмірі 10 026,12 грн;

експертів Миколаївського НДЕКЦ МВС України для проведення:

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №КСЕ-19/115-24/404 від 06.02.2024 - в розмірі 1893,20 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/404 від 21.02.2024 - в розмірі 21 201,31 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/403 від 24.04.2024 - в розмірі 26 538,86 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №КСЕ-19/115-24/403 від 26.04.2024 - в розмірі 1893,20 грн.;

експертів КУ «Бюро судово-медичних експертиз» Херсонської обласної ради для проведення:

судово-медичної експертизи №3 від 16.01.2024 - в розмірі 451,68 грн.;

судово-медичної експертизи №2 від 16.01.2024 - в розмірі 451,68 грн.;

експертів Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ МЮУ для проведення судової пожежно-технічна експертиза №24-1841 від 20.05.2024 - в розмірі 33 320,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 всього 109 407,41 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста сім гривень сорок одна копійка).

Обвинувачений своєї вини не визнав. Висунув свою версію подій, яка полягає в тому, що до січня 2024 року жив у ОСОБА_7 (потерпілого - ОСОБА_9.), потім посварились. 01 січня 2024 року обвинувачений приходив в гості миритись, вживали спиртні напої. Пили в підвалі, бо надворі небезпечно. Це те підвальне приміщення, яке потім горіло. ОСОБА_7 запропонував в нього переночувати, на що обвинувачений погодився. Взяв свічку і пішов у підвал. В підвалі стояли каністри з бензином. ОСОБА_7 сказав заправити машину, бо наступного дня збирались їхати в Олександрівку. Обвинувачений заправив машину, випадково хлюпнув на машину, трошки пролив, бо був п'яний. Випадково, чи закурив, чи п'яний був, але все загорілося. Між підвалом та машиною був вузький прохід. Вогонь перекинувся на підвал. Каністра стояла біля машини. В той час ОСОБА_7 був у підвалі. Обвинувачений стверджує, що двері до підвалу не підпирав. Потім потерпілі вийшли почали лізти дратись. Обвинувачений тушив пожежу разом з потерпілими. Потім ще посиділи, ОСОБА_7 сказав, щоб обвинувачений йшов до дому і він пішов. До лікарні з піками не звертався, оскільки поблизу немає лікарень.

Захисниця підтримала версію обвинуваченого. В судових дебатах зазначила, що стороною обвинувачення обставин замаху на вбивства з боку обвинуваченого щодо потерпілих не доведено, оскільки обвинувачений не знав і не міг знати, що під час пожежі потерпілі знаходились у підвалі.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених Судом фактичні обставин

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 стороною обвинувачення було надано такі докази:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження №12024230000000013 від 03.01.2024 за заявою ОСОБА_8., за ч. 2 ст. 194 КК України, за фабулою кримінального правопорушення: 02.01.2024 близько 17.30 год., невстановлений чоловік, незаконно проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна, а саме автомобіля марки ВАЗ 2121 із державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який перебуває у володінні ОСОБА_10., облив вказаний транспортний засіб невідомою горючою рідиною та із застосуванням стороннього джерела відкритого вогню вчинив його підпал, чим завдав потерпілій шкоду;

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження №12024230000000016 від 04.01.2024 за заявою ОСОБА_8., за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, за фабулою кримінального правопорушення: 02.01.2024, близько 18.00, перебуваючи у дворі домоволодіння АДРЕСА_3, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8., та ОСОБА_9., на ґрунті особистих неприязних відносин, із-зовні закрив стороннім предметом вхідні двері підвального приміщення вказаного домоволодіння, заздалегідь знаючи про те, що всередині перебувають потерпілі. Після вказаних дій ОСОБА_7., облив двері приміщення невідомою горючою речовиною (нафтопродуктом) та із застосуванням стороннього джерела відкритого вогню, вчинив підпал, при цьому усвідомлюючи те, що всередині підвального приміщення перебувають ОСОБА_8. та ОСОБА_9., тобто, розуміючи реальну небезпеку для життя і здоров'я вказаних осіб, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілі змогли виламати зачинені двері та самотужки загасити пожежу;

