Рішення № 126963812, 21.04.2025, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/6345/24

Провадження № 2-446/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Редька Н.Н.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивач - адвоката Любченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому посилаючись на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно його неповнолітньої дитини, просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду було розірвано та від шлюбу у них народилась дочка, однак шлюбні стосунки між ними фактично припинилися в листопаді 2014 року. З моменту народження дитини по день подачі позовної заяви до суду відповідач жодного разу не виконував своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, позивачка самостійно виховувала та утримувала дитину, а після заміжжя у 2023 році - за участю чоловіка. Відповідач ніяким чином не піклується про свою дитину, не цікавиться її станом здоров`я, не піклується про духовний та фізичний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням дитини та не спілкується з нею.

29.11.2024 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі, по справі призначено підготовче судове засідання.

20.02.2025 року протокольною ухвалою було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка та представниця позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.

Представниця третьої особи в судове засідання не з`явилась направили до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила прийняти рішення в інтересах дитини. Також направила до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .

Вислухавши позивачку та представницю позивачки, заслухавши думку дитини, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

05.11.2014 року рішенням Оболонського районного суду в м. Києві було розірвано шлюб, зареєстрований 29.09.2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, між позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Від шлюбу у позивачки та відповідача народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 569 від 12.03.2013 року.

19.09.2022 року Оболонським районним судом м. Києва було винесено судовий наказ, яким стягується ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи стягнення з 27.07.2022 року і до досягнения дитиною повноліття.

Як вбачається з довідки-розрахунку Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.10.2024 року становить 2059 грн. 79 коп.

Як вбачається з висновку дослідження психоемоційного стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеним дитячим психологом ОСОБА_4 , дитина є чутливою, має низьку стресостійкість, потребує захисту та підтримки. З матір`ю має тісний емоційний зв`язок, відчуває любов, турботу й захист, разом проводять час, мають спільні традиції. Натомість до батька дівчинка відчуває образу, страх, розчарування та пригніченість. Спілкування з ним має для дитини психотравмуючий характер, що проявляється у тривожності, енурезі, викривленому розумінні близькості. Дитина була свідком фізичного та емоційного насильства з боку батька щодо матері, а також систематичного нехтування її емоційними й фізичними потребами. Батько проявляв байдужість, рідко зустрічався з дочкою, не цікавився її життям і розвитком. У результаті у дитини сформувалися травмуючі стосунки з батьком, і вона не сприймає його як частину своєї сім`ї.

З характеристики від 03.10.2024 року від ліцею № 01-15/61 відомо, що ОСОБА_3 навчається в 6-Б класі з вересня 2024 року у школі та проявила себе як учениця середнього достатнього рівня. До уроків готується, домашні завдання виконує. Матеріально всім необхідним забезпечена. На шкільні збори регулярно приходить мати, участі батька у шкільному житті дитини не зафіксовано.

06.07.2018 року позивачкою в інтересах дитини було підписано Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну допомогу № 0000-Н564-5К36, де і у графі «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» і у графі «Законний представник пацієнта» зазначено виключно дані позивачки. Батько дитини, відповідач, згоди на зазначення у Декларації своїх даних не надав.

Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов`язків, як батька дитини, судом не встановлено.

Свідок ОСОБА_5 , яка є кумою позивачки, в судовому засіданні пояснила, що відповідач часто проявляв агресію, у зв`язку з чим вона не мала бажання ні бачитися з ним, ні спілкуватися. За словами свідка, у спілкуванні з дружиною відповідач також вів себе агресивно, участі у вихованні дитини практично не брав, а під час хвороби дитини перекладав вирішення всіх питань на дружину. Позивачка самостійно опікувалася дитиною, лікувала її, оскільки відповідач часто зникав на невизначені проміжки часу. Востаннє відповідач відвідував дитину близько двох років тому. На теперішній час дитину матеріально забезпечують мати, батьки позивачки та її теперішній чоловік.

Свідок ОСОБА_6 , який є теперішнім чоловіком позивачки, у судовому засіданні пояснив, що знайомий із позивачкою близько десяти років, а також був знайомий із відповідачем, з яким працював разом та підтримував дружні стосунки. Свідок неодноразово був очевидцем скандалів між відповідачем та позивачкою. За його словами, відповідач висловлював невдоволення тим, що замість бажаного сина у нього народилася дочка. Окрім того, свідок зазначив, що одного разу позивачка звернулася до нього з проханням забрати її, оскільки відповідач вчинив над нею фізичне насильство. Під час воєнного стану їхні стосунки із позивачкою стали романтичними, і у 2023 році вони вирішили одружитися.

