Рішення № 126964302, 30.04.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3422/24

Провадження № 2/526/288/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря Широколави О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Гадяч впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справу№526/3422/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із позовом до відповідача, в якому прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 193726 від 20.05.2021 в сумі 10 120 грн, та понесені витратипо сплатісудового збору у розмірі 2422,40 грн.

Заявлені вимогимотивує тим,що 20травня 2021року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладеноКредитний договір№ 193726 підписаний електронним підписом через одноразовий ідентифікатор. Згідно з умовами кредитного договору товариство надало відповідачці кредит в сумі 2000,00 грн шляхом перерахування коштів на її картку, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору. 17.02.2022 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 року до Договору факторингу № 01-17/02/2022 ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 розмір заборгованості за кредитним договором становить 10120,00 грн, з яких: 2000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8120,00 грн прострочена заборгованість за процентами.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 10120,00 грн, з яких: 2 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8120,00 грн прострочена заборгованість за процентами та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Також представник позивача Пархомчук С. В. після відкриття провадження у справі подав 26.02.2025 до суду заяву про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК» КЕШ ТУ ГОУ» 10500 гривень витрат на професійну правничу допомогу, про орієнтовний розмір яких було зазначено в позові.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач ОСОБА_1 цивільний позов з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 21.09.2024 року, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

20.05.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 193726 з Додатком № 1 до цього Договору (а. с. 14,15) . Вказаний договір укладено шляхом надсилання вказаним товариством відповідачу на її мобільний телефон та використання останньою одноразового ідентифікатора KL2205, що підтверджується копіями вказаного договору, Додатку до нього (а. с. 13,14,15) та довідкою про ідентифікацію ТОВ «ЗАЙМЕР» (а. с. 10).

Згідно з п.1.1 умов вищевказаного Кредитного договору ТОВ «Займер» зобов`язалось надати відповідачу кредит в розмірі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені вищезазначеним Кредитним договором.

При цьому,п.п.1.2,1.3,1.4вищевказаного Кредитногодоговору,визначено,що строккредиту становить19днів,тобто до07.06.2021,стандартна процентнаставка становить2%в деньабо 730%річних;кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акценптуючи пропозицію товариства ТОВ «ЗАЙМЕР» відповідач ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором KL2205 у договорі №_193726 приєдналася до Правил надання коштів у позику, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» (надалі Закону) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимогзаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг`та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Вищевказаний кредитний договір № 193726 від 20.05.2021 року підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 зазначеного кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФК «КЕШТУ ГОУ» зазначає що до нього перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі Договору факторингу № 01-17/02/2022, який було укладено 17.02.2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШТУ ГОУ» (а. с. 16-19).

У відповідності до умов зазначеного Договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022 ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», а ТОВ «ФК«КЕШ ТУГОУ» набуло право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (Додаток № 1 до цього договору) (п. 1.1, 1.2).

До позову додано витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01-17/02/2022 (а. с. 9). У вказаному реєстрі за ІПН НОМЕР_1 вказана особа як боржник за договором № 193726 від 20.05.2021 ОСОБА_1 , заборгованість якої 10 120 грн., з яких по тілу кредиту 2000 грн., по відсотках 8120 грн. (а. с. 9).

За п. 6.2.3 вказаного договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання цього договору. В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 договору договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини ціни продажу договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7,2 договору.

Згідно п. 7.2 Договору факторингу фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п. 7.1 (311979,08 грн.) цього договору на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок двома платежами.

Слід зазначити, що суд позбавлений можливості встановити чи дійсно перейшло до позивача право вимоги за вищевказаним договором позики № 193726, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 01-17/02/2022, а отже не надано суду належних допустимих доказів щодо укладення даного договору з урахуванням вищевказаних умов договору (пункти 6.2.3, 7,2).

Крім того, до позову як додаток до вказаного договору факторингу № 01-17/02/2022 позивач надав витяг з Реєстру боржників до Договору, який в порушення умов Договорів та чинного законодавства підписаний лише представником позивача (а. с. 8).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не довело наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 193726 від 20.05.2021 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «ФК» КЕШ ТУ ГОУ» також зазначає, що ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання за кредитним договором № 193726 від 20.05.2021 виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів на вищевказану суму 10 120 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 2000 грн., по відсотках 8120 грн.

Згідно ч.1 ч. 6ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору про надання фінансового кредиту № 193726 ТОВ «ЗАЙМЕР» до позову додано довідку ТОВ «Платежі Онлайн» (а. с. 23).

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд доходить висновку, що довідка ТОВ «Платежі Онлайн» (а. с. 23) про перерахування 20.05.2021 грошових коштів у сумі 2 000 грн. через платіжний сервіc Platon на картку № НОМЕР_2 (код авторизації 136413), з зазначенням видача кредиту № 193726 не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1 , оскільки належність вказаної банківської картки НОМЕР_2 саме відповідачу ОСОБА_1 не підтверджена її видавником, даних доказів позивачем до матеріалів справи не надано.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «ФК» КЕШ ТУ ГОУ» умов кредитного договору № 193726 від 20.05.2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі ОСОБА_1 як позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відтак, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки інформація щодо повного номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у кредитному договорі № 193726 від 20.05.2021 відсутня.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом в постановах від 16.02.2024 у справі № 370/1949/23 , від 20.06.2024 р. у справі № 755/11288/23, від 19,06.2024 у справі № 757/25558/23,Харківським апеляційним судом від 26.08.2024 у справі№ 639/1706/24.

Документ, наданий ТОВ «ФК» КЕШТУ ГОУ» під назвою «Виписка з особового рахунка по кредитному договору № 193726 (а.с.8) фактично таким не являється, оскільки складений не банком, а самим ТОВ «ФК» КЕШ ТУ ГОУ», та не має обов`язкових реквізитів, які передбачені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Даний документ не містить інформації щодо періоду утворення заборгованості, а лише узагальнені суми по тілу кредиту та відсоткам, і в ньому не зазначено відсоткової ставки, за якою відсотки були нараховані. При цьому сама по собі ідентифікація позивачем як виписки з рахунку складеного ним письмового документу, не наділяє цей документ ознаками та правовою силою первинного документа.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 193726 від 193726 року в сумі 10 120 грн., тому в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК» КЕШ ТУ ГОУ» слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 204, 205, 207, 512, 513, 516, 628 628, 638, 639, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону «Про електронну комерцію», ст. ст.4, 10,12,81,141,264,265,273,280,281,284,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2025 року.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя: С. А. Киричок