-

-постанова прокурора від 05.01.2024 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження, якою матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024230000000013 від 03.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024230000000016 від 04.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України об'єднані в одне провадження, якому в ЄРДР присвоєно номер №12024230000000013;

-протокол огляду місця події, а саме двору домоволодіння № АДРЕСА_3, зокрема дверей підвального приміщення та автомобіля марки ВАЗ 2121 із державним номерним знаком НОМЕР_1 на яких виявлено явні ознаки горіння;

-акт про пожежу від 03.01.2024, який підтверджує пошкодження стіни підвального приміщення та автомобіля ВАЗ 2121 з державним номерним знаком НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_3;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9. впізнав ОСОБА_7, як чоловіка, який 02.01.2024 вчинив підпал підвалу в якому перебував потерпілий разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8.;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8. впізнала ОСОБА_7, як чоловіка, який 02.01.2024 вчинив підпал підвалу, в якому перебувала потерпіла разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9.;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до якого свідок ОСОБА_11. впізнав ОСОБА_7, як чоловіка, який раніше проживав у ОСОБА_9. та погрожував спалити ОСОБА_9. разом з його співмешканкою ОСОБА_8.;

-висновок судово-медичної експертизи № 2 від 16.01.2024, відповідно до якого у ОСОБА_8. виявлені термічні опіки 1-го та 2-го ступеню на тильній поверхні правої кисті, які виникли від травматичної дії високої температури (полум'я), не виключено 02.01.2024, і відносяться до легких тілесних ушкоджень;

-висновок судово-медичної експертизи №3 від 16.01.2024, відповідно до якого у ОСОБА_9. виявлені термічні опіки 1-го та 2-го ступеню обличчя, правої вушної раковини, тильних поверхонь кистей, які виникли від травматичної дії високої температури (полум'я), не виключено 02.01.2024, і відносяться до легких тілесних ушкоджень;

-висновок судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/122-24/125-ФХД від 26.01.2024, відповідно до якого на поверхні наданого на дослідження пожежного сміття у вигляді обвугленої дошки, вилученої під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 виявлені сліди зміненого світлого нафтопродукту (бензину, гасу, дизельного палива);

-висновок судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів № СЕ-19/122-24/122-ФХД від 29.01.2024, відповідно до якого на наданому на дослідження пожежному смітті, вилученому під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 виявлені сліди зміненого світлого нафтопродукту (бензину, гасу, дизельного палива);

-висновок судової пожежо-технічної експертизи №24-1841 від 20.05.2024, відповідно до якого осередків пожежі було два: один ззовні в районі дерев'яних дверей входу у підвальне приміщення, другий - ззовні автомобіля на значній площі зверху кузова та правої задньої частини автомобіля марки «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1. Причиною виникнення пожежі, яка сталася 02.01.2024 року у домоволодінні та на автомобілі марки «ВАЗ 2121» за адресою: АДРЕСА_3 було стороннє джерело теплової енергії з застосуванням інтенсифікатора (прискорювача) горіння у вигляді горючої рідини.

Під час допиту потерпілої ОСОБА_8. з метою встановлення обставин кримінального правопорушення,потерпіла зазначила, що02.01.2024 у вечірній час доби, її знайомий ОСОБА_7., за пів години до подій, які відбувалися, зайшов до потерпілих у приміщення підвалу за адресою: АДРЕСА_3. При цьому, перебуваючи у нетверезому стані ОСОБА_7. почав грубо себе поводити. У зв'язку з чим, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. почали його проганяти та між ними виник словесний конфлікт та в подальшому ОСОБА_9. силоміць виштовхав ОСОБА_7 за територію домоволодіння, на що останній на адресу потерпілих висловив прямі погрози вбивства.