Свідок ОСОБА_7 , знає позивачку давно в судовому засіданні пояснила, що часто бачила відповідача та повідомила, що останній проживав окремо від родини, не забезпечував сім`ю матеріально, більшість часу проводив у гаражі, займаючись власними справами. Свідок зазначила, що відповідач безпідставно провокував сварки з дружиною, проявляв агресію та вживав образливі висловлювання. Також свідок підтвердила, що відповідач часто влаштовував скандали навіть під час святкувань у присутності гостей. Останній раз вона випадково побачила відповідача в магазині. На даний час їй відомо, що відповідач проживає за кордоном. Дитина наразі проживає разом із матір`ю та її теперішнім чоловіком.

Свідок ОСОБА_8 , знайомий із позивачкою та відповідачем із 2022 року. За його словами, вони часто разом виїжджали на природу. Востаннє свідок бачив відповідача у 2022 році, після чого їхні контакти припинилися. Свідок зазначив, що відповідач участі у житті дитини не бере, а її повне матеріальне забезпечення здійснюють мати та теперішній чоловік позивачки.

З дозволу матері, заслухано в судовому засіданні думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина повідомила, що батько приділяє їй мало уваги, рідко телефонує, а наразі вона навіть не знає, де він перебуває. Раніше вона сподівалася, що батько хоча б привітає її з Днем народження, дуже чекала дзвінка, проте батько не зателефонував і не привітав її. Наразі дитина проживає разом із матір`ю та ОСОБА_9 , якого вважає своїм батьком. Дівчинка зазначила, що їй краще жити саме в теперішніх умовах.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, визначено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наведеного слідує, що після народження доньки та по день подачі цього позову батько - ОСОБА_2 не виконував своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини. З моменту народження доньки Позивачка виховувала та утримувала дитину самостійно, а після заміжжя у 2023 році за участі свого чоловіка - ОСОБА_6 . 05.09.2023 ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , який був зареєстрований Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві (актовий запис № 1724 від 05.09.2023). Відповідач ніяким чином не піклується про дитину - ОСОБА_3 , не проявляє жодної заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами доньки ОСОБА_11 , станом її здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини та вже тривалий час не спілкується з дитиною, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєння нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тобто створилися умови, які шкодять інтересам дитини.

Відповідач не підтримує спілкування з донькою, не телефонує їй та не проявляє зацікавленості у її житті. Зазначені обставини підтверджуються сукупністю наданих у справі доказів, зокрема, показаннями допитаних у судовому засіданні свідків та думкою самої дитини, заслуханою судом, за згодою матері.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Усі питання життя та здоров`я дитини вирішує позивачка та її теперішній чоловік ОСОБА_12 . Виключно вони забезпечують дитину житлом, що підтверджується договором оренди квартири у приватної особи № 8/4 від 23.01.2024 року, укладеним між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , а також - одягом, харчуванням та всім необхідним, що підтверджується випискою про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 01.10.2024 року.

Натомість зазначені вище обставини та факти свідчать про те, що відповідач не приймає участі в житті та вихованні дитини, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, передбачені законом та моральними засадами суспільства, він самоусунувся від спілкування з дитиною, її виховання.

Згідно статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Так, під час судового розгляду, встановлений факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітньої доньки, що підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів у справі, тому суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов`язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 частини 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) також дійшов висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Способи захисту порушених цивільних прав та інтересів визначені положеннями ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. З ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, ОСОБА_2 не виконує свій конституційний обов`язок, передбачений ст. 51 Конституції України та ст.ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України, по утриманню та вихованню дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків: не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Правомірним суд визнає і вимоги позивачки про відшкодування відповідачем понесених судових витрат в повному обсязі, оскільки такі вимоги відповідають ст. 141 ЦПК України та підтверджуються наявною в матеріалах справи квитанцією № 5262-8866-6866-3752 від 17.11.2024 року.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 63, 65 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.04.2025 року.

Суддя Р.О. Рабчун