Через проміжок часу (приблизно через пів години) 02.01.2024 ОСОБА_8 та ОСОБА_9. перебуваючи у приміщенні підвалу, почули якісь звуки та побачили, що зі сторони вхідних дверей починає все горіти. У подальшому потерпілі намагаючись вибратися з приміщення підвалу зрозуміли, що вхідні двері закриті (двері підвалу відчиняються назовні) та вийти з даного приміщення неможливо, у зв'язку з чим вони силою почали виламувати двері. При цьому, з іншої сторони дверей (з двору), потерпіла почула висловлювання ОСОБА_7, в образливому тоні «ви вже погоріли?». У подальшому їй з чоловіком вдалося силою виламати двері підвалу та вибратися на зовні. За вказаних обставин останні отримали тілесні ушкодження у вигляді опіків.

У подальшому, потерпіла побачила, що окрім підвалу, також горів автомобіль, який перебував на подвір'ї, при цьому ОСОБА_7 поряд вже не було. Крім того, потерпіла побачила, що біля входу у підвал лежала обгоріла каністра з під бензину (дана каністра з бензином знаходилась раніше у гаражі домоволодіння потерпілих, на значній відстані від підвалу), також біля дверей підвалу лежало велике поліно, яким ОСОБА_7. заблокував двері підвалу.

В подальшому, потерпілі почали тушити вогонь та до них на допомогу прибіг сусід ОСОБА_11. та вони в трьох змогли затушити полум'я.

Потерпілий ОСОБА_9. надав аналогічні показання, як і потерпіла ОСОБА_8.

Під час допиту свідка ОСОБА_11. з метою встановлення обставин кримінального правопорушення, свідок зазначив, що 02.01.2024 перебуваючи у своєму домоволодінні, за адресою: АДРЕСА_4 побачив, що у дворі домоволодіння АДРЕСА_3 відбувається пожежа. Там проживає його сусід ОСОБА_9 зі своєю співмешканкою ОСОБА_8. Він одразу ж побіг до сусідів, де побачив, що у дворі горить автомобіль та вхід до підвалу. Коли пожежу було ліквідовано, то потерпілі йому розповіли, що це все зробив «ОСОБА_12» (це прізвисько ОСОБА_7). При цьому, пожежу гасили вони тільки в трьох.

ІV. Оцінка Суду

За змістом приписів частини першої ст. 368 КПК України Суд ухвалюючи вирок, перш за все повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; а згодом вирішити інші питання, що передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

За змістом з приписів частини першої ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з приписами частини першої ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 17 КПК України для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред`явленого їй обвинувачення.

Отже, Суд, оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що прокурором доведені обставини вчинення обвинуваченим умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу та закінченого замаху на вбивство двох та більше осіб.

Водночас, Суд критично ставиться до заперечень обвинуваченого про відсутність в нього умислу на вбивство потерпілих та на пошкодження їх майна і позиції захисниці щодо необізнаності обвинуваченого про перебування потерпілих у підвалі під час вчинення підпалу, оскільки досліджені у судовому засіданні докази у сукупності спростовують версію обвинуваченого і підтверджують обставини кримінальних правопорушень, що викладені в обвинувальному акті.

Проте, враховуючи вищевикладене, та виконуючи приписи ст. 374 КПК України, Суд вважає за доцільне дати оцінку обом складам кримінальних правопорушень.

Отже, за Епізодом №1 обвинуваченому інкримінується діяння, кваліфікуючими ознаками якого є умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу.

Пошкодження майна - це дії, які спрямовані на погіршення якості майна, обмеження можливості його використання за призначенням, при якому споживчі властивості та економічна цінність втрачається не в повному обсязі, а частково.

Підпалом, як кваліфікуючою ознакою діяння, передбаченого ст. 194 КК України є знищення або пошкодження майна вогнем, якщо при цьому існувала загроза життю та здоров'ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків.

На переконання Суду, встановлена пожежно-технічною експертизою кількість осередків пожежі: один - ззовні в районі дерев'яних дверей входу у підвальне приміщення, другий - ззовні автомобіля на значній площі зверху кузова та правої задньої частини автомобіля, свідчить про те, що вказане майно було облите горючою рідиною і підпалене обвинуваченим. Тобто обвинуваченим були вчинені відповідні умисні дії для досягнення наслідків у вигляді пошкодження майна потерпілого.

Відповідно до позиції Верховного Суду кваліфікований склад, передбачений у ч. 2 ст. 194 КК, містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.

Диференціюючи кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, то обов'язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження».

Спосіб знищення є пріоритетним, оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах». Криміналізація такого посягання на майно переслідує за мету захистити не лише відповідні аспекти відносин власності, але і таке правове благо, як громадська безпека. (постанова ККС ВС від 27 березня 2019 року у справі №1-8/2021 (провадження № 51-1581км18)).

Відтак, Суд вважає, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 194 КК України, а саме умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, отже діяння кваліфіковано правильно.

За Епізодом №2 обвинуваченому інкримінується діяння,кваліфікуючими ознаками якого є закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

За кримінально-правовою характеристикою вбивство є найтяжчим злочином проти особи. Суспільна небезпека вбивства полягає в тому, що заподіянням смерті іншій людині грубо ігнорується її природне, а тому невідторгнуване право на одне з найцінніших благ - на життя. Внаслідок вбивства життя втрачається безповоротно, що унеможливлює відшкодування заподіяної потерпілому шкоди або компенсування її якимось замінником.

Відповідно до частини першої та другої ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо їх було включено в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчинити замах на їх досягнення (постанова ККС ВС від 13 червня 2019 року у справі №204/1956/16-к (провадження № 51-4060км18)).

Прямий умисел це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

Аналогічна позиція знайшла своє відображення в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 331/1031/19 (провадження № 51-1035 км 20), 19 березня 2020 року у справі № 654/2820/17 (провадження № 51-5998 км 19) (постанова ККС ВС від 20 січня 2025 року у справі №357/12623/21 (провадження № 51-2720км23)).

Отже, враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, Суд, оцінюючи наявність та спрямованість умислу обвинуваченого, виходить з таких обставин, що встановлені у ході судового розгляду:

-виниклий конфлікт між обвинуваченим та потерпілими, у ході якого були прямі погрози з боку обвинуваченого на вбивство потерпілих;

-факт того, що обвинувачений розумів, що у даному підвальному приміщенні перебуває постійно дві особи, а саме: ОСОБА_9. та ОСОБА_8.;

-спосіб вчинення дій, які спрямовані на позбавленням життя потерпілих, а саме блокування підвальних дверей та заливання пального з подальшим його підпалом в ізольоване приміщення підвалу, з якого неможливо вибратися іншим способом, а ніж через вхідні двері, які були обвинуваченим заблоковані;

-у разі відсутності активних дій з боку потерпілих, щодо виламування заблокованих дверей підвалу, негативні кримінально правові наслідки у вигляді смерті потерпілих були б неминучими. Тобто за даних обставин, обвинувачений не врахував той факт, що потерпілі зможуть власними силами вибратись з заблокованого приміщення, у зв'язку з чим і наявний факт закінченого замаху на умисне вбивство двох осіб.

На переконання Суду вказанні обставини у своїй сукупності в повній мірі підтверджують факт того, що умисел обвинуваченого був спрямований саме на умисне позбавлення життя потерпілих (прямий умисел), оскільки спосіб вчинення діяння вказує саме на намір вбивства потерпілих.

Відтак, Суд вважає, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 15, пункту 1 частиною другої ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, діяння кваліфіковано правильно.

Висновки Суду

Розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів доходить висновку про їхню допустимість, належність, достовірність та достатність для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частино другою ст. 194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна вчиненому шляхом підпалу, та частиною другою ст. 15, пунктом 1 частини другої ст. 115 КК України, а саме у закінченому замаху на умисне вбивство двох або більше осіб, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

V. Призначення покарання

Санкцією частини другої ст. 194 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Санкцією частини другої ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Відповідно до частини третьої, четвертої ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків передбачених цією статтею Кодексу.

Під час судового розгляду обставини, які пом'якшують покарання відповідно ст. 66 КК Українине встановлено.

Відповідно до обвинувального акта обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану та рецидив злочину (засуджений вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 05.10.2021 року (справа №647/2762/20, н/п 1-кп/647/91/2021) за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, відповідно до ч. 4 ст. 70 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7. у строк відбування покарання, повністю відбуте покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 27.01.2020 року - чотири роки вісім місяців позбавлення волі, вирок набрав законної сили 05.11.2021 року, покарання не відбуте).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення - згідно із статтею 12 КК інкриміновані діяння відноситься до тяжкого і особливо тяжкого злочину;

- особу обвинуваченого - його вік; матеріальний стан - не працевлаштований; також те, що він не перебуває на диспансерному обліку у нарколога та психіатра;

Суд також, з метою характеристики обвинуваченого, бере до уваги те, що обвинувачений був неодноразово засуджений з призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

Суд вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.

У зв'язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 15, п. 1 частини другої ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

На підставі частини першої ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань - визначити покарання за сукупності правопорушень у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.

Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

Підстав для обрання більш м'яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

Водночас, у зв'язку з наведеними обставинами, Суд дійшов висновку, що при призначенні остаточного покарання має бути застосована ст. 71 КК, оскільки для її застосування має місце наявність відповідних умов, а саме: наявність невідбутого покарання, призначеного вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 05.10.2021 року, станом на дату виявлення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, тобто станом на 03.01.2024, та на дату ухвалення цього вироку.

Отже, приписами частини першої ст. 71 КК передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до приписів першого речення частини другої ст. 71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з наведеного, Суд вважає за доцільне, відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років 1 (один) місяць.

VІ. Запобіжні заходи

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Суд під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов'язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. А тому Суд вважає за доцільне до набрання вироком законної силизалишити в силі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний стосовно обвинуваченого.

VІІ. Вирішення питання, пов'язані з арештом

Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.01.2024 року (справа №487/45/24, провадження №1-кс/487/452/24) накладений арешт на таке майно: пожежне сміття та пластик від розплавленої каністри, поміщене до сейф-пакету № PSP3237194; змив з куртки, поміщений до паперового конверту; зимову куртку чорного кольору з надписом на бірці «RESERVED», зі слідами горіння, яку поміщено до картонної коробки; обвуглену дерев`яну дошку, поміщену до сейф-пакету № WAR1783160; змив на ватно-марлевому тампоні зі сходів підвального сховища, поміщений до паперового конверту, сумку чорного кольору з надписом «xinmeijia», поміщену до сейф-пакету № PSP3237195; довідку на ім'я ОСОБА_7, поміщену до сейф пакету № PSP1130846; мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Mi8Lite», в корпусі чорного кольору з чорним силіконовим чохлом, поміщений до сейф-пакету № PSP1130845.

Суд вважає за можливим після набрання вироком законної сили арешт накладений на вищезазначене майно скасувати.

VІІІ. Вирішення питання, пов'язані з процесуальними витратами

Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акта процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадження складаються із витрат на залучення:

експертів Херсонського НДЕКЦ МВС України для проведення:

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/125-ФХД від 26.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/122-ФХД від 29.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/124-ФХД від 25.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/123-ФХД від 25.01.2024 - в розмірі 3029,12 грн.;

судової транспортно-товарознавчої експертизм СЕ-19/122-24/516-АВ від 01.02.2024 - в розмірі 1514,56 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи СЕ-19/122-24/2830-БД від 28.06.2024 - в розмірі 10 026,12 грн;

експертів Миколаївського НДЕКЦ МВС України для проведення:

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №КСЕ-19/115-24/404 від 06.02.2024 - в розмірі 1893,20 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/404 від 21.02.2024 - в розмірі 21 201,31 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/403 від 24.04.2024 - в розмірі 26 538,86 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №КСЕ-19/115-24/403 від 26.04.2024 - в розмірі 1893,20 грн.;

експертів КУ «Бюро судово-медичних експертиз» Херсонської обласної ради для проведення:

судово-медичної експертизи №3 від 16.01.2024 - в розмірі 451,68 грн.;

судово-медичної експертизи №2 від 16.01.2024 - в розмірі 451,68 грн.;

експертів Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ МЮУ для проведення судової пожежно-технічна експертиза №24-1841 від 20.05.2024 - в розмірі 33 320,32 грн.

Таким чином, загальний розмір витрат на проведення експертних досліджень складає 109 407,41 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста сім гривень сорок одна копійка).

Документально підтверджені відомості про інші понесені процесуальні витрати стороною обвинувачення чи стороною захисту у матеріалах кримінального провадження відсутні.

ІХ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами.

Рішення про інші речові докази необхідно прийняти відповідно до статті 100 КПК.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., визнати винуватим за Епізодом №1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

2. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., визнати винуватим за Епізодом №2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 15, пунктом 1 частини другої ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

3. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., на підставі частини першої ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.

4. На підставі частини першої ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 05.10.2021 року (справа №647/2762/20, н/п 1-кп/647/91/2021) остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років 1 (один) місяць.

5. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7. обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі частини п'ятої ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 31 березня 2023 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

6. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 залишити в силі до набрання вироком законної сили.

7. Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. на користь держави процесуальні витрати в сумі 109 407,41 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста сім гривень 41 коп.) за проведення судових експертиз та залучення експертів, зокрема:

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/125-ФХД від 26.01.2024 - в сумі 3 029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/122-ФХД від 29.01.2024 - в сумі 3 029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/124-ФХД від 25.01.2024 - в сумі 3 029,12 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів СЕ-19/122-24/123-ФХД від 25.01.2024 - в сумі 3 029,12 грн.;

судової транспортно-товарознавчої експертизи СЕ-19/122-24/516-АВ від 01.02.2024 - в сумі 1 514,56 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи СЕ-19/122-24/2830-БД від 28.06.2024 - в сумі 10 026,12 грн.

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №КСЕ-19/115-24/404 від 06.02.2024 - в сумі 1 893,20 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/404 від 21.02.2024 - в сумі 21 201,31 грн.;

судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/115-24/403 від 24.04.2024 - в сумі 26 538,86 грн.;

судової експертизи нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №КСЕ-19/115-24/403 від 26.04.2024 - в сумі 1 893,20 грн.;

судово-медичної експертизи №3 від 16.01.2024 - в сумі 451,68 грн.;

судово-медичної експертизи №2 від 16.01.2024 - в сумі 451,68 грн.;

судової пожежно-технічної експертизи №24-1841 від 20.05.2024 - в сумі 33 320,32 грн.

8. Арешт на майно, а саме: пожежне сміття та пластик від розплавленої каністри, поміщене до сейф-пакету № PSP3237194; змив з куртки, поміщений до паперового конверту; зимову куртку чорного кольору з надписом на бірці «RESERVED», зі слідами горіння, яку поміщено до картонної коробки; обвуглену дерев`яну дошку, поміщену до сейф-пакету № WAR1783160; змив на ватно-марлевому тампоні зі сходів підвального сховища, поміщений до паперового конверту, сумку чорного кольору з надписом «xinmeijia», поміщену до сейф-пакету № PSP3237195; довідку на ім'я ОСОБА_7, поміщену до сейф пакету № PSP1130846; мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Mi8Lite», в корпусі чорного кольору з чорним силіконовим чохлом, поміщений до сейф-пакету № PSP1130845, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.01.2024 року (справа №487/45/24, провадження №1-кс/487/452/24) скасувати.

9. Речові докази: пожежне сміття та пластик від розплавленої каністри, поміщене до сейф-пакету № PSP3237194; змив з куртки, поміщений до паперового конверту; зимову куртку чорного кольору з надписом на бірці «RESERVED», зі слідами горіння, яку поміщено до картонної коробки; обвуглену дерев`яну дошку, поміщену до сейф-пакету № WAR1783160; змив на ватно-марлевому тампоні зі сходів підвального сховища, поміщений до паперового конверту - знищити.

Речові докази: сумку чорного кольору з надписом «xinmeijia», поміщену до сейф-пакету № PSP3237195; довідку на ім'я ОСОБА_7, поміщену до сейф пакету № PSP1130846; мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Mi8Lite», в корпусі чорного кольору з чорним силіконовим чохлом, поміщений до сейф-пакету № PSP1130845 - повернути власнику.

10. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

11. Прокурор, обвинувачений, захисниця, потерпілі мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

12. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддяОСОБА_2СуддяОСОБА